Некролатрія. Не знаю, чому мені згадалося це слово. Здається, зустрічала я його тільки раз, та й те випадково. Якщо не помиляюся, воно означає шанування і обожнювання мертвих.
Цікаво, богами мої пращури стали до смерті чи після? Якщо після, тоді це слово ідеально характеризує їхню ситуацію.
До речі, стосовно мертвих! Я хочу засушену рибу. Така ж тут водиться? Потрібно дізнатися!
Щось давно мене не відвідували... Забули, чи що? Непорядок, треба виправляти!
У кімнатах нікого не було, у їдальні теж. Дивно. Тоді треба поблукати, як в дитинстві, тільки тоді це були ігри-бродилки, а тепер у моєму розпорядженні справжній замок. Це ж крутецько!
– Хто не сховався, я не винна!
Підстрибом дійшла до першої найближчої кімнати, відчинила двері. Зрозуміла, що стрибати у моєму становищі не бажано. Засмутилася, що нікого не знайшла, але у смуток вирішила не впадати. Нічого, нічого! Я всіх знайду!
І так переміщалася з кімнати до кімнати, поки не знайшла подобу кабінету, де зібралася вся гоп-компанія. Ті, хто схилився над столом, щось обговорював, біля гори книжок... Точно щось задумали!
– І без мене?
– Ой! Ти вже прокинулася? – запитала тітонька.
– А ви, як бачу, зовсім про мене забули, безсердечні!
– В нас ще вчора ввечері з'явилася одна ідея, – не дивлячись на мене спробувала виправдатися Ліліана.
– Лілі – геній! – заволала Веста.
– Мамо, а я прочитав більше Вести! – похизувався успіхами Кон.
Не зрозумів! Це як? Він же тільки торік вилу... Він же ровесник моєї мами, так? Ні, але ж він у шкаралупі вчитися ніяк не міг. Я не помиляюся? З іншого боку, вже за кілька днів після вилуплення він заговорив, почав ходити, а зараз взагалі років на вісім виглядає.
– У перший рік життя дракони ростуть і розвиваються швидше за людей? – задала питання загалом, а не до когось конкретного.
– Звичайно, – як само собою зрозуміло, підтвердив Артур. – На другому році вилуплення дракончики за виглядом відповідають шістнадцятирічній людськой особині.
– А на третьому?
– Не бійся. Після другого року темпи сповільнюються.
– Цікава вона, анатомія драконів.
Гм ... А чи правильно говорити "анатомія дракона"? Анатомія ж розділ біології та морфології, що вивчає будову тіла, організмів та їх частин… Ні, тоді правильно.
– Але зараз не про це! Не змінюйте тему!
За той час поки я вела діалог з Артом, Кон встиг висунути язик і покривлятись, а Веста встигла б його побити, якби не Белінда. Потрібно буде щось робити з цим їхнім суперництвом.
– Так ми й не міняємо. До речі, ти краще не відволікала б нас, а допомогла.
– Що? Із чим допомогла?
– Після того, як ти заснула, мені згадалося, як на одному з занять містер Ертан розповідав про те, – зійшла до пояснень Лілі, – що дуже рідко, але траплялися випадки, коли закон міг запобігти війнам.
– Який закон?
– У тому й загвіздка: він згадав лише, що він перебуватиме в Міжнародній угоді про підтримання порядку, – відповіла Юдіт. – Навіть я цього не знаю!
– Ну звичайно, ти ж у нас схиблена на тактиках. І як?
– Беліндо, помовч. Зараз не час.
– Готова посперечатися, ти досягнеш позиції кронпринцеси і знешкодиш Ліліану вже найближчим часом.
– Беліндо! – крикнула на неї вже Лілі. – Заспокойся. Що на тебе найшло?
– У! Мені здається, вам усім потрібен відпочинок, – простягла та, що виспалася. Це я про себе, якщо що. – А ви взагалі лягали спати?
Питання було дуже правильне, бо навіть у Вести з Коном очі були втомлені.
– Я намагався їх умовити, – здав усіх із тельбухами дракон. – Але спочатку ми з Беліндою та К'ярою були зайняті кавуном, а дівчатка з учорашнього вечора тут.
- Так ось у чому справа! Тоді розходьтеся. Робота – це добре, але відпочивати також треба. Концентрація втрачається, сил не вистачає і таке інше.
– Ага! Ми зараз підемо спати, а тим часом священики на нашу країну нападуть. Які тоді з нас принцеси? – продовжувала бурчати.
– Тітонька, лер Артур?
К’яра кивнула, а дракон збентежено почухав шию:
– З одного боку, дівчисько має рацію…
– Шановний королю драконів, – звернулася до нього блондинка, – не забувайте, що вони всі діти, яким для зростання та розвитку потрібен сон. Та й за один день війна не розпочнеться. Для початку має закінчитися підготовка.
– Та як ви не розумієте!.. – заволала Володарка Лоз.
– Віді, – кивнула сестрі Лілі, а та зробила пару пасів, пустила іскорки і Белінда замовкла.
За мить третя принцеса почала падати, але Юдіт встигла її підхопити.
– Що це?
– У неї таке буває: вона втрачає контроль. Єдине, що може допомогти – лікувальний сон, – пояснила Овідія.
– Ого! Ти й на таке здатна?
– Лер Артур, допоможіть, будь ласка, – попросила чоловіка Лілі, вказуючи на сплячу сестру головою.
– Добре, – погодився він, підхоплюючи дівчинку на руки і виходячи з кабінету.
– Ви теж йдіть, а я поки що гляну. Може, що знайду. Потрібно ж шукати у цих книгах?
– Це все двадцять чотири томи Міжнародної угоди про підтримання порядку.
– Скільки?! Юдіт, скажи, що ти жартуєш.
– Перші два ми переглянули, ще сім не закінчили, – відзвітувала Лілі. – Думаю, ти можеш взяти на себе десятий том.
– Так, Виді, Весто, Коне, ходімо спати, – взялася за збори Юдіт, поки Ліліана відкопала потрібний томик і вручила його мені.
– Скільки тут сторінок?
– Ну, приблизно вісімсот. Не обов'язково поспішати. Головне – дивись уважно. А ми, мабуть, підемо.
– Мила, давай я з тобою лишуся, га? Ти ж вагітна. А раптом що трапиться?
– Ой, та що зі мною може статися? Кому потрібна блондинка в особливому стані? Йдіть спати. Якщо раптом мені щось знадобиться, то покличу когось.
– Ти впевнена?
– Звичайно, як інакше? Іди вже давай, не відволікай від важливої справи, – лагідно посміхнулася схвильованій тітоньці та помахала на останок.
#678 в Фентезі
#199 в Різне
#122 в Гумор
вагітна героїня, потраплянка в інший світ, героїня з почуттям гумору
Відредаговано: 19.10.2022