Як я померла
Відображення минулого
Глава 11
Іноді я бачила Нэйта.
Не справжнього - лише відображення. У вітринах, у воді, у склі. Він усміхався мені так само, як у дитинстві, коли ми тікали з уроків і сміялися, не замислюючись над тим, що буде завтра.
Іноді мені здавалося, що я навіть пам’ятаю його голос. Той самий, який колись здавався таким звичним, що я ніколи не замислювалася над тим, наскільки сильно мені його бракуватиме.
- Ти все ще тут, - ніби казав він.
Я щоразу відверталася.
Не тому, що боялася побачити щось страшне. Навпаки, його обличчя було єдиним, що не викликало в мені тривоги. Воно нагадувало про час, коли я ще вміла радіти простим речам і не почувалася чужою у власному світі.
І саме тому мені було так важко дивитися на нього.
Тому що, якщо дивитися надто довго, можна захотіти зникнути поруч із ним.
А іноді мені здавалося, що він і сам цього чекає.
#2024 в Фентезі
#294 в Темне фентезі
#318 в Містика/Жахи
Відредаговано: 28.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
