Розділ 55. Досить помилок!

Розділ 55. Досить помилок!

Приїхавши додому Всеволод Романович пішов до кімнати сина. Усе лишилося так, як і рік тому. Кожна річ була на своєму місці.

– Я поганий батько, – мовив чоловік, дивлячись на фотографії, які висіли на стіні. На фото був він та його син – Станіслав.

Всеволод багато працював, він не хотів залежати від батьків та бути у них на короткому повідку. Чоловік заснував всій власний бізнес. Було важко, працював вночі вантажником, щоб заробити гроші на розкрутку бізнесу, гриз метал, щоб мати щось своє, щоб ані копійки від батьків та тестя не брати.

Жанна виявилась жахливою матір’ю. Її мало цікавила дитина. Через деякий час вона знову взялася за старе. Всеволод вимушений був помістити дружину до лікарні на примусове лікування. Він ніколи не забуде їх останню зустріч, коли змарніла до невпізнавоності жінка просила, молила, вимагала у нього дозу. Це було жахіття у якому він жив. У пориві злості божевільна жінка кинула тоді:

– Корчиш з себе праведника, святого, мученика. Ти думаєш, я не знаю, що змусив зробити дівчину аборт? Совість не гризе? – наче у тумані казала жінка. – Така твоя доля: вбити свою дитину та ростити чужу.

Всеволод гнав від себе ці дурні думки, але коли його сина також помістили до приватної клініки, щоб вилікувати залежність, він наважився на аналіз ДНК. Таки не збрехала... Він не був біологічним татом Станіслава.

Жанна померла, коли Стасику було 8 років. Хлопчик не пам’ятав толком матір. Всеволод рідко водив сина до лікарні. Бачити жінку у такому жалюгідному стані було важко навіть дорослому йому.

Всеволод вирішив одружитися вдруге. Вподобав жінку, яка на його думку полюбила б його сина, але чомусь не склалося. Друга дружина – Ксенія народила донечку Марію. Та виявилось, що вона не змогла полюбити не тільки його сина, але ні самого Всеволода, ні їх донечку Марію, бо не любила нікого крім себе. Жінка настільки захопилася вдосконаленням себе, що перетворила своє тіло на полігон для пластичних операцій. Якщо зібрати усі фотографії, які були зроблені протягом п’яти років, то можна було сказати, що на них зовсім інші люди. Ксенія змінилася, стала надто штучною. Хоча саме тепер її зовнішність набагато більше відкривала її сутність. Штучна та пуста…

А найстрашніше, що Марія тягнулася до мами, хотіла її тепла, але жінка, поспішаючи на одну зі своїх операцій, відштовхнула дівчинку, а та впала зі сходів.

Тоді розпочалося справжнє пекло для Всеволода. У його руках тануло життя. Лікарі робили усе можливе. Чоловік не шкодував грошей. Найкращі світила з усіх куточків Землі витягли дівчинку з того світу, але посадили у інвалідний візок. Професори казали, що не розуміють, чому дитина не ходить. Ніби стояв якийсь блок, який не давав можливості рухатись. Особисті лікарі, психотерапевти, масажі, доглядальниці. Усе найкраще, найдорожче, найкрутіше, але дитина не ставала на ніжки.

Батьки Всеволода розлучилися. Тато поїхав з молодою коханкою за кордон, не лишивши колишній дружині ані копієчки. Син взяв матір на повне утримання. Розлучення дуже вплинуло на жінку. Пізніше вона дізналась про залежність онука. Була шокована. Жінка померла від інфаркту, коли побачила аналіз ДНК та не підтверджене батьківство Всеволода. Останніми словами, які змогла вимовити помираюча жінка були:

– Пробач мені, сину.

А тепер у Всеволода Романовича з’явилась надія. Що крім Марії є у цьому світі ще одна рідна душа. Його донька, на яку він не має жодного права. Але він намагатиметься усе виправити. Досить вже з нього помилок!

Не стуливши до самого ранку очей Всеволод Романович прийняв тверде речення, що має таки поговорити з Айсідорою та Софією. Ще ввечері він дав завдання своїй службі охорони знайти інформацію про Айсідору і його доньку.

Коли чоловікові принесли теку з паперами він довго дивився на неї та не наважувався зазирнути. Йому було важко прийняти, що він виявився таким покидьком. Міг же тоді піти проти волі батьків? Міг! Але час не повернеш.

Всеволод хотів дізнатись спочатку про Айсідору. Він щиро радів за жінку, що вона має свою родину та щаслива у шлюбі. Серед інформації про Перлин було кілька дитячих фото Сонечки. Яка ж вона була гарнюня. А яка ж розумниця! У чоловіка навернулося сльози. Як же вона схожа з його Марійкою. Серед інформації була адреса, де зараз мешкала Софія з бабусею. Катерина Петрівна одразу упізнала його. Її обличчя було таким здивованим, сполоханим, що він сам злякався тих емоцій жінки. Чоловік дізнався, що Айсідора мешкає за кордоном. У неї він обов’язково попросить прощення. Але його план дій на сьогодні – поспілкуватися з бабусею Софії, можливо після розмови з ним, вона не буде такою категоричною. Він спробує достукатись, вмовити, переконати, але якщо не вийде, все одно розкаже правду, хай його донька сама вирішує, чи вартий він прощення.

Тато і донечки