Як я провів літо. Епілог

– Скоро назад до школи, – в кожного з дітей з’являються такі думки в голові, коли за пару днів має настати осінь.

Я їхав додому. Дідусь та бабуся не хотіли мене відпускати, дуже ми поріднилися. Прощаючись зі мною, вони виглядали радісними, але їхні очі все одно виглядали трохи сумними й дещо мокрими. На прощання мені дали подарунка, в’язаного светра та трохи смаколиків. Загудів потяг, і ми з Цяткою рушили до міста.

Їдучі, я дивився на зелені горизонти за вікном. Де-не-де зустрічалися малі хатини мазанки, десь паслись корови, минали степи й колосисті поля. Навіть не знаю, чому я не хотів їхати до села? Тут виявилося добре. Я ніколи не забуду своїх нових друзів, які завжди чекатимуть на мене. Це бойовий Іван Драчук, веселий Вася Стусаненко, вірний Тарас Швач та мрійливий Павлусь Пташина. А також Марія, яка поцілувала мене на прощання. Я також цього ніколи не забуду. Ми всі будемо писати один одному листи, розповідати як наші справи та обмінюватися новинами.

Мої батько й мати, щойно побачивши мене на вокзали, одразу кинулися обіймати та цілувати. Я дуже за ними скучив. Я нетерпляче почав розповідати їм як провів канікули, поки ми йшли додому.

***

Настало перше вересня. Всі знов посідали за парти, розпочалися уроки й домашні завдання. Цей навчальний рік традиційно розпочався з написання шкільного твору на тему: «Як я провів літо». Всім моїм однокласникам та Галині Петрівні сподобалася моя розповідь, хоч я і наробив чимало орфографічних помилок. Та я ж ще вчуся. Я був радий знову зустрітися із Сашком, він тепер почав добре вчитися!

Через якийсь час настануть осінні канікули, а значить і нові пригоди. Треба лише дочекатися.