12 червня 2015
Привіт!
Колись я почувалася настільки маленькою, що здавалося — мої думки, біль і навіть мрії не мають значення. Але знаєш, що я зрозуміла? Велетнем стаєш не тоді, коли виростаєш на зріст, а тоді, коли не ховаєш серце, коли любиш себе і коли не боїшся пробачати. Велетнем стаєш тоді, коли вибираєш любити, навіть якщо це болить, коли говориш правду, навіть якщо тремтиш, і коли не боїшся й обираєш бути собою.
Я стала велетнем не сама. Мені допомогли книги, люди, пам’ять... А почався мій ріст із маминої віри в мене та розмови з бібліотекаркою, й тому я хочу дати тобі пораду: зайди до бібліотеки. Запитай у свого бібліотекаря, яку книгу він би порадив, якщо тобі трохи самотньо. Можливо, саме там — між рядками — ти знайдеш свою силу, а ще — розуміння, надію. Або хоча б тишу, в якій легко дихати. Можливо, тоді ти теж станеш велетнем. Якщо захочеш, звісно. Я в тебе вірю, твоя Лейла.