Розділ 61. Сестричка

Розділ 61. Сестричка

– Привіт, синусику! Чого так довго не брав телефон? – одразу поцікавилася Аполінарія. – Ой, а що з обличчям? Не можна дома лишити, ну, як мала дитина.

– Привіт, мамо. Все добре, просто, напевно, я отруївся чимось, – намагався збрехати Етьєн.

– Угу, отруївся він. Виростила синусика на свою голову. Виріс і навчився мамці брехати. Консьєржка мені надіслала відео, де Стелла дефілювала у спідній білизні до машини, а ти через вікно їй сукню викинув. Етьєне, ти геть здурів? Те що Стелла ще та падлюка, я знаю і без тебе, вона й мені фото Соні з отим бізнесменом надіслала, що у Марка був. Та я ж думала, що в тебе очі є. Невже повірив? Чи то така помста з твого боку була? Але стоп! Що то за пляшка порожня за тобою? – запитала жінка. – Оце лишила сина одного. Що з тобою те кохання робить? Ти б вже наші з татом граблі враховував. Я розумію, що рідні люди, але, невже, і дурниці таки у спадок переходять? Якщо ти повірив Стеллі та через це напився, то точно безголовий син своїх батьків, – самокритично мовила Аполінарія.

– Мамо, я бачив усе на власні очі, – мовив Етьєн.

– Поговорити?

– От завтра й поговорю. Не сьогодні ж з такою пикою їхати?

– Так, краще завтра. Тільки обов’язково мені завтра зателефонуй, бо я на найближчий рейс білети візьму, якщо не поговориш і не з’ясуєте усе.

– Добре, ти як? Ви як?

– Мммм... Париж то – любов, кохання й романтика. Твій тато зробив мені  пропозицію, а я не втрималася й погодилась. Сказав, що буде просити у тебе моєї руки. Ти там не надто суворий будь з ним, бо я заміж хочу, – засміялася мама Етьєна.

Батьки Етьєна у Парижі

– Ніби, якщо я не дозволю, то ти за нього не підеш? – жартівливо запитав Етьєн.

– Я тобі не дозволю! Сам не можеш щасливим бути, то іншим не гадь. От точно треба брати білети та летіти до Одеси.

– Мамо, не потрібно усе буде добре, обіцяю, – впевнено мовив Етьєн.

– Дивись мені.

– А як Солоха? – вирішив змінити тему.

– Тю, я їх майже не бачу. Вона увесь час на зйомках, показах, курсах, а як приходить, то сідає та вчить французьку. Каже, що не усі знають англійську та активно вивчає другу іноземну мову. Вона в нас розумничка. Дрю таку рекламу зняв, що тепер кожен хоче, щоб Соломія стала обличчям їх компанії, – розповідала Аполінарія.

– Я дуже радий за вас, мамо. Солосі вітання від мене передавай, бо вона вже геть зазналася.

– Добре. Надішлю тобі фото. А зараз йди в душ, лягай спати та завтра з йди та поговори з Софією. Досить тих помилок, що ми з татом наробили. Розмовляти треба завжди, а не гонор свій та дурість показувати! – дала настанови Аполінарія.

Всеволод та Марк до пізнього вечора спілкувалися та ділилися своїми життєвими негараздами та здобутками. У чоловіків було багато спільного і одне бажання: щоб їх донечки були здорові та щасливі. Водій Марка Борисовича відвіз Всеволода додому, а потім доставив і господаря.

Будинок Марка Борисовича зустрів чоловіка тишею. Чоловік не любив цю тишу, яка аж дзвеніла у кімнатах. Його Євгенія завжди сміялася дзвіночком, а тепер живе окремо. Вже виросла. Марк Борисович вирішив, що обов’язково поговорить з донькою та попросить вибачення.

Всеволод також повернувся додому. Марійка ще не спала, а чекала на батька.

– Привіт, татко! – вигукнула дівчинка, яка була у інвалідному візочку. – Де ти так довго був? Я чекала, що ти прочитаєш мені казочку.

– Всеволоде Романовичу, вибачте, ніяк не могла вкласти Марію, вона на вас чекала, – виправдовувався няня, яка доглядала за дівчинкою.

– Доню, чому не спиш? – запитав тато, ховаючи очі та картаючи себе, бо не хотів, щоб донечка бачила його у такому стані. – Можете йти, Ольго, я сам вкладу Марійку, – мовив Всеволод Романович до жінки.

– Тато, ти захворів? Ти сьогодні мені розповіси казку про принцесу? – запитала дівчинка.

– Все добре, доню. Трохи втомився. Сьогодні я розповім тобі не про принцесу, а про двох принцес-сестричок, – відповів чоловік, цілуючи донечку та думаючи, як правильно розповісти Марійці про Соню.

– Ура! Тато, а я також принцеса? – запитала Марійка.

– Так. І в тебе також є сестричка, як у тій казці, – мовив чоловік.

Вкладаючи донечку, Всеволод Романович намагався підібрати слова, щоб розповісти Марійці про ще одну свою доньку. Марійка попросила показати фото Соні на телефоні. Всеволод Романович встиг ввести номер старшої доньки та поставив її фото на аватарку, щоб у разі її дзвінку, або повідомлення, було видно, хто аднесант.

– Тато, принеси мені, будь ласка, молока з медом. І я швиденько засну, – попросила мала хитрунка.

– Добре, – мовив чоловік та пішов до кухні.

Сучасні діти дуже діджиталізовпні та метикують, часом, набагато швидше та креативніше, ніж дорослі. Марійка мала і свій телефон. Коли тато вийшов, то його телефон був у руках дівчинки, вона роздивлялася аватарку сестрички. Як тільки тато пішов, Марійка дістала свій галжет та сфотографувала номер Софії.