Як я померла

Останній вибір

Глава 4

Будинок Нєйта почав повільно зникати, наче його стирали гумкою. Стіни розчинялися в сірому мареві, а обриси вікон поступово втрачали свою форму.

- Схоже, - сказав він із гіркою усмішкою, - твій шлях іще не завершений.

- А твій? - запитала я.

Нейтан відвів погляд і зробив крок назад, поступово розчиняючись у тумані.

- Я вже зробив свій вибір.

Я хотіла зупинити його, сказати бодай щось, але слова застрягли в горлі. Я лише дивилася, як його силует стає дедалі прозорішим, аж поки нарешті не зник зовсім.

Туман зімкнувся, і я знову залишилася сама.

Але тепер порожнеча всередині мене змінилася. У ній з'явилося щось нове - біль, жаль… і бажання зрозуміти.

Я не знала, що чекає на мене попереду. Не знала, скільки ще доведеться пройти й скількох людей зустріти на цьому шляху. Але вперше за весь цей час мені захотілося знайти відповіді.

Я пішла далі.

Тому що, можливо, смерть - це не просто кінець.

Можливо, це запитання.

На яке я поки не взмозі дати відповіді.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше