Розділ перший

Кіра

— Це якась помилка! — струснула я розподільчим листком. — Я не можу бути цілителькою! Я бойовий маг! Точка. Ви неправильно розподілили мене на магістратуру.

Відьма, що керувала розподілом, підняла на мене суворий погляд. Правда, товстезні скельця окулярів робили її схожими на величезну комаху.

Взагалі-то я намагалась ставитись до всіх з повагою. Але зараз моєї поваги трішки не вистачало.

Все життя я готувала себе до навчання на бойовому факультеті. Так, через расу — а я була напівдемоницею, — потрапила до експериментальної групи, точну направленість мого дару визначити не зміг навіть тато, між іншим, ректор цієї магічної академії.

Але минув час, я розвивала свої бойові здібності, проявила у кількох сутичках… Отримала на горіхи за те, що в них полізла, але все одно продовжувала йти до мети. І що я тепер чую? Коли нарешті нашу експериментальну групу розпустили, і треба було визначити, який у мене дар, перед магістратурою, мене надсилають до цілителів!

На самий нудний, самий складний, самий проблемний факультет академії Торенвес.

— Шановна, — тон у відьми був таким, що ставало очевидно: вона мене шануватиме хіба що ляпасом, — поводьтесь спокійно. Додаткові магічні тести довели, що ви — цілителька.

— Я бойовий маг.

— Ви цілителька.

— Я навчалась на…

— Любонько, — ще уїдливіше промовила вона, — не має значення, на кого ви там навчались. Ви — цілителька. Направленість вашого дару саме така. А це чудова спеціальність, якій, звісно, негайно потрібне достойне поповнення. Впевнена, у вас все вийде. Наступний.

Я спробувала ще раз сказати, що цього не може бути, це якась дурниця, але мене жестом відсторонили вбік, ще й послали якесь прокляття. Я проковтнула чужу магію, мов її і не було, схрестила руки на грудях і стояла, чекаючи, доки відьма пояснить наступному студенту, куди йому йти.

Миршавий, схожий на горобчика хлопець отримав направлення на бойовий факультет. А я, донька вогняного демона, цілителька. Де таке видано!

— Я вам повторюю, сталась якась помилка. Мій тато — демон…

— Та хоч той демон, що наш ректор, — чесно відповіла відьма. — Я — представниця незалежної комісії, надісланої сюди королем Альсорії. І наша комісія визначила, що ви маєте цілительський дар. Для подальшого розподілу ви маєте пройти вступне фахове випробування і будете зараховані на відповідний факультет. Все. Заперечення не приймаються.

Вона так зиркнула на мене, що заявляти про посаду батька я вже не стала. Можна, звісно, сказати, що він справді ректор, але що б то воно дало.

— Вступне фахове, — додала відьма, трішки помовчавши, — здаватимете вдвох з… Ось, — вона видала мені артефакт. — Люсьєн Мур. Десь… Тут.

Артефакт, дрібний зелений пошуковий маяк, замиготів в руках. Я роззирнулась.

Коридор був весь наповнений студентами, не тільки майбутніми магістрантами, а й тими, хто вступав на перший курс академії Торенвес. Схвильовані, щасливі, задоволені, розгублені… Які завгодно, але тільки не злі, мов зграя піщаних драконів.

На відміну від мене.

Я покрутила артефакт у руці і, тоді обернулась довкола своєї осі і, відчувши, як камінь озвався теплом в одній із точок, закрокувала в той бік.

Попереду стояв високий, стрункий чорнявий хлопець. Очі, схожі на два нескінченних чорних колодязі, ясно говорили: некромант. Звісно, я пройшла повз нього, знаючи, що цілителем маг смерті бути гарантовано не може.

Артефакт спалахнув теплотою в руці, коли я минала некроманта, а тоді знов похолоднішав.

Серйозно?!

Я про всяк випадок пішла назад. Тоді спинилась перед незнайомцем, кашлянула і спитала:

— Ти Люсьєн Мур?

— Ага, — кивнув він. — А що?

— Цілитель?..

— Некромант, — усміхнувся він і махнув папірцем з розподілом. — І так, цілитель.

Порятуй мене Безодня, вони що, знущаються?! Гаразд, мене відправили сюди, в цілителі, це ще хоч якось можна зрозуміти. Я дівчина добра, ще й енергетичні лінії бачу. Але некроманта відправити, ну, це вже просто занадто.

— Мене звати Кіра де Р’єн, — повідомила я.

— Радий знайомству, — він знизав плечима.

— І я бойова відьма.

— Прекрасно. Що мені з цього?

— Мене теж розподілили у цілителі, — повідомила я йому похмуро. — Відправили до тебе, аби ми разом пройшли вступне фахове випробування для майбутніх магістрантів.

Цього разу він удостоїв мене більш зацікавленого погляду. Навіть взяв розподільчий листок з моїх рук, і я звернула увагу на те, які у нього довгі красиві пальці і смаглява шкіра. Люсьєн був привабливим. Навіть шкода, що він має такий дар, який нереально пристосувати до спілкування з іншими людьми. Або демонами.

— Цікавий у цьому році буде набір цілителів, напарнице, — гмикнув Люсьєн, повертаючи мені розподільчий листок. — Але гаразд. Де тут можна дізнатись, що в нас буде за вступне фахове?