Розділ 54. Совість

Розділ 54. Совість

Гості ще не відійшли від перфомансу Софії, як зазвучала музика. Сергій Дмитрович вийшов на невеличку сцену зі акордеоном в руках. Зазвучала усім відома мелодія «Sous le Ciel de Paris» («Під небом Парижа»). До звуків акордеону долучився рояль, за яким грав товариш Багета. Сергій Дмитрович поставив акордеон і зазвучав голос Аполінарії, яка співала, а Багет взяв у руки скрипку. Після першого куплету музикант почав грати на саксофоні, а на останньому куплеті знову повернувся до акордеону.

Французи очманіли. Такого виконання улюбленої пісні неочікувана ніхто. Соломія знімала відео і перше, що зробив Дрю після закінчення, попросив надіслати йому відео, щоб він зміг відправити його своїй мамі, яка божеволіла від цієї мелодії.

Аполінарію, Багета та Соню ще довго обсипали компліментами. Марк Борисович вже наперед бачив, що завтра вони підпишуть угоду. По-перше, голова французької компанії сказав, що погоджується на свій умови, обговорені раніше, і готовий завтра підписати усі договори; по-друге, Всеволод Романович зовсім не виявляв ніякої активності та ні у що не втручався. Він, наче зачарований, спостерігав за Софією, чим надзвичайно бісив Етьєна.

Коли гості роз’їжджалися, Всеволод Романович все ж підійшов до Софії.

– Ви неймовірно малюєте, – мовив чоловік. – У вас точно талант.

– Дякую, – відповіла Соня, усміхаючись.

– Може я вас підвезу до дому? – запропонував чоловік з надією.

– Дякуємо, не потрібно, – відповіла замість Софії Катерина Петрівна. – У нас є кому про нас подбати.

Соня не розуміла, що з бабусею, чому вона така схвильована, хоч в намагається не демонструвати на загал свої емоції.

– Як забажаєте. До зустрічі, – мовив чоловік, але не поспішав йти.

Всеволод Романович вийшов на вулицю тільки тоді, коли Соня пішла з друзями. Він вдихнув вечірнє повітря, яке пахло морем та квітами і рушив додому. Чоловік не стулив вночі очей. Він весь час думав про талановиту дівчину, яка нагадала йому його безтурботну юність та вчинки, які він прагнув забути та часто картав себе за них.

Багацькі були заможнім людьми. Батьки не шкодували грошей на освіту та вибрики свого єдиного сина Всеволода. Він був привабливим, але безвідповідальним. Матір не один раз прикривала сина перед батьком, не один раз закривала очі на його походеньки. А тут, до його будинку прийшла приваблива дівчина й сказала, що вагітна від їх сина. Дівчина виявилась не тільки гарною, але й розумною, з порядної родини. Але вона не вписувалася у загальне бачення кар’єри Всеволода Багацького. Майбутнього спадкоємця.

– Шкода дівчину, але хай позбавиться від дитини. Дай їй грошей та нехай забуде сюди дорогу. Вона тобі не рівня, – казала матір Всеволоду.

– Ще молода. Народить. А тобі треба дружину зі статусом. Для чого тобі якась танцюлька? – казав тато.

– Але ж це моя дитина. Я – батько, – навіть неочікувано для самого себе подав голос Всеволод. Айсідора йому дійсно сподобалася. Він не міг сказати, що був шалено закоханий у неї, але відчував до дівчини симпатію.

– Ти здурів? – запитав тато. – А як же Жанна? Ти знаєш хто її тато?

– Остогидла мені та потвора Жанна. Це при вас вона малюється, а, насправді, така шльондра, що перетягала на собі пів Одеси.

Тут матір підійшла та дала сину ляпаса. Перше в житті! Всеволод оторопів. Він висловився не зовсім пристойно, але це була щира правда.

Та батьки не чули сина. Матір Всеволода дуже ницо вказала Айсідорі, що вона не бажана у цій сім’ї. Що її байстрюк нікому тут не треба і хай йде деінде, бо Всеволод і сам не впевнений, що це його дитина. Жінка зробила усе, щоб вселити у Айсідору ненависть та огиду до їх сина. Вона сподівалась, що після таких важких слів дівчина точно побіжить на аборт.

Батьки Всеволода зробили нещасним свого сина своїми ж руками. Вони змусили його одружитись на Жанні, яка мала такого впливового татка. Ніхто не знав, від усіх приховували, що Жанна мала дорогі захоплення і балувалася наркотиками. Всеволод не раз згадував Айсідору та порівнював її з Жанною.

Молоде подружжя відправили за кордон, до Європи, щоб там Всеволод мав набратися досвіду. Це була офіційна версія. А насправді, Жанна проходила реабілітацію у одній із клінік. Залежність на певний час відпустила жінку. Вона завагітніла і народила сина. Всеволод радів, коли тримав первістка на руках. Здавалось, що він забув Айсідору. Але тоді, коли побачив Софію, пізнав у ній юну тендітну Айсідору та помітив свої ж блакитні очі. Всеволод Романович безмежно зрадів, що вагітна жінка тоді виявилась набагато сильнішою, витривалішою і не зламалася, як він, перед напором батьків.