Розділ 12. Піполо знає все

— Моя королево, пожалій мої вуха, — з підвіконня зістрибнув зовсім не король, а якраз-таки блазень. Він демонстративно прикривав свої органи слуху помпонами ковпака. — Я і з першого разу тебе чудово почув.

Отже дехто вирішив скористатися нестандартним способом з'явитися в гості.

— Піполо, — посміхнулася Аліса.

Блазень викликав у ній несвідому симпатію. Цього разу він порадував око вбранням у смужку: смугастий короткий піджачок, смугасті шорти-ліхтарики, смугасті довгі шкарпетки, надягнені прямо поверх взуття. Але хоч би яким він виглядав милим і невинним, Аліса вирішила його посварити.

— Чому ти не ввійшов, як годиться, через двері?

Піполо підійшов до дверей і з перебільшеною цікавістю вивчив замок.

— Надійний механізм, — сказав з таким виразом обличчя, ніби сам він сказаному не вірить.

— То чому?

— Я хотів показати тобі, моя королево, що той, на кого ти не чекаєш у гості цієї ночі, теж може увійти не через двері.

А недаремно Піполо стверджував, що знає все, що відбувається в палаці. Виходить, йому відомо, що король погрожував навідатися до Аліси. Звідки? Підслухав? Хоча навіщо йому підслуховувати? Хіба важко здогадатися, що король захоче відвідати вночі свою новоспечену дружину?

— Вважаєш, що той, кого я не чекаю в гості цієї ночі, залізе у вікно?

Може, зажадати щоб і на вікна поставили замки?

— Не думаю, що це буде вікно. Піполо тільки хотів показати, що навіть найнадійніший замок на дверях не може гарантувати, що сюди ніхто не зайде без твого відома.

Он як? Аліса зрозуміла натяк. Можливо, в опочивальню королеви є таємний прохід з опочивальні короля. Десь у шафі заховані якісь непримітні двері. Або у ванній кімнаті за якимось із дзеркал. Чи хтозна де?

— Ти засмутилася, моя королево? Моя робота — веселити тебе, а не наганяти тугу.

Не можна сказати, що Аліса засумувала, але радість від того, що вона вибила собі особистий простір, стихла. Навіть під замком вона не може почуватися в безпеці.

Думки перервав стукіт у двері.

— Це прибув ісантійський десерт, — пояснив Піполо, — я взяв на себе сміливість передати від твого імені розпорядження королівському кулінару.

У кімнату вкотили сервірувальний візочок, заставлений вишуканим чайним посудом і блюдцями з тістечками. Слуги квапливо накрили кавовий столик біля вікна і пішли.

— Піполо вгадав твоє бажання, моя королево? — блазень зробив реверанс, запрошуючи до столу.

— Вгадав.

Дивлячись на крихітні профітролі, вкриті шоколадною глазур'ю, Аліса відчула таку шалену потребу в десерті, яку ніколи не відчувала в житті.

Перші два тістечка миттєво розтанули в роті і лише на третьому Аліса згадала, що взагалі-то запросила блазня до себе не чаї розпивати, а добувати корисну інформацію, тому потрібно поєднувати корисне з приємним.

— Піполо, розкажи мені про палацове життя, про короля, про традиції. Все пікантне, підкилимне і секретне. Все, що на твою думку має знати королева.

— Моя королева вже знає, куди його величність збирається відвезти її у медовий місяць?

У Аліси профітролі стали поперек горла. Ніякого медового місяця не буде! Проте вислухати інформацію не завадить.

— Його величність поки що не торкався цієї теми, — ухильно відповіла вона.

— Наскільки я знаю, він призначив відбуття на завтра.

Аліса зробила великий ковток чаю, а потім ще один. Потрібно було загасити обурення, що спалахнуло в ній. Вона розуміла, що король готував весільне турне заздалегідь і, мабуть, розраховував, що його очікувана наречена зрадіє подорожі, але коли він зрозумів, що на її місці інша, хіба не повинен був усе скасувати?

— Моя королево, смію сподіватися, ти включиш мене у свій дорожній почет, — блазень глянув на Алісу поверх чашки. У його завжди смішливих очах проскочила якась справжня жива емоція, але Аліса не встигла її розпізнати. — Без Піполо будь-яка пригода — нудьга.

— Боюся, я відмовлюся від цієї подорожі.

Лише весільного турне Алісі бракувало. Її завдання — швиденько зорієнтуватися в ситуації та знайти спосіб повернутися додому, а не роз'їжджати місцевими курортами.

— Можливо, коли моя королева дізнається про що мова, то передумає відмовлятися.

Сміливе твердження. Навряд чи для Аліси стануть аргументами розкіш та краса тих місць, куди король зібрався відвезти наречену. Та тільки перспектива постійно відбиватися від його намірів вже звучить дуже непривабливо.

— Мова про острів Чорних Скель. Він проклятий. Там небезпечно.

Останні два слова Алісу зацікавили. До цієї фрази вона вважала, що йдеться виключно про розважальну подорож. Але хіба для розваги відвідують небезпечні місця?

— Я хотіла б знати подробиці.

Піполо не треба було просити двічі. Він із задоволенням поділився інформацією. Як виявилося, Парлеань — це острівне королівство, яке охоплює понад двадцять островів. Столиця, місто тисячі каналів Флориж, розташоване на найбільшому острові. Іншим островам теж є чим похвалитися. Острів Пріс знаменитий своїми фруктовими плантаціями, вся територія острова Алерно — це чудові луки, ідеальні для випасу худоби, Віон завжди славився своїми корабельними верфами. І лише острів Чорних Скель майже не заселений.

— Місця там згубні, зіпсовані темною магією, — закінчив свою розповідь блазень.

І саме у цьому небезпечному згубному місці король планує провести медовий місяць? Підозріло якось.

— Піполо, тобі відомо, чому саме туди його величність зібрався вирушити у весільну подорож?

— Звичайно відомо, моя королево. Піполо знає все.