Розділ 37. Пертурбації

— Діємо за протоколом номер дванадцять, — скомандував король капітанові і повернувся до каюти.

Він швидко метнувся до шафи, вийняв плащ і накинув на плечі Алісі.

— Ходімо, моя королево. Сподіваюся, пробоїна невелика та серйозної небезпеки немає. Але я повинен посадити тебе в рятувальну шлюпку і взяти командування кораблем на себе.

Він швидко залишив каюту, і Аліса поспішила за ним.

— Коли є ризик втратити судно, всю відповідальність бере на себе король, — пояснював він на ходу. — Я організую людей на порятунок нашого фрегата, але спочатку маю забезпечити твою безпеку.

— Але хіба королева не повинна допомагати королю? Ділити з ним усі випробування та небезпеки? — Аліса відчувала, як у крові завирував адреналін. Вона вміла бути зібраною в критичних ситуаціях і могла б допомогти з порятунком корабля.

— Ні, моя королево, — заперечив величність, швидко крокуючи палубою і ведучи за собою Алісу. — Протокол номер дванадцять говорить, що якщо виникла загроза життю королівського подружжя, необхідно за будь-яку ціну забезпечити безпеку хоча б одному з них. Королівство не повинно залишитися без правителя у будь-якому разі.

Він підвів її до борту. Матроси вже спускали шлюпку на воду.

Бувають ситуації, коли необхідно боротися з чоловічим шовінізмом — показувати, що жінка може справлятися з різними завданнями не гірше, а навіть у сто разів краще за представників сильної статі. Але це був не той випадок. Аліса розуміла, що підведе короля, якщо раптом почне вередувати і наполягати на тому, щоб залишитися. Він не має часу на вмовляння.

— Розпоряджуся, щоб з тобою в шлюпку опустився хтось із моїх гвардійців, — спостерігаючи, як матроси справляються з роботою, сказав король.

— Мені достатньо буде когось із мого почту, — заперечила Аліса.

— Але ж треба працювати веслами — потрібна чоловіча сила.

— Після нашого тренування з дзюдо ти ще сумніваєшся, що в мене вистачить сил працювати веслами? — вона мимоволі посміхнулася, згадуючи, як катала короля по підлозі.

Складка напруження, яка залягла в нього між брів, на мить розгладилася. Він ніжно стиснув плече Аліси.

— Якщо ти не дозволяєш мені допомагати тобі з порятунком корабля, то дозволь хоча б не заважати, — попросила вона. — Тобі потрібні будуть усі твої люди. Кожна пара рук не буде зайвою.

Аліса бачила у фільмах, як відчайдушно діє команда корабля, коли виникає пробоїна.

— І якщо неодмінно хочеш, щоб зі мною в рятувальній шлюпці був чоловік, я візьму з собою Піполо.

Аліса вже встигла помітити, що блазень з'явився на палубі. Вона махнула йому рукою. Він миттєво матеріалізувався перед королівським подружжям.

— Відповідаєш за неї головою, — суворо глянув на нього король. — Жодна волосина не повинна впасти з її голови.

— Я подбаю про мою королеву, мій королю, — покірно вклонився Піполо, а вже наступної секунди перестрибнув через борт і ступив на трап, простягаючи руку Алісі.

Перш ніж відпустити, король зазирнув їй у вічі. Погляд був короткий і гострий. А потім подарував поцілунок у маківку, від якого в Аліси чомусь мурашки по шкірі побігли.

— Зроблю все, щоб наша розлука була недовгою, — король підсадив її, щоб легше було перелізти через борт. — Щодо свого почту не турбуйся. Протокол номер дванадцять передбачає порятунок жінок та дітей передусім. Обидві твої камеристки негайно спустяться на воду в другій рятувальній шлюпці з протилежного борту.

Щойно Аліса ступила на трап, король відразу почав віддавати короткі чіткі розпорядження матросам і своїм гвардійцям, але погляд його відірвався від неї, лише коли вона опинилася в шлюпці.

Піполо почав бадьоро працювати веслами.

— Протокол номер дванадцять наказує відплисти на деяку відстань, щоб корабель, що тоне, не міг пошкодити шлюпку, — пояснив він.

— Корабель затоне? — з тривогою спитала Аліса, спостерігаючи, як вони невблаганно віддаляються від фрегата.

— Ні, моя королево. Пробоїна невелика. Матроси швидко з нею впораються.

— Звідки ти знаєш? Бачив її?

— Не бачив. Але той, хто її зробив, зовсім не хотів пустити корабель на дно, а лише наробити переполоху.

Щось подібне підозрювала й Аліса. Вони з королем для того і влаштували спектакль, щоб змусити шпигуна нервувати і видати себе. Тільки хто ж міг подумати, що він настільки не бажає, щоб королівське подружжя скріпило шлюб близькістю, що влаштує таку диверсію?

— Ти з’ясував хто це був? — спитала Аліса з надією.

— Певна річ, моя королево, — задоволено посміхнувся блазень. — Для Піполо це не склало труднощів.

Ух, молодець! Яка у Аліси чудова команда — невелика, зате ефективна.

— Шпигун сам себе видав? Крутився біля дверей королівської каюти? — Алісі були цікаві всі подробиці.

— Не зовсім. Шпигуна там не було.

— Тоді як ти визначив його?

— Лазутчика не було біля дверей каюти, — уточнив блазень, складаючи весла, бо шлюпка вже достатньо відійшла від корабля, — натомість біля вікна літав його альбатрос.

Піполо докладно описав, як підозріло поводився птах.

У Аліси в грудях похололо. Виходить, за нею і королем шпигував підопічний капітана корабля? Це ж не може бути простим збігом.

— Ти думаєш, на наших ворогів працює капітан? Але як вони змогли його завербувати? Чим узяли?

— У кожного можна знайти вразливе місце, моя королево, — з філософським сумом промовив блазень, — але в нашому випадку, як на мене, корінь усіх проблем — у самому птахові. Та й чи птах це? Він керує капітаном, а не навпаки.

— Гадаєш, альбатрос — це фамільяр якогось темного мага?

Те саме король говорив і про печерного ворона, який підмінив листа.

— Майже певен. Наш капітан зачарований фамільяром-альбатросом і працює на ворогів корони не з власної волі.

Піполо розповів, на що здатні темні маги менталісти і як вони керують людьми через своїх фамільярів.

Оце так-так. Виходить, альбатрос змусив капітана зробити пробоїну. Чи усвідомлював той, що коїть, коли трощив корабель? З таким капітаном далеко не пропливеш. Раптом він спрямує судно не туди, куди наказав король, а прямісінько до ворогів — у пастку?