Розділ 12

Ранок на пагорбі почався з несподіваного гуркоту. На нашому порозі стояла дівчина у темному вбранні, з великим мішком, набитим дивними корінцями та скляними пляшечками. Її очі горіли азартом, а на обличчі була зухвала посмішка.

— То це ти — Адзуса Айдзава, «Відьма з пагорба»? — вигукнула вона, кидаючи свій мішок на землю. — Мене звати Ено, я Відьма печер! І я прийшла довести, що мої магічні таблетки набагато кращі за твої застарілі зілля!

Я вийшла на галявину, поправляючи своє довге золотисте волосся. Сьогодні я була без капелюха, і тепле сонце приємно гріло маківку.

— Ено, я не змагаюся за звання найкращої, — спокійно відповіла я. — Я просто хочу спокою.

— Спокою?! — Ено аж підскочила. — Ти найвідоміша відьма у світі! Через твою популярність ніхто не купує мої таблетки для бадьорості! Я викликаю тебе на дуель... кулінарно-аптечну!

Синій дракон у новому образі

Саме в цей момент із будинку вийшла Флатірте. Вона нарешті вирішила прийняти людську подобу, щоб не лякати сусідів своїми величезними крилами. Тепер це була струнка дівчина з коротким блакитним волоссям і в елегантній синій сукні, яка виглядала як справжня аристократка.

— Що тут за галас? — холодно запитала Флатірте, схрестивши руки. — Якщо ця дівчина заважає пані Адзусі відпочивати, я можу перетворити її на крижаний льодяник.

Ено трохи зблідла, побачивши синього дракона в людській подобі, але не відступила.

— Я не боюся драконів! Я маю таблетку від страху! — вона швидко проковтнула щось рожеве і знову пішла в атаку.

Іспит для Ено

Замість того, щоб битися, я запропонувала Ено інше.

— Слухай, у нас у команді багато народу. Лайка постійно тренується, Фальфа та Шарша вчаться, а Розалі... ну, Розалі просто привид. Якщо твої таблетки справді такі хороші — допоможи нам. У Лайки після вчорашнього польоту болять м’язи, а в Шарші — очі від довгих магічних сувоїв.

Ено завмерла. Вона не очікувала, що її попросять про допомогу. Наступні три години вона бігала пагорбом, роздаючи всім свої винаходи.

— Це від утоми! Це для гостроти зору! А це... ой, це випадково для зміни кольору волосся, не пийте це! — метушилася вона.

Нова аптекарка на пагорбі

До вечора Ено так втомилася, що просто сіла на траву поруч зі мною.

— Знаєш, Адзусо... я думала, що ти горда і зла, бо ти на 99-му рівні. А ти... ти просто дозволяєш усім бути поруч.

— Бо сила — це не про те, щоб бути над іншими, — відповіла я, подаючи їй чашку чаю. — Сила — це можливість дати іншим шанс проявити себе. Твої таблетки справді діють, Лайці стало набагато легше.

Ено почервоніла.

— Можна я буду іноді приносити нові зразки? У моїй печері дуже самотньо, а тут... тут пахне пирогами і життям.

— Звісно, Ено. Нам якраз потрібен штатний фармацевт.

Так у нашій компанії з'явилася Ено. Тепер у нас є вогонь, лід, привид, духи слизнів, демони, ельфи і... власна аптека. Мій пагорб перетворюється на справжнє магічне містечко, і я, Адзуса з жовтим волоссям, нарешті зрозуміла: справжня пригода тільки починається.