Розділ 47. Такий творчий!

Розділ 47. Такий творчий!

Аполінарія затрималася у дверях з Едом.

– Едуарде, що з тобою? – запитала жінка. Аполінарія побачила, що Ед випрямився та вже менше накульгував і обличчя зі страждальницького змінилося на здивоване.

– Постраждав від мистецтва. А ви як дізналися? – спантеличено запитав чоловік.

– Так, мистецтво – страшна сила. Воно може возвеличити, піднести, але й приземлити. Бачу, що вже хтось приземлився на твою ногу. Візьми під холодну воду, щоб ступня на ласти не перетворилася, – мовила жінка, дивлячись на партнера та зрозумівши, що хтось таки у пориві мистецтва майстерно та професійно відтоптав Едові ногу. – Я побачила стрім Соломії, пізнала ці стіни та чкурнула сюди, щоб на власні очі побачити, як мій синусик долучається до мистецтва. Красені! Нічого не скажеш! Тільки, Едуарде, візьми мій шалик та прикрийся позаду, бо усіх або розлякаєш, або привабиш. Не знаю, що гірше. Тут же не тільки дівчата займаються, – після цих слів Аполінарія зняла шалик та віддала Еду. Його ніяк не радувала перспектива, що він буде світити спіднім перед танцівниками.

Едуард спілкувався з Аполінарію, але Етьєн стояв до них спиною. Тренування вже завершилося. Катерина Петрівна вирішила, що на сьогодні вистачить травм. Вона зробила певні зауваження та похвалила за старанність. Катерина Петрівна чомусь подумала, що ці жіночки завтра відчують біль у тілі і, проклинаючи усе на світі, навряд прийдуть знову, а ось чоловіки її зацікавили. Вона все ж вирішила дізнатись причину їх запису у групу.

– Зачекайте, будь ласка, – мовила Катерина Петрівна до Етьєна. – Я хочу зробити комплімент вашій витривалості, уважності та відповідальності. Ви раніше займалися танцями?

– Дякую, мені приємно. Я ніколи не займався танцями, це мій перший досвід з другом, – мовив Етьєн і невпевнено додав: – Ви дозволите нам з Сонею зустрічатися? Чи витримав я випробування?

– Вибачте? Не зовсім зрозуміла про що йдеться, – здивувалася словам Етьєна жінка.

– Ну, я сподіваюсь, що я пройшов випробування танцем. Я розумію, що я не професійний танцівник, але я старався. Не все, звичайно, вийшло. Балет це титанічна праця та любов до танцю та в певній мірі знущання зі свого тіла. Мені дуже подобається ваша онука і я хотів би запросити вас на пікнік у суботу, – мовив Етьєн ще більше дивуючи жінку.

– Я все одно не розумію, про що ви говорите та до чого тут Соня? – ніяк не могла второпати жінка.

– Я – Етьєн – друг вашої онуки Соні. Мені сестра сказала, що перш ніж запропонувати Соні зустрічатись, я маю запитати дозволу у вас, а ви маєте перевірити мене танцем на витривалість та надійність, – намагався пояснити Ет.

– То ви Етьєн? – нарешті зрозуміла жінка, хто ж перед нею. – Приємно познайомитись. Дуже незвичне знайомство, – залилася сміхом жінка. – А Соломія ще та вигадниця. Етьєне, тільки Соня буде вирішувати з ким їй зустрічатись. Про вас вона розповідала і тепер я бачу, що ти серйозний, відповідальний і надійний.

У цей момент до них підійшла Аполінарія.

– Етьєне, невже ти вирішив ощасливити мене та зайнятися мистецтвом! Тобі так пасує цей одяг, тільки на розмір більший купити б, – добила своєю появою Етьєна мама.

– А ти як тут, мамо? – запитав чоловік.

– Так стрім же Соломіїн побачила, пізнала де це і прилетіла. Хотіла на власні очі побачити. Я у таксі їхала, то навіть таксист сказав, що в тебе гарно виходить, – не вгавала Аполінарія.

– Я приб’ю Солоху! – гаркнув Етьєн.

– Зачекайте, а ви Катерина Перлина? То ось чому мені обличчя та прізвище Соні видалися знайомими, – мовила Аполінарія, помітивши, нарешті, Катерину Петрівну та її подібність із Софією.

– А ви – Поліна Острозька? Ви ж співаєте у нашому Оперному? – пізнала жінку Катерина Петрівна. – Так, Сонечка моя онука. А Етьєн ваш син?

– Так. Етьєн мій синочок. Господи, невже наша родина таки поповниться творчими людьми?! Яка ж я щаслива, що наші діти вподобали один одного. До речі, запрошуємо вас із Сонечкою на пікнік у суботу. Там і познайомимося ближче, – пташкою співала Аполінарія.

Жінки ще довго спілкувалися про мистецтво, про спільних друзів, а потім вирішили піти до ресторану «Бонжур», що був поряд.

Поки Катерина Петрівна переодягалася, Аполінарія написала повідомлення Соломії:

«Етьєн злий, мов чорт. Він дізнався, що це твоя затія з випробовуванням. Краще залишися сьогодні у Соні. Дякую за стрім, повеселила.»

Етьєн та Ед переодягнулися швидше, ніж Катерина Петрівна.

– Синусику, ти такий красень у тих лостнах. Наче Аполлон! Якби я знала, що ти так гарно вмієш танцювати та, що ти такий творчий, ще в дитинстві  віддала б тебе на балет.

– Дякую, мамо, що не віддала. Мені усе болить, не знаю, чи завтра з ліжка встану. Високе мистецтво для мене надто важке, – мовив Етьєн.

– Лізо, відчепися! Я одружений та маю трьох дітей. Вирішив підтримати товариша. Це був перший та останній урок балету у моєму житті! – волав на увесь коридор Ед, до якого причепилася його партнерка по балету. – Між нами нічого не може бути! Я кохаю свою дружину! – дуже артистично та майже правдоподібно гаркнув Едуард і дівчина, нарешті, відчепилася.