Розділ 51. Французькі партнери очманіють

Розділ 51. Французькі партнери очманіють

– Друзі, дуже добре, що усі зараз тут. Мені потрібна ваша допомога, – вирішила не втрачати часу Євгенія. – Допоможіть мені, будь ласка, організувати дозвілля для французької делегації з якою тато має підписати контракт. Фірма, яка мала усе зробити, відмовилася у останній момент.

– Я б порекомендував обов’язково вимагати гроші за невиконання домовленостей договору про організацію заходу у тієї фірми, – порадив Едуард. – Ми одного разу також потрапили у таку ж неприємну ситуацію. На-щастя, змогли перенести захід на пізніше, але осад лишився. Наші юристи подали позов і фірма-інвентор сплатила таки непогану суму коштів. Той випадок, звісно, дещо підірвав їх репутацію. Це часом, не «Іdea-classic»?

– Так, я мав договір саме з цією фірмою, – відповів Марк Борисович.

– Я дам вам контакти нашого юриста. Він допоможе підготувати необхідні документи, – діловито мовив Ед.

– Скільки у нас є часу та який бюджет? – одразу підтримала ідею Софія.

– Сьогодні четвер, французи прилітають у неділю, а договір маємо підписати у понеділок. Культурна програма має бути на понеділок, якщо ніхто їх у нас не перехопить, – нервово мовив Марк Борисович.

– Якщо зробите культурну програму у неділю, то без проблем підпишете договір у понеділок, – порадила Софія.

– А це ідея! – вигукнула Женя. – Ми можемо зробити неформальну зустріч-знайомство у французькому стилі, продемонструвати, що ми багато знаємо про їх країну та культуру, що зацікавлені у співпраці. А у понеділок, після підписання угоди, зробити івент в українському стилі та показати вже наші традиції. Хай бачать, що нам є чим пишатись.

– Цікава ідея, – з надією мовив Марк Борисович.

– Нам потрібні перекладачі. Соню, Катерино Петрівно, зможете побути певний час перекладачами? – запитала Женя.

– Так, звичайно, єдине, що може бути якась технічна лексика, деталі, чи процедурні особливості, з якими я не стикалася раніше, – відповіла Соня.

– У нас на фірмі є два акредитованих перекладачі. Думаю, що зможу домовитись з кимось на неділю та понеділок, у нас не планується найближчим часом ніяких делегацій, – мовив Етьєн.

– Чудово! Меню погодимо з Жульєном та у нього ж запитаю про офіціантів та уніформу у французькому стилі, – діловито мовила Євгенія. Дівчина була у своїй стихії. Їй подобалося організовувати усе та вирішувати складні питання. – Як щодо культурної програми? Аполінаріє, Сергію Дмитровиче, чи зможете долучитися?

– Я так розумію, що наш пікнік на певний час переноситься. Я із задоволенням долучуся. У моєму арсеналі є чимало французьких мелодій. Я добре знаюся на французькому шансоні, а Поліночка надзвичайно гарно співає пісні Едіт Піаф, Даліди. Не гірше, а краще оригіналу, – долучився до обговорення і Сергій Дмитрович.

– А я вже знаю, який перфоманс можна придумати. Я намалюю дівчину у береті на фоні Ейфелевої вежі. У такому ж стилі можна оформити й залу, – мовила Соня.

Малюнки Софії

– Зараз прикинемо кошторис, – діловито сказала Женя.

– Євгеніє, ти такі слова знаєш? – кепкував з доньки Марк Борисович та пишався тим, як хвацько донька взялася до справ.

– Ну, я ж донька успішного бізнесмена. Я й не таке чула, коли ти у своєму кабінеті сидиш. Дай краще ручку, я прикину, що нам треба, – попросила Женя.

Приблизно за пів години на столі лежав приблизний бюджет та список того, хто за що відповідає.

Едуард займався стягненням коштів з фірми, яка підвела з організацією заходів та зв’язався з перекладачами зі своєї фірми. З одним вдалося домовитися на неділю та понеділок, для супроводу делегації.

Етьєн мав знайти та довести до відома їх команди інформацію про представників французької сторони. Професійна діяльність, вподобання, хобі, смаки. Вирішили, що краще знати наперед, до чого готуватися.

Катерина Петрівна мала долучитись у якості перекладача та консультанта.

Багет вирішив продемонструвати усі свої здібності не стільки для французів, скільки це для нього був шанс вразити кохану. Його Поліночка знала, що Серж прекрасно грає на кількох музичних інструментах, але ще не дізналася, скільки нових інструментів з’явилося у його арсеналі та як відносилася майстерність.

Аполінарія мала стати окрасою вечора та вже продумувала свій репертуар та образ.

Соломія мала відповідати за прикрашення локацій та інформаційне висвітлення результатів зустрічі.

Оформлення локацій

Соня крім здійснення перекладу, готувала художній сюрприз. Крім дівчини на фоні Парижу Соня вирішила випробувати нову техніку малювання. Оскільки на переговорах мова мала йти про автівку золотого кольору, то художниця вирішила на великому чорному полотні намалювати цю автівку клеєм, але у перевернутому вигляді. Далі гості мали посипати полотно золотистими блискітками, які мали прилипнути на клей та створити малюнок. І для усіх буде несподіванкою, коли незрозумілі мазки клеєм перетворяться на нову марку автівки, коли полотно перевернуть.