Розділ 36. Витвережуюча розмова

Розділ 36. Витвережуюча розмова

Батько Євгенії дотримався свого слова та придбав донечці окреме житло. Женя, звичайно ж обрала будинок, де жила Соня. Дівчатам пощастило, бо сусідка на четвертому поверсі якраз збиралася виставляти свою трикімнатну квартиру на продаж, щоб поїхати жити у село, ближче до природи. Марк Борисович, одразу ж придбав квартиру, навіть не торгуючись та викупив ще однокімнатну квартиру поруч, яку власники постійно здавали квартирантам, для Алекса. Якою б самостійною Євгенія не була, як би свободи не хотіла, але погодилась із таким сусідом.

– Житло – найкраще вкладення грошей. Валюта скаче, мов на перегонах, а квартирка стоїть собі і все, – говорила Женя татові.

Марк Борисович все ж дізнався про похід дівчат у клуб та про наслідки. Відбулась розмова та чоловік зрозумів, що ця ситуація стала уроком для доньки. Вона дуже перелякалася за Софію та уявила, до чого усе могло призвести. Люди Марка Борисовича втретє відполірували обличчя тому хлопцеві, щоб і думати забув про подібні вибрики.

Соня та Женя розробляли план «Купідоша», як організувати зустріч Сержу-Багету та Аполінарії. Дівчата вирішили, що до справи необхідно долучити Соломію та Алекса.

– Може Соломію запросимо на твої входини у квартиру? – запропонувала Соня. – Буде привід побачитися і поговорити зможемо.

– Чудова ідея! Пропоную влаштувати дівчачі посиденьки та обговорити план дій.

Аполінарія дозволила Соломії залишитись на ніч у Жені та Соні. Дівчата розповіли одна даній інформацію, яку вдалося їм з’ясувати. Вони вирішили не розповідати поки усе Етьєну.

– Думаю, що спочатку потрібно розповісти усе Сергію Дмитровичу, – мовила Софія. – Давайте влаштуємо якусь супер круту романтичну зустріч.

– Так. Якусь неочікувану та неординарну, – підтримала Женя.

– Щоб ні мама, ні Багет не дременули передчасно. Їм потрібно поговорити, але треба зробити так, щоб поки не поговорять та не з’ясують усього, не змогли нікуди вийти, – розмірковувала вголос Соломія.

– Ну, не відправимо ж ми їх на безлюдний острів? Чи хай загубляться у катакомбах? – висловилася Женя.

– А ось з повітряної кулі точно нікуди не дінуться. І поки не поговорять, ніхто спускати не буде, – мовила Соня.

– А це ідея! Ніхто не заважатиме, але ж як романтично буде, – закотила очі Соломія.

– Тепер лишилось придумати, як їх у ту кулю заманити. І треба якось все одно їх обох підготувати до зустрічі, бо ще викинуть один одного з висоти, а нам жертв не треба, – озвалася Женя.

– Це точно. Мама, коли у гніві, може все, що завгодно викинути,  – усміхаючись розповідала Соломія.

– Отже, повітряну кулю, ігристе та квіти я беру на себе, – мовила Женя.

– Я підготую маму, – сказала Соломія.

– Я б мала сказати, що підготую Сергія Дмитровича, але, чомусь, навіть не знаю, як йому розповісти про це. Але я спробую. Він дуже замкнутий, тепер стає зрозуміло, чому, – мовила Соня.

– Я створила наш чатик під назвою «Купідоша», гляньте, яку аватарку знайшла, – сказала Женя, тицяючи у свій телефон з картинкою малого Купідончика. – На нас лежить нелегка доля поєднання закоханих сердець.

Дівчата довго гомоніли, у них були свої справи, а Алекс вирішив навідати Багета сам. Щось не бачив його два останні дні зовсім.

Алекс взяв деякі речі, які обіцяв знайти для Сергія Дмитровича, та піднявся до його квартири. Хлопець подзвонив у двері, але йому ніхто не відкрив, хоча він чув музику, яка долинала з квартири. Алекс почав наполегливо стукати у двері.

– Сергію Дмитровиче, я знаю, що ви дома, відчиняйте, – гучно мовив хлопець.

За дверима почулися якісь звуки та дверний замок кілька разів клацнув, відкрившись.

– Привіт. Ото ж ти впертий, так просто не підеш. Чого тобі? – мовив чоловік, перебуваючи у надто хмільному стані.

– Добрий день! Я обіцяв вам принести струни до скрипки. Ось. Тільки сьогодні отримав поштою, – мовив Алекс, простягаючи чоловікові невеличку посилку. – А що святкуєте?

– День народження, – мовив чоловік, збираючись зачинити двері, але Алекс вчасно підставив черевика, щоб не дати Багету втекти від розмови. Хлопець чув сповідь Аполінарії та розумів, хто перед ним.

– Так у вас же день народження взимку. Щось надто рано почали, – віджартуавася Алекс.

– А хто сказав, що свій? Та проходь вже, все одно не відчепишся, – бурмотів Багет, впускаючи Алекса до своєї квартири.

– Отак вже краще.

– Тільки ти сам напросився. Ти буйвол здоровий, я тебе на собі не збираюся перти. Не пий багато, – не зрозуміло до чого сказав Сергій Дмитрович.

Уся кухня, куди зайшли чоловіки, була заставлена пляшками різних напоїв. Здебільшого дорогі марочні коньяки та віскі з різних куточків світу. Сергій Дмитрович мав цілу колекцію незвичних пляшок. Алекс був здивований, що чоловік так обійшовся з колекцією. Невже вдудлив все сам?

– Щось не зрозумів. То чий день народження святкуєте? Моцарта? Гайдена? Вівальді? – запитав Алекс, жартуючи.