Розділ 30. Ось так просто — без по-батькові

Аліса відкривала конверт із думкою, що ознайомитися з посланням не вдасться. Вона ж не вміє читати парлеанською. Для неї поки що взагалі було повною загадкою, як так вийшло, що вона розуміє усне мовлення і не розуміє письмове. І якщо розібрати місцеві знаки їй не вдасться, доведеться звертатися до когось по допомогу. А раптом у листі конфіденційна інформація?

Проте даремно Аліса переживала. Як тільки вона розгорнула аркуш, який дістала з конверта, одразу побачила знайомі літери — кирилицю. Радість від того, що лист написаний зрозумілою мовою, змінився здивуванням, звідки у короля лист з рідного світу Аліси.

Вона швидко побігла поглядом по рядках.

Дорога Алісо,

чи вірніше буде звернутися до тебе: ваша величносте королево Великої Парлеані,

адже, якщо ти читаєш цей лист, значить, у мене все вийшло — ти стала королевою і розділила з моїм сином відповідальність за долю королівства.

Хвилювання вдарило частим пульсом у скроні. Якщо Аліса правильно зрозуміла, вона тримає в руках послання від королеви-матері, яке було написано кілька років тому. Але чому воно написане нашою мовою? Королева-мати знала її? Звідки? Чи їй хтось допоміг із перекладом?

Чуття підказувало, що у посланні Аліса знайде відповіді на безліч запитань і розгадки безлічі таємниць, які останнім часом оточили її з усіх боків.

Поки ти читатимеш ці рядки, у тебе може виникнути не один привід для докорів на мою адресу. Мій вчинок викличе в тебе нерозуміння, але прошу, дочитай до кінця.

Тобі може здатися, що з тобою вчинили свавільно, але насправді одного разу ти дала згоду на все, що з тобою трапилося.

Згадай свою поїздку до одного з приморських міст. Тобі тоді було п'ятнадцять.

Спогади накотили різко — рельєфні, яскраві, чотиривимірні. Це була не просто картина, що ожила — Аліса відчувала запахи, звуки і навіть рух повітря. Вона ніби знову опинилася в купе того поїзда, що віз її до приморського тренувального табору. Уся її команда та тренер уже були там — поїхали на пару днів раніше. Аліса сильно застудилася, тож довелося затриматися вдома, а потім добиратися самостійно.

Вона запаслася в дорогу книгами — провести в поїзді треба було більше доби. Проте книжки не знадобилися. Її сусідкою по купе виявилася дуже цікава співрозмовниця. Аліса прийняла її за іноземку, хоча та добре говорила українською. Вона представилася Греттою. Ось так просто без по-батькові. Спочатку складно було називати її на ім'я, адже жінка виглядала в кілька разів старшою за Алісу, але довелося звикнути.

Гретта розповіла, що пише пригодницький фентезійний роман і охоче поділилася з Алісою сюжетом. Оповідання було захоплюючим і, якщо можна так сказати, інтерактивним. Гретта постійно питала Алісу, як би та вчинила на місці її героїні. Вони жваво обговорювали, як можна вийти з безвихідних ситуацій, у які вона потрапляла.

Аліса погодилася з Греттою, що заради порятунку сина мати повинна зробити все можливе і неможливе. Аліса, взагалі, багато з чим погодилася, але вона вважала, що вони обговорюють сюжет книги, а не реальне життя.

Коли вона зійшла з поїзда, то швидко забула ту розмову. Вона геть-начисто випала з пам'яті і, можливо, Аліса так ніколи про неї і не згадала б, якби не цей лист.

Вона відірвала погляд від аркуша і перевела на короля. Адже вони дуже схожі — та жінка зі спогадів та його величність. Особливо очі та форма брів. Невже письменницею Греттою була насправді королева-мати? Як вона потрапила в земний світ?

Аліса зіставила те, що розповів їй Балтасар, з тим, що дізналася щойно. Жрець згадував, що батьки короля здійснювали поїздку на материк, щоб вибрати йому наречену, — такий тутешній звичай. Але виходить, мандрували вони аж ніяк не туди. Принаймні королева точно побувала ще й у земному світі.

Аліса знову опустила погляд на лист і продовжила читання.

Вже тоді, під час нашої зустрічі в поїзді, я почала готувати тебе до того, що на тебе чекає. Чи ти помітила, що після нічного відпочинку, коли ми продовжили розмову вранці, говорили вже по-парлеанськи? Коли ти спала, я провела над тобою ментальний ритуал, щоб навчити тебе нашій мові.

Так ось чому Аліса розуміє парлеанську. Зізнання королеви викликало суперечливі почуття. З одного боку, немає нічого поганого в тому, щоб знати якусь додаткову мову, але з іншого, неприємно усвідомлювати, що над тобою під час безтурботного сну проводили якісь ритуали.

Докоряю собі за те, що не встигла провести ще один ритуал, який би допоміг тобі освоїти письмову мову. Але ми виправимо це зараз. Другу частину листа я написала парлеанською. Вона починається з ментального заклинання — ти побачиш символи, які, як тобі здасться, почнуть рухатися. Це буде неприємно — можливо, трохи запаморочиться в голові, але не відводь погляду. Зроби над собою зусилля — спробуй знайти сенс у їхньому хаотичному русі.

Це був останній рядок написаний українською. Далі справді йшли незнайомі Алісі літери. Вона почала пильно вдивлятися в хитромудрий візерунок незрозумілих символів і вони, як і було обіцяно, раптом затремтіли. Погляд Аліси мимоволі розфокусувався і букви почали рухатися. Вони мінялися місцями, з'єднувалися і роз'єднувалися, миготіли все швидше і швидше.

Стало зле, але Аліса не піддавалася цьому відчуттю. Вона намагалася вловити сенс у цій безглуздій чехарді. Якийсь час нічого не виходило. Але в якийсь момент у голові щось клацнуло, і Алісі вдалося знову сфокусувати погляд на тексті. Символи більше не рухалися. Вони намертво приросли кожен до свого місця — склалися у слова, які, як виявилося, Аліса вже розуміє.

Вражаюче! Але вдаватися до емоцій було ніколи — хотілося продовжити читання.

А зараз перейдемо до найголовнішого. Ти, звичайно, запитуєш себе: "Чому саме я? Чому це все відбувається зі мною?" Ти маєш знати, що ти…

Аліса не встигла дочитати фразу — лист вирвали у неї з рук. Вона просто задихнулася від нечуваного нахабства. Першої миті подумала, що це витівка короля, але швидко зрозуміла, в чому справа. Лист вихопив птах, який уже встиг відлетіти.