Розділ 7

Ми гостювали у королеви Пеквори вже кілька днів, насолоджуючись розкошами палацу, коли Лайка раптом стала дуже серйозною. Вона підійшла до мене, тримаючи в руках листа з червоною печаткою у формі вогняного крила.

— Пані Адзусо, маю прохання, — Лайка схилила голову. — Моя молодша сестра, Лейла, виходить заміж. Це велика подія для нашого роду. Я б дуже хотіла, щоб ви та дівчатка були моїми почесними гостями. Це відбудеться на Горі Червоних Скель.

Звісно, ми не могли відмовити! Ми попрощалися з Пекворою (яка обіцяла завітати до нас на пагорб найближчим часом) і вирушили в дорогу. Весілля драконів — це було щось неймовірне: гори прикрашені гігантськими квітами, столи довжиною в кілометр і сотні червоних драконів у людській подобі.

Непрохані гості

Свято було в самому розпалі. Фальфа та Шарша, вдягнені в красиві святкові сукні, бігали по терасі, збираючи магічні пелюстки. Але раптом небо над горами з помаранчевого стало темно-синім. Температура впала так різко, що гості почали тремтіти, а святкові напої в келихах перетворилися на лід.

— Хто сміє святкувати без дозволу королів синього неба? — пролунав голос, холодний, як сама смерть.

З хмар спустилася група синіх драконів. Попереду йшла жінка неймовірної краси, але з дуже зарозумілим поглядом. Її шкіра здавалася блідо-блакитною, а волосся нагадувало іній. Це була Флатірте, найсильніша серед синіх драконів, давніх ворогів роду Лайки.

Вона випустила хвилю крижаного дихання прямо в бік тераси, де гралися Фальфа та Шарша. Дівчатка скрикнули від переляку і кинулися до мене, затуляючи обличчя руками.

Гнів Відьми з пагорба

Коли я побачила перелякані очі своїх доньок, мій затишний настрій зник миттєво. В мені прокинулася сила 99-го рівня, якої я раніше боялася, але зараз вона була мені потрібна.

— Лайко, приглянь за дітьми, — спокійно сказала я, але мій голос звучав так, що навіть червоні дракони розступилися.

Я зробила крок вперед, і під моїми ногами камінь почав світитися.

— Ти налякала моїх доньок, — я подивилася прямо у вічі Флатірте. — Це велика помилка.

— Смілива людина? — Флатірте розсміялася, і навколо неї закрутилися тисячі крижаних лез. — Я зітру тебе в порох!

Вона атакувала першою. Величезний вихор льоду та снігу накрив мене. Але я навіть не ворухнулася. Я просто виставила руку, і вся її крижана магія почала поглинатися моєю маною. Я була вогнем, який неможливо загасити.

Бій був швидким. Флатірте намагалася вдарити мене магією максимального рівня, але я опинилася за її спиною швидше, ніж вона встигла моргнути. Один потужний удар мого посоха об землю — і синю драконицю притиснуло до скелі магічною силою такої потужності, що вона не могла навіть поворухнути пальцем.

Перемога та несподіване рішення

Флатірте важко дихала, її гордість була розбита.

— Я програла... — прошепотіла вона. — За законами драконів, моє життя належить тобі. Роби зі мною що хочеш. Можеш вбити, можеш зробити своєю рабинею...

Всі чекали на епічне покарання. Лайка та її родичі дивилися на мене з очікуванням. Я підійшла до Флатірте, яка заплющила очі, готуючись до смерті.

Але замість закляття я просто... протягнула руку і м'яко погладила її по голові, як я часто роблю з Фальфою.

Флатірте розплющила очі. Вона виглядала такою розгубленою, наче я щойно перетворила її на курча.

— Що... що ти робиш? — пролепетала вона, а її щоки раптом залилися рум'янцем.

— Ти просто дуже самотня і зла, бо вважаєш, що сила — це все, — посміхнулася я. — Твоя голова така холодна, я просто хотіла її трохи зігріти. Відсьогодні ти будеш у моїй команді. Але не як рабиня, а як та, хто вчитиметься доброти.

Новий член сім'ї

Флатірте була настільки шокована цією «погладкою», що її магічний опір повністю зник. Вона була в моїй владі, але не через силу, а через цю незвичну ніжність.

— Я... я не розумію... — бурмотіла вона, слухняно йдучи за мною до весільного столу. — Але я підкоряюся.

Лайка підійшла до мене і тихо прошепотіла:

— Пані Адзусо, ви щойно приручили найнебезпечнішого синього дракона простим погладжуванням... Ви справді велика відьма.

Так наше весілля продовжилося, але тепер за столом сиділа надута, червона від сорому Флатірте, якій Фальфа вже підсовувала найкращий шматочок торта. У моїй команді з'явилася нова сила, і хоча спочатку Флатірте робила все «не по своїй волі», було видно — їй це починає подобатися.

Весілля було врятоване, а на моєму пагорбі скоро з’явиться ще одна гостя, яка знає, що таке справжня материнська ласка.