Бонус «Вдівці теж плачуть»

Втомлений чоловік, притискаючи до грудей маленьку дівчинку, клював носом. Як з'ясувалося, укласти чотирьох дівчаток спати не так вже і легко, то що вже говорити про наявність немовляти на руках.

Тітонька покійної дружини змушена була повернутись, державні справи не чекають, але й дітей він не може залишити. Добре, що є брат, але й він має відпочивати. Юний принц спочатку не хотів стає прем'єр-міністром Аргентуму, але через смерть Астрід – матері його племінниць, він врешті-решт змінив рішення.

Зараз молодий король шкодував, що не просив покійну дружину навчити його доглядати немовлят. До цього було чотири піддослідних, але звідки ж він знав, що справді полюбить огидного суккуба. А вона молодець, знала про смерть, що наближається, але нічого не сказала.

Дінар докоряв собі за свою м'якосердість і не здогадливість, звинувачував дружину, що не відштовхнула його, коли це було потрібно. Він запитував у себе: «Чому все сталося саме так? Чому в останні пару місяців він так мало часу проводив з дружиною?

Згадавши передсмертне освідчення у коханні колишньої королеви, чоловік не стримав самотньої сльози, що скотилась по щоці і впала на обличчя маленької Вести.

«Я не дотрималася обіцянки, мій королю, і покохала тебе. Дінар, пробач мені»

Що б не трапилося, він нізащо не залишить своїх дітей, захистить їх навіть ціною власного життя, тільки є те, що він їм дати прямо зараз не зможе – свободу. На жаль, ці п'ять дівчаток – принцеси однієї з найсильніших держав цього світу. Але якщо одного разу вони захочуть втекти від такого життя, він не стане чинити опір. Нехай він і король, але в першу чергу він батько, що пообіцяв своїй коханій Астрід піклується про їхніх дочок.