Частина 1. «Полички» у моїй читацькій голові

Моє літературознавство. Есе.

Як я читаю? Як я читаю літературні твори різних жанрів та розмірів, прозу та поезію? Як я оцінюю тексти – веселі та сумні, наповнені мудрістю та легковажні, довгі та короткі – різні? Як я формулюю свої враження від читання? Чи можу я ці враження певним чином виразно описати? Спробую розібратися…

Які якості літературного твору мені видаються важливими, і в якому пріоритеті вони є відносно один одного? Спробую вивести деякі правила читання та оцінки тексту – мої власні, індивідуальні чи загальні для кожного читача.

Навіщо взагалі виводити ці правила читання? Думаю та намагаюсь відповісти…

Чи розраховую я цими рядками відкрити літературознавчу «Америку» для вибагливого читача? Зовсім ні, аж ніяк. В цій темі написано вже багато. За допомогою цього тексту я розкладаю по своїх власних розумових «поличках» особисте сприйняття різної літератури. Але все ж таки сподіваюсь, що мої думки допоможуть ще комусь розставити свої крапки над літерами «І» у певних загальновідомих речах. Тож, може, це есе допоможе і вам.

Яка все ж таки користь з моїх правил? Якщо відповідати на це питання особисто для себе – то для більш ясного сприйняття будь-яких текстів під час читання, для чіткішого розкладання своїх власних вражень та емоцій, що виникають під час читання та після нього. Такий розклад упорядковує враження та оцінки на тих самих «поличках» у моїй читацькій голові, як я власне і намагаюся робити з будь-якою інформацією, що надходить. «Полички» умовні, а порядок на них має бути справжній.

А якщо відповідати на це питання на користь інших людей (наприклад, щодо авторів, які рецензуються), а також третіх осіб (можливих читачів моєї думки) – то такий розклад допомагає більш чітко сформулювати оцінку чужого тексту у вигляді відгуку, рецензії чи редакторських пропозицій.

Чи однаковий оцінювальний підхід при читанні різних текстів? Визначу для себе так – різниця у підході до читання різних жанрів, на мій смак, не суттєва. Значних відмінностей не бачу. А ось прозу від поезії відрізняти потрібно саме за підходом до читання, за попереднім налаштуванням свого сприйняття. Чим відрізняється читання прози від читання поезії?

Думаю, що різниця полягає в наступному. У прозі головним є виразний виклад сенсу та ідеї, а у віршах головне – емоційна наповненість та гарна форма її подачі. Якщо читати вірші як інформацію, то буде нудно, прозаїчно. А якщо навпаки, читати прозу – ну, хоча б детектив – із почуттями та пафосом, то втратите сенс, заплутаєтесь у «розслідуванні».

Тобто читати прозу та поезію потрібно з різним початковим настроєм. Якщо позначити цю різницю дуже коротко, то у прозі головне – про що, а у віршах – як. Звідси й різна систематика оцінювання та пріоритетів якості тексту.

Але ж йдеться виключно про мої особисті смаки та пріоритети. Тож систематика моя суб'єктивна, я це розумію та усвідомлюю, але «я так бачу» і так читаю…