Розділ 34. Говоріть з людиною, яку кохаєте

Розділ 34. Говоріть з людиною, яку кохаєте

– А чому нещасне? – все ж наважилася запитати Соня, закінчуючи малювати тату.

– Якщо доля дає людям успіх, то людина має заплатити чимось за це. Моя плата за успішну кар’єру – моє перше кохання. Серж був таким романтичним, таким добрим та талановитим. Дівчата завжди ходили за ним табунами та вішалися на шию. Серед усіх він, як мені здавалося тоді, звертав увагу тільки на мене. А я була молода та дурна. Чи думала я тоді, що Серж десь дінеться? Жодної думки і близько не було. Я бачила по його вчинках, що я кохана. Він не торкався мене, беріг. Коли ми мали були на піку нашої спільної кар’єри та мали їхати в турне, до мене прийшла дівчина та сказала, що вагітна від нього, – тихо мовила жінка дивлячись у нікуди. Усіма думками і серцем вона перебувала у своїх спогадах. – Для мене тоді візит Ірини став шоком. Вона цілеспрямовано прийшла до мене. Плакала, грозила, жалілася, молила, проклинала... Ірина сказала, що завагітніла від Сержа, а він не вірив. Вона сказала, що я його тримаю, приворожила, що я відьма. Вона молила мене зробити так, щоб її майбутня дитина не росла без батька. Знала на що бити. І я, дурна, своїми ж руками віддала їй своє кохання. Я ридьми ридала, розуміючи, що я кохаю його, але мушу відпустити, бо не хочу, щоб його дитина бачила у мені жінку, яка вкрала у неї тата. Діти, боріться за своє кохання. Не робіть швидких висновків та завжди говоріть з людиною, яку кохаєте, – виливала душу Аполінарія. – Я не з’ясовувала стосунків з Сержем. Я схудла на десять кілограм, занурилася у роботу, працювала, як віл, а серце розривалося. Я тоді збрехала Сергію в очі, що кохаю іншого та поїхала у турне. Ніякого іншого і близько не було. Коли повернулася, то дізналась, що Ірина змусила Сержа одружитися на собі. Принесла довідку з жіночої консультації та пішла скандалити до директора театру. Директору зайві клопоти, проблеми та розголос не були потрібні. Багета вигнали з театру через скандал, бо у Ірини брат був якоюсь шишкою і також намагався тиснути на Сержа. Від мого коханого відвернулися тоді всі, а я була далеко, не було мене, щоб підтримати. Він зламався та одружився. Серж був шалено талановитий. Він поїхав за кордон та зробив там кар’єру. Єдине, що я чула, то це те, що він через деякий час розлучився з Іриною, бо виявилося, що вона не була вагітною взагалі...

У кімнаті панувала тиша. Ніхто не наважувався щось сказати. Соломія вперше чула цю історію. Соня, Женя та Алекс знали про кого йде мова, але поки не розуміли, чому Сергій Дмитрович не повернувся до Аполінарії. Він досі кохає жінку, але є якась причина, чому не давав про себе знати весь цей час.

– А де Серж зараз? Ви спілкуєтеся? – запитана Соня.

– На жаль, я втратила з ним будь-який зв’язок. Він підтримує дитячий будинок, де ми виросли. Надсилає кошти, я цікавилася. Я намагалась шукати його у соціальних мережах. Господи, скільки ж часу витратила на ті месенджери, щоб вони скисли. Знайшла Ірину. Вона так і не народила дитину, кілька разів була заміжня. Паразитувала й далі. Успішно вийшла заміж за чоловіка втричі старшого за неї, а зараз судиться з онуками того чоловіка. Коли запитала у неї про Сержа, то вона мені стільки бруду написала, що я її потім заблокувала.

– В якби була можливість і ви знову його зустріли, що б зробили б? – запитала Женя.

– Напевно, пораділа б за нього. Я б не намагалася вирвати його з родини, але точно б сказала про свої почуття та попросила вибачення. Сподіваюсь, що він реалізувався у музиці. Він дуже талановитий, – мовила Аполінарія. – Ой, гості, я ж вас заговорила геть. Йдемо на кухню, будемо набирати кілограми. Яке ж гарне татуювання, – поглянула Аполінарія у дзеркало. – Дякую, Сонечко.

Пролунав звук домофона, Етьєн приєднався до усіх. Він вирішив усі питання на роботі та був вільний у другій половині дня.

Гості гомоніли, гуртом співали пісні та багато сміялися. Аполінарія відчувала себе молодшою серед молоді. Поглядала на Етьєна та Соню і щиро раділа за них. Хоч хтось буде творчим у родині.

Коли гості почали збиратися, Етьєн сказав, що сам відвезе Соню додому. Женя ледь вмовила Алекса відпустити їх вдвох. Хлопець відчував відповідальність за дівчину, яка стала йому справжньою подругою.

Коли машина Етьєна зупинилася, біля під’їзду, де жила Соня, Етьєн помітив біля дверей чоловіка, який дуже пильно дивився у його очі.

– Дякую, що підвіз. Та й взагалі дякую за чудовий день. У тебе дивовижна мама, – щиро мовила Соня. – Вона божественно співає та дуже добра. Я тобі по-доброму заздрю. У мене також є мама, але я не знала їх турботи, любові та піклування. А твоя мама не жаліє свого тепла, добрих слів та підтримки для інших.

– Так, мама в мене прекрасна жінка. І Соломія – найкраща в світі сестра. А я? – неочікувано запитав Етьєн та наблизився дуже близько до Соні.

– Ти? Ну, ти також хороший. Бувай, – скоромовкою мовила Соня та вибігла з машини.

Етьєн не переставав усміхатись та вийшов з автівки. Коли Софія помахала рукою біля дверей під’їзду та зникла за дверима, поряд з Етьєном опинився чоловік, який вивчав поглядом Етьєна.

– Ти хто? І що тобі треба від нашої Сонечки? – запитав чоловік.