Єдиний

Жили собі баба і дід у гарній хатинці майже біля лісу. Господарювали удвох, і все в них було добре. Одного дня, дід намолов якось багацько борошна та й каже до баби: 
-А спечи-но, бабо пиріжків. Та чимало, та щоб смачні були, та з різними начинками. Погодилася баба, почала приготування. Взяла велику миску,  замісила борошно, було видно, що баба затіяла смаколики: борошно було і на підлозі і на фартусі і навіть на носі. Та звичайно зі всякими смачними начинками: і з капустою і з горохом і з маком і з чим тільки там не було пиріжків. Ось і витягла вона перше деко рум'яних пиріжечків, поставила на підвіконні щоб охололи, а запах неначе мале дитя, вислизнув у ліс. 
Під старим дубом саме кімарив вовк. Та як почув він запах пиріжків, сну не стало ні одному оці, захотілося пиріжечка. Сидів сидів, а запах то дражниться. Надумав вовк вкрасти пиріжків у баби. Вийшов з лісу, йде на запах. Підійшов до хати, ай гарні пиріжки на підвіконні лежать, рум'яні. Він тихо підкрався до підвіконня, підняв лапу на деко, як баба побачила, що пиріжок тягнеться з дека, думала що то кіт, вже було пиріжка тягне, взяла мітлу, та як дасть по лапам, вовк аж засвистів від болю. Сперся він біля хати гладить лапу та тихо підвиває. Посидів, а пиріжки то пахнуть, знову йде до вікна, баба вже друге деко виставила, він підкрався, знову лапу до дека тягне, мацає, більшого хоче взяти, схопив борошняного, як побачила баба, що лапа знову пиріжок тягне, та щось  завелика, злякалася, хутко кочергу схопила, підбігла до вікна, бачить вовк на смаколик лапу поклав, як уперіщить вовка по спині, сірий аж зігнувся, а пиріжок покотився землею. Сів знову біля хати, знову виє. Чує баба, що вовк завиває, вийшла та й питає: 
-Ти чого виєш? 
-Еге бабо, як же тут не вити, по лапам дала он сині всі, ще й мабуть спину переламала тією залізякою. 
-А ти чого пиріжки крадеш? А? Дід зерно сіяв, збирав, молотив, до млина возив, а ти хочеш просто так отримати пиріжок, еге, пек тобі, а не пиріжок. Ти працею  пиріжок зароби.
-А якою працею? - запитав вовк глядачи спину.
-Он дід з лісу колодки привіз, порубай, поскладай дрова у сіні, а я тобі пиріжків дам, п'ять з капустою і два з горохом, еге?
-Еее, бабо, давай більше, по спині заробив вже, і за лапи теж. 
Давай сім з капустою і сім горохом і булочку з маком. 
-Ну добре, але, дрова всі-всі порубаєш.
-Домовилися.
Дала баба вовкові сокиру, показала на дрова, почухав вовк за потилицею, багацько дров. Але ж, зате буде з пиріжками. 
Рубав вовк рубав, а купа не дівається.
Пролітала сорока повз, вирячила очі, пішла на посадку, сіла на колодці: 
-Це ж що тут у нас, припахали вже сірого. Вкрав було що? Відпрацьовуєш? 
- Не заважай, бачиш зайнятий.
-Оце так, так. Ти дивись, а то будеш за раба в них, ще й на цепа посадять, будеш вже не лісовий, а дворовий вовк, тільки працьовитіший, ото буде забава людям, - засміялася сорока, дивлячись як колодка розбивається на друзки, 
- Ти пожвався, а то колодок ще ген як багато. 
-Давай, давай, лети лежнюго. 
А вовк рубає, рубає, тільки віддихується. 
Баба допекла останнє деко, виставила, на вікно, а пиріжки пахнуть. Вовк зібрався з силами, дорубав останні колодки, сів на пеньок, голодний та втомлений. 
Прийшла баба, поглянула, всі колодки поколоті, схвально кивнула. 
-Оце роботу зробив, це вона і є, праця. Взимку буде тепло нам з дідом. Зараз принесу пиріжків. Вовк аж облизався.
Пішла до хати, вкинула ще два з м'ясом. За мить повернулася з пиріжками, попросив вовк покласти їх в мішок.
Зрадів, взяв пиріжки, помахав бабі та й пішов. 
Йде дорогою насвистує, тут лисичка вийшла з нори, бачить, вовк мішок несе, підбігла лисичка до нього і каже:
-Привіт вовчику, де був, а що у мішку?
-Привіт руда, пиріжки несу.
-Вкрав?
-Заробив. 
-А може вони з поганою начинкою, може старі тебе отруїти надумали, знаю я їх, ой вовчику, давай перевіримо пиріжки, а то лихо ще буде.
- Е, руда, я хоч і добрий, але ж геть не дурень, я собі заробив, ти йди і собі зароби. - вовк пішов собі далі. 
Розсердилася лисичка, прийшла до хати, бачить вікно відчинене, підбігла вона до вікна, заглянула, бачить на столі пиріжки, вона тихенько залізла у вікно, аж тут дід повернувся з лісу, бачить лиса пиріжок краде. Він узяв лозину, які з лісу приніс на плетені корзини. Почухав дід спину лисі добряче. 
Іде руда, тільки спину до землі гне: 
-От і заробила тобі пиріжків.
       Сонце сідало за обрій, ніби махаючи останнім промінчиком, а разом з ним вовк доїдав останнього пиріжка. Наївшись вдосталь борошняних, він солодко зперся на дерево і подумав про те, що смачніше їсти, знаючи, що це ти заробив сам власною працею.