Розділ 15

Після відкриття кафе «Блакитний дракон» чутки про дивовижне місце, де готують магічні десерти та подають зілля від «Відьми Гори», розлетілися по всьому світу. Навіть найвіддаленіші куточки королівства дізналися про нашу велику родину. Але популярність принесла не тільки радість, а й нові великі турботи.

Несподіваний ультиматум

Все почалося сонячного ранку, коли небо над нашим будинком раптом потемніло. Це не була гроза — це була ціла армія літаючих екіпажів Міністерства Демонів. На чолі, звісно ж, була Бельзебуб, але виглядала вона незвично серйозною.

— Адзусо! — вигукнула вона, приземляючись на галявину. — Ми маємо проблему. Королева Пеквора вирішила, що твій Пагорб — це ідеальне місце для проведення щорічного «Фестивалю Магічної Сили». Якщо ми не організуємо його на найвищому рівні за три дні, вона оголосить твій будинок... філією свого палацу!

Я відчула, як у мене сіпнулося око. Спокійне життя знову вислизало з рук. Але мої дівчата вже були готові до бою.

Підготовка: Командна робота

Весь Пагорб перетворився на велетенський будівельний майданчик. Кожен отримав свою роль у нашому «магічному літописі»:

Лайка та Флатірте: Два дракони об'єднали сили (хоч і постійно сперечалися). Лайка будувала величезну арену з каменю, використовуючи своє вогняне дихання для загартування матеріалу, а Флатірте створювала крижані скульптури, які не танули під сонцем.

Ено: Наша головна фармацевтка перетворила свою печеру на справжній завод. Вона готувала «Фестивальні напої», які дарували людям бадьорість і гарний настрій на цілу добу.

Фальфа та Шарша: Дівчатка-слизні взяли на себе магічний захист. Вони створили невидимий купол навколо пагорба, щоб ніякі дикі монстри не завадили святу.

Розалі: Наша привид-помічниця керувала логістикою. Вона так швидко літала між містом і пагорбом, що здавалося, ніби її одночасно десять.

День Фестивалю: Хаос та магія

Коли настав день «X», на Пагорб прибули тисячі гостей. І серед них — сама Королева Пеквора. Вона сяяла в золотій сукні й одразу ж попрямувала до мене.

— Адзусо, моя люба «сестричко»! — прошепотіла вона, обіймаючи мене. — Сподіваюся, ти підготувала щось особливе, інакше я вже приготувала для тебе кімнату в палаці поруч зі своєю!

Свято було неймовірним:

Кулінарна битва: Лайка готувала гігантське барбекю, а Ено додавала в соуси свої таємні інгредієнти. Смак був такий, що навіть демони плакали від задоволення.

Магічне шоу: Флатірте влаштувала справжній танець льоду та полум’я в небі, перетворившись на дракона. Це було так красиво, що люди знизу аплодували, не зупиняючись.

Головний інцидент: Раптом на свято увірвався величезний Гірський Громила, якого привабили пахощі їжі. Він був готовий рознести все навколо. Але... він не знав, з ким зв'язався.

Фінальна битва (яка тривала 10 секунд)

Я не встигла навіть підняти посох. Ено кинула в монстра паралізуючу бомбу, Флатірте дала йому підніжку, а Шарша використала магію «Смирення». Через хвилину велетень уже допомагав Розалі розносити напої гостям, щиро посміхаючись.

Вечірня тиша

Коли сонце сіло, і гості почали розходитися, ми всі разом сіли на краю обриву. Пеквора, втомлена, але щаслива, поклала голову мені на плече.

— Знаєш, Адзусо, — тихо сказала вона. — Тут справді краще, ніж у палаці. Тут є душа.

Я дивилася на своїх друзів — драконів, привидів, демонів, слизнів та алхіміків — і розуміла: цей розділ нашого літопису став найяскравішим. Ми не просто захистили свій дім, ми зробили його місцем, де кожному є місце.