Розділ 30. Тату зі змістом

Розділ 30. Тату зі змістом

Рівно о четвертій тридцять у квартирі Етьєна пролунав дзвінок домофона.

– Привіт! Ти ще не зібраний? – обурилась Соломія, побачивши брата у піжамних штанах та з зубною щіткою у роті. – Ой, а що це в тебе під оком? Коли ж тільки встиг?

– Привіт! Зачекай мене п’ятнадцять хвилин. Я швидко в душ і вже майже готовий, – крикнув Етьєн з ванної кімнати.

Рівно за чверть години Ет був зібраний, але мав дещо сонний вигляд. Соломія замастила фінгал Етьєна тоналкою та він був готовий до зустрічі з Софією.

– Йдемо до машини. Добре, що заїхала. Мама знає? – поцікавився Ет.

– А ти думаєш вона б мене відпустила? – питанням на запитання відповіла Соломія.

– Невже прокинулася так рано? – здивувався Етьєн.

– Не тільки прокинулася, а ще з мене взяла клятву, що я пригляну за вами та надішлю їй фотозвіт, чи ви разом, – розкрила братові усі карти дівчина.

– Мама невиправна. Я ж познайомив її з Софією, що їй ще треба?

– Ми з нею обурені та солідарні, – неочікувано для Ета видала Соломія. – Як ти міг приховувати її від нас? Ете, ти – бука. Звідки в тебе ліхтар під оком?

– Солохо, не починай. Сліди боротьби прикрашають чоловіків.

– Угу і підсвічують їм дорогу, – мовила Соломія, розсміявшись.

За веселими розмовами Етьєн з сестрою приїхали до шістнадцятої станції.

– Ого! – вигукнула Соломія, показуючи на автівку Едуарда. – Хтось не такий сонько, як ти.

– От же ж лиха принесла. Таки приїхав, – вже починав злитися Ет.

– Ще не побачив, а вже ревнуєш. Братику, ти – такий кумедний, – мовила, усміхаючись, Соломія.

Етьєн разом із сестрою пішли до моря, де на пляжі F–16 побачили четвірку, яка веселилася, кидаючи один одному фрізбі.

– Привіт! – привіталася Софія, яка першою побачила Етьєна з сестрою. Вона раз у раз поглядала на алею, бажаючи якнайшвидше побачити чоловіка.

– Привіт! – в один голос привіталися Етьєн та Соломія.

– Ось і соньки наші. Ви вже усе пропустили. Сонечко піднялося без вас, – подав голос Едуард. – Ви прошляпили прекрасний момент.

– Впевнений, що у нас буде нагода повторити, – мовив Ед.

– Женю, Алексе, знайомтеся. Це – Соломія – молодша сестра Етьєна. Соломія, це мої друзі – Євгенія та Алекс, – представила усіх Софія.

– Угу. Я бачила Женю на відео, яке постила Злата, – пригадала Соломія. – До речі, я виклала вчора сторіс, як ти малювала вином на скатертині, – звернулась до Софії. – Ой, що почалося. Дякую, що підняла мої рейтинги.

– Немає за що. Долучайтеся до нашого кола, – запросила до гри Соня.

Ет кілька хвилин милувався Софією, яка була одягнена у футболку та джинсові шорти. Милувався допоки йому не прилетіло фрізбі у голову.

– Немає чого витріщалися, – мовив тихо Ед. – Прокидайся.

– А ти чого припхався? – запитав у товариша Етьєн.

– По-перше, мене вчора запросили, по-друге, у нас з тобою тут виїзна нарада, я ще вчора попередив твою секретарку, по-третє, я давно хотів подихати свіжим ранковим бризом, по-четверте, я маю впевнитись, що ти не скривдиш цю прекрасну та талановитий дівчину, – наводив свої аргументи Ед. – Ще продовжувати?

– Краще помовч, – відрізав Етьєн.

Забави героїв на узбережжі "Золотий берег" 

Поки сонце піднімалося, вони грали, рухалися, спостерігали за тим, як гарно сяє срібна доріжка на воді. З часом люди почали заповнювати пляж та кидати один одному тарілку не було можливим. Алекс дістав м’яч та запропонував переміститися у воду. Хлопець намагався відвадити від Жені Еда, який надто настирливо виявляв свою увагу. Коли дівчата почали знімати одяг, щоб залишитись у купальниках та піти в воду, Ед дещо підвис.

– О, як все запущено, – тихенько мовив Етьєн. Дивись свої плавки не загуби.

– А ти своїми червоними трусєлями не розлякай увесь пляж. Ти хоч не червоні плавки одягнув? – запитав Едуард, коли товариш почав знімати шорти. Ед пам’ятав ту частину гардеробу Етьєна, бо сам подарував її. Позаду було написано слово мачомен, а попереду був малюнок гарненького рожевого слоника.

– Визнаю, я програв спір, – мовив Етьєн, згадуючи їх парі з Едом. Суть полягала в тому, що Ет мав одягати саме ті червоні плавки, коли вони обоє вибиралися до моря. Етьєн ніколи не порушував традиції, привертаючи до себе осудливі погляди бабусь та захоплені споглядання дівчат.

– Ти мені висітимеш бажання, – задоволено сказав Едуард. – Дуже вдало ми вибралися сьогодні до моря.

– Агов! То ви йдете? – з моря озвалася Соломія.

Чоловіки також долучилися до гри. Як тільки сонечко почало припікати, Алекс взяв в оренду одне бунгало. Дівчата першими вибігли з води, бо відчули, що терміново потрібно намастити плечі кремом чи олією, щоб не було почервоніння.