Там, де залишається надія

Глава 8

Я залишилася.

Не тому, що не хотіла жити.

А тому, що тут хтось мав залишитися заради інших.

Тепер я сиджу на тій самій лавці й чекаю на тих, хто загубився. На тих, хто, як і я колись, не розуміє, де опинився і чому звичний світ раптом перестав існувати.

Я не кажу їм, куди йти. Не обіцяю, що все буде добре, і не намагаюся переконати їх у тому, чого сама не можу знати напевно.

Я просто поруч.

Іноді вони ставлять запитання, на які в мене немає відповідей. Іноді мовчать, дивлячись у туман, ніби сподіваються розгледіти за ним щось знайоме. А іноді просто сідають поруч зі мною, і ми залишаємося так доти, доки їм не стає трохи легше.

Я знаю, як це - почуватися загубленою.

Знаю, як страшно не розуміти, що чекає на тебе попереду. І як важко прийняти те, що деякі двері неможливо зачинити, а деякими дорогами не можна пройти знову.

Але я більше не намагаюся знайти вихід для себе.

Можливо, мій шлях закінчився саме тут. І, мабуть, уперше я не відчуваю потреби шукати щось інше.

Іноді, коли туман стає світлішим, я помічаю вдалині ледь помітні силуети. Вони повільно наближаються, і я розумію, що незабаром на лавці з'явиться хтось іще.

Тоді я підводжу голову й чекаю.

Тому що надія все ще існує.

Навіть тут.

Я не знаю, скільки часу минуло відтоді, як я опинилася в цьому місці. Тут немає звичного ранку, небо не змінює кольору, а дні неможливо відрізнити один від одного. Але тепер це мене не лякає.

Я більше не відчуваю тієї порожнечі, яка колись жила всередині мене.

Уперше за довгий час я розумію, навіщо залишилася.

Можливо, я не змогла врятувати себе. Але це не означає, що я не можу допомогти комусь іншому.

І якщо хоча б одна людина, яка опинилася тут, перестане боятися, якщо хоча б одна загублена душа знайде в собі сили зробити наступний крок, то моє перебування тут не буде марним.

Я знову дивлюся на туман.

Десь там хтось іде, ще не знаючи, що чекає на нього попереду.

І я буду тут, коли він з'явиться.

Тому що смерть — це не завжди кінець.

Іноді це місце, де хтось має залишитися.

Хтось, хто не дозволить іншим остаточно загубитися.

Хтось, хто чекатиме.

Хтось, хто запалить світло, коли навколо не залишиться нічого, крім темряви.

І тепер цією людиною стала я.