Розділ 31. Щоб вже всі були пернатими

Розділ 31. Щоб вже всі були пернатими

– Ти вже придумала, що чи довіришся моєму смаку та фантазії? – запитала Соня.

– Хай це буде для мене сюрпризом. Ти дозволиш мені вести стрім? – запитала Соломія.

– Будь ласка, – відповіла Софія. – А ось і Алекс. Дякую. Те, що треба, – мовила дівчина беручи з рук хлопця необхідні речі для створення татуювання. – Соломіє, сядь зручніше та поклади свою долоню. Намагайся не рухатися, навіть, якщо буде лоскотно.

Соня зручно влаштувалася, взяла необхідне приладдя, підготувала розчин з хни та почала малювати. Першою на зовнішній стороні долоні з’явилась голова колібрі, далі й уся тендітна пташка. Поряд з колібрі Софія намалювала екзотичні квіти. Соломія стрімила та показувала підписникам, яка краса з’являлася у неї на руці.

Татуювання Соломії

Коли Етьєн та Едуард вийшли з води, то також заворожено дивились за процесом. Софія якраз пояснювала підписникам Соломії, що це тимчасове татуювання та через певний час зникне.

Етьєн пошкодував, що заздалегідь не подумав про воду, бо спрага почала вже його мучити. Чоловік вирішив піти та купити води. Яким же він був здивованим, коли повернувся. Софія малювала хною на грудях Еда дракона. От же ж гад! Скористався моментом, коли Етьєна не було поруч та підставив свою наглючу... накачану грудину для малюнку. Ету здавалося, що зараз його зуби розкришаться від злості.

Соломія раділа, наче мале дитя. В неї є тату, хоч і тимчасове, підписники шаленіли від контенту.

Едуард світився, наче нова копійка. Поглядав переможцем на Етьєна та посміювався з нього.

– Бачиш, тепер я – дракон, – гонорово сказав Ед.

– Та який ти дракон. Ящур ти. Гад повзучий! – ніяк не міг втримати ревнощі Етьєн.

Татуювання Едуарда

Варто було відзначити, що малюнок вийшов чудовий. Дракон войовничий, але не злий, розташувався у Еда на грудях. Етьєн пропалював поглядом ті місця на тілі Еда, де до нього торкалася Софія.

– Що ти так гіпнотизуєш поглядом мене та дракона? Також татуювання хочеш? – відверто глузував з товариша Ед. – Так і скажи.

– Соню, а мені намалюєш? – все ж наважився Етьєн.

– Так. Повертайся спиною. Я вже придумала, яке татуювання буде, – усміхаючись, мовила Соня.

На спині Етьєна почали з’являтись голова та крила фенікса. Малюнок виходив символічний та виразний. Етьєну було, на справді, байдуже, що малювала Софія. Йому було приємно відчувати на собі її дотики.

Татуювання Етьєна

Соломія весь час знімала. Після того, як татуювання на спині Етьєна було готове та Соломія закінчила стрімити, прозвучала мелодія, яка сповіщала про вхідний дзвінок від мами. Соломія завбачливо відійшов, бо маман могла бути у своєму репертуарі. Вона б нічого поганого не сказала б, але до її специфічних жартів та стилю спілкування потрібно звикнути.

– Привіт, доню! – привіталася Аполінарія. – Бачила твій стрім. Яка я щаслива, що Етьєн та Соня разом. Я зрозуміла, що то тимчасове татуювання. Гарна ідея. Ти не могла б увімкнути гучний зв’язок. Хочу до Софії звернутися, – мовила жінка, а Соломія вагалася, чи це гарна ідея, але все ж підійшла до всіх та увімкнула гучний зв’язок.

– Мамо, тепер тебе чують усі, – вирішила все ж попередити матір Соломія та виділила останнє слово.

– Добрий ранок, молодь! – привіталася з усіма Аполінарія. – Сонечко, доню, ти таку красу намалювала. Соломія давно у мене просила дозволу зробити татуювання, а тут така нагода. А хлопців, як розмалювала – красені. Доню, мені так сподобалося, що й собі хочу таке. Чи не змогла б ти і мені намалювати? – ошелешила усіх жінка.

– Добрий день! Радію, що вам сподобалась. Добре намалюю, але не сьогодні. Фарба вже закінчилася, – погодилася Софія.

– Та не обов’язково сьогодні. У будь-який день приїзди до нас. Ми ще й на кухні побазікаємо, без зайвих вух, – мовила жінка, радіючи, що Соня погодилася. – Я бачила з відео Соломії, яких гарних пташок ти намалювала. Я б також хотіла соловейка, щоб вже всі були пернатими. Тож чекатиму.

– Добре. Ми домовимося про зустріч, – погодилася Соня.