Крок 4. Приборкати гнів у собі.

Вона пішла, бахнувши дверима машини так, що та аж сколихнулась.  Дочекався, доки  зайде до хати і вимкне на дворі світло. Потім, завів машину і поїхав у напрямку поля, біля її будинку. Зупинився на польовій дорозі в метрах двохсот. Вимкнув авто. Схилив голову на кермо. Потім підійнявся і щосили вдарив по ньому обома руками кілька раз.

Шість років! Шість довбаних, мать його, років у мене пішло на те, щоб викинути її з голови та серця!  Думав, що витравив її остаточно різними жінками, випадковими стосунками та постійною роботою. Так і було. Навіть, коли кілька днів назад побачив Лілю, відчув, що, мабуть, ця дівчина мені більше, ніж подобається. Три зустріч з нею лише запевнили мене у тому, що одружуся я саме з нею. Це ідеальна дружина. З якою теплотою та ніжністю вона на мене дивиться. З якою пристрастю і віддачею реагує на мої пестощі та поцілунки. Може згодом і покохав би її. Може… але ж тут на тобі! Отримуй під дих! Побачив Лесю на порозі будинку - все! Земля пішла з-під ніг. Стояв, як дурень, посміхався тій, що розбила та спопелила  моє серце. Якби вона просто посміхнулась і сказала, що сумувала за мною, то я б не стримався. Мені навіть її вибачень не треба! Просто скажи, що я тобі потрібен! Але ж ні, горда! Я вже не хлопчик і добре розуміюсь на реакціях жінок. Їй було боляче, коли я говорив про Лілю. Вперше, помітив цю реакцію ще там, на порозі будинку. Твою ж мать! Знову вгатив в кермо. Я теж дурень – шість років, ані слова про неї не запитав у батьків! Запевняв себе, щоденно, що мені байдуже, як їй з тим Ніком! Думав, вона з ним щаслива. Але від цих думок мені фізично ставало погано, серце просто розривалось від болю. Тому я ні разу за ці роки не дозволяв собі дати слабину та просто запитати, як вона. Телепень! Який же я телепень! Треба розпитати діда чи вона не заміжня. Хоча, навіть не знаю чи спинило б мене це, якби я знав, що почуття взаємні. Але може вона проста так реагує, бо відчуває провину за собою. Не знаю! Чорт! Хотілось кричати від гніву на себе, на неї і весь світ! Господи, про що я думаю? Я ж ув'язався з дуру у стосунки з Лілею. Добре, що хоч не переспав з нею, але все одно - дівчина в мене закохана. Я дав їй надію. Тепер вона на моєму місці, а я на місці Лесі! От трясця! Я не можу з нею так вчинити, бо пережив це сам! Так не можна!

Додому я приїхав уже, коли сонце почало сходити. Дід уже не спав і сидів читаючи газету під верандою на диванчику. Я заїхав на подвір'я, загнав машину, взяв сигарети і сів поруч нього.

Дід відклав газету та поглянув на мене. Я підпалив цигарку, зробивши затяжку.

- Вона заміжня? –спитав його видихнувши дим. Мені не потрібно було нічого пояснювати. Ми завжди були з ним близькі, тому розуміли один одного без слів.

- Ні, ніколи не була.

- Зараз сама?

- Так і була сама весь цей час. Той її хахаль зник, навіть, місяця з ним не прожила.

- Чому ти мені ні разу про це не сказав? Ти ж приїжджав до мене в гості постійно?

- Ти ніколи не питав, а я думав, що ти вже давно про неї забув. Для чого ятрити старі рани.

Знову зробив затяжку і видихнув дим.

- Що з Лілею плануєш робити? – Дід знав, що я з нею зустрічаюсь і схвалив на днях мій вибір. – Вона дівчина хороша не гоже її ображати!    

- Не знаю, - чесно признався йому, - але нічого з собою зробити не можу.

- Я бачу, - він винувато схилив голову, - пробач мені Вітю, це я винен.

- Чого це ти? – здивувався, затягнувшись знову.

- Хотів, щоб ти остаточно впевнився у своєму виборі дівчини. Спеціально з тиском комедію розіграв. Спеціально тебе до Лесі послав. Не хотів, щоб ти все життя мучився питанням, а що було б, якби я перед тим як одружитись на одній, просто поговорив би з іншою. Зрозумій, тобі важливо визначитись між ними.   

- Хотів допомогти, але лише нашкодив, - констатував очевидний факт, видихаючи чергову порцію диму, - краще б її взагалі не бачив.  

- А що було б потім, якби колись її побачив і зрозумів, що змарнував усе своє життя на не кохану жінку?

- Не знаю, - чесно відповів юнак.

- А я знаю, бо саме так сталось у мене.

Здивовано поглянув на діда, викинувши недопалок.

- Що трапилось?

- Стара історія, не варта твоєї уваги.

- Давай, діду, сказав «А», кажи і «Б»- наполіг.

- Бабка твоя хороша жінка була і любила мене сильно, тому прожили ми з нею добре все життя. Але не кохав я її і вона це знала. Знала, але мовчала. Думала, що її кохання вистачить на двох. Не вистачило. Перед смертю сказала мені, що краще я би її в молодості покинув, бо немає нічого гіршого, ніж бачити все життя байдужість в очах коханого чоловіка. Ось так. Сказала і померла.  А ту, що кохав по дурості втратив. Гордий був. Як ти. Не став за неї боротись. От вона і вийшла заміж за іншого, потім поїхала світ за-очі. Де зараз і чи жива, навіть не знаю.

- Прізвище і дату народження пам'ятаєш? – стиха запитав понурого діда.

- Так, звичайно і дівоче, і по-чоловікові.  

- Зараз глянемо, – дістав свій смартфон.

Ввімкнув. Вимкнув перед тим, як назад мав відвозити Лесю. Навіть не знаю чому. Просто вимкнув. На екрані висвітилось шість пропущених дзвінків від Лілі. Відчув, роздратування. Набрав їй швидко смс: «Перетелефоную пізніше». Зайшов у популярну соціальну сітку. Дід продиктував дані. Ввів. Вручив діду телефон.  Показав, як передивлятись фото викинутих сторінок і забивати у пошук інше прізвище. Лишив йому телефон, а сам пішов спати. Так, зважаючи на його ситуацію, я зараз у значно кращій. Принаймні, не встиг одружитись!