Глава 3

- Бабусю Ягусю, так це і є його справжнє обличчя! - Втрутилася в розмову Надя.

– Як так «справжнє»? – обурилася Баба Яга, ніби це злочин – виглядати краще за колишнього Кощія. А яким Кощій був раніше, вона згадати не змогла.

- Ех ти! - розсміялася дівчинка і довірливо взяла стару відьму за руку, руйнуючи бар'єр ввічливого відчуження переходом на «ти». - Я у Кощія чудо-дзеркало знайшла, яке правду показує.

- Яке дзеркало? – одразу запитала Баба Яга. - У мене такого в інвентаризації немає! - У її руках зараз же з'явилася величезна книга обліку, і вона почала квапливо шукати в ній чарівне дзеркало.

Зосереджено перегортаючи сторінки, крадькома поглядала то на дівчинку, то на хлопця біля криниці.

- Ну ось! - Переможно уклала вона, перегорнувши всі сторінки. – Немає ніякого чарівного дзеркала у Кощія. Значить, брешеш ти все!

Надя похитала головою, не розуміючи, як можна бути такою недовірливою. Кощій знову прийшов їй на допомогу.

- Дзеркало звичайнісіньке, - пояснив він Язі. - А ось Надя чарівна. Вона в цьому дзеркалі справжнього мене побачила і допомогла мені стати таким.

Але Яга вперто не хотіла вірити і примруженими очима дивилася на обох.

- Чом мені знати, що це не підступи ворогів? – нарешті спитала вона.

Але в її голосі вже не чулося такої ворожості. Здається, непорушні стіни недовіри навколо Яги починали валитися. Надя зраділа. Адже вона мала зовсім мало часу, щоб допомогти своєму новому другові Кощію врятувати Бабу Ягу. Через кілька годин вона неодмінно має повернутися додому, інакше батьки почнуть хвилюватися про неї. І хоч казковий час відраховує три години, коли минула насправді лише година, це все одно замало, якщо Яга й далі впиратиметься.

Тим часом у двір несміливо виповзли самохідні сани, з цікавістю прислухаючись до розмови. Через поріг злякано виставила кілька паличок мітла, ніби одну ніжку продемонструвала, піднявши поділ старої зношеної сукні. Їй теж стало цікаво, що за гості такі завітали. Надя це помітила і задоволено посміхнулася. Здається, у них із Кощеєм намітилися союзники.

- Ніяк не знати, - дівчинка злегка знизала плечима. - Тобі доведеться просто нам повірити. А щоб легше вірилося, ходімо в будинок Кощія до чарівного дзеркала. І ти сама все побачиш.

– До хати Кощія, кажеш? – насупилась Яга. – Ну що ж, ходімо…

А сама подумала, що будинок її друга такий звір стереже, що чужий точно не пройде. І пропустить він тільки самого Кощія та Ягу. Отже, так вона і зрозуміє, справжній Кощій чи ні. А пообідати, якщо що, вона завжди встигне.