Як Він зустрів Її

1.

Цього року новорічні свята видалися особливо не святковими. Халтура якась, чесно кажучи, а не свята. Ні Різдво не порадувало, ні Новий рік не запалив.

Залишитися самій вдома на Різдво було моїм свідомим рішенням. Я не мала ніякого бажання проводити вечір в шумному родинному колі та відбиватися від запитань на кшталт «А чому ти така сумна» та «Де ж твій Дмитрик, ви що, посварилися?».

Так, ми з Дімою посварилися. Хоча ні, не так. Навіть і сварки ніякої не було. Ми просто вже не разом. Три роки були парою – і все скінчилося в одну мить. На жаль, так буває в житті. Ні зрад, ні сварок, ні непорозумінь, але одного дня кожен з нас пішов своєю дорогою.

І ось вже пів року, як я сама. Сама себе втішаю, сама себе розважаю, сама себе воджу в кіно та в театр. Подруг маю багато, але коли справа доходить до мого особистого життя – волію, щоб воно залишалося особистим, не маю звички обговорювати з подругами свої душевні рани.

Отже, до свят в цьому році я дотягнула в пригніченому настрої. Все, чого мені дійсно хотілося – це заховатися від всіх під теплою ковдрою, дивитися романтичні фільми, шкрябаючи ними своє самотнє серце, та жерти шоколад.

Взагалі моє життя тримається на чотирьох стовпах: це кава з ранку - без неї я не людина, поки вона не побіжить моїми венами; це чорний шоколад, який я обожнюю та від якого в мене ще жодного разу нічого не злипалося(ну це на випадок, якщо ви за мене хвилюєтеся); це море, без якого я, здається, не можу жити, яке мене надихає, відновлює мої сили та до якого мене тягне  в будь-яку пору року та байдуже, в яку погоду; а ще – котики, моя слабкість, моя пристрасть та моя безумовна любов!

Тож Різдво я якось пережила, а ось Новий рік давався набагато важче. Друзі до останнього кликали мене до себе, але я так і не спокусилася ні на гарантовані веселощі, ні на перспективи нових знайомств з симпатичними хлопцями, про яких мені подружки вже весь мозок виклювали. Чомусь моє серце бажало залишитися на самоті в цю новорічну ніч, поплакати, пожаліти себе  та може нарешті подумки перегорнути вже сторінку минулих стосункіа та відчути себе готовою до нових.

Моя кімната в старій «сталінці» має один безперечний бонус: величезне вікно на пів стіни, мити яке те ще задоволення, я вам скажу, та широке довге дерев’яне підвіконня, на якому можна не те що сидіти, а навіть напівлежати, зручно спершись спиною на укіс вікна та витягнувши ноги. А ноги в мене, дозвольте зазначити, довгі, бо  і сама я зростом не обділена.

Отже, на цьому самому підвіконні я і зустріла цей Новий рік. Пляшка напівсухого шампанського та велика плитка чорного шоколаду – ось і весь мій новорічний стіл. Навіть без олів’єшки. Нема куди впасти мордочкою, якщо шампанське виявиться братовбивчим.

Вид за вікном – ще один безперечний плюс моєї квартири. Бо це вікно дивиться на самісіньку центральну площу міста. А на площі – височенна ялинка, вся в кульках та мотках веселої гірлянди. І люди, багато-багато людей біля цієї ялинки. З дітками, бокалами, пляшками, бенгальськими вогниками, хлопавками, червоними капелюхами та білими ватяними бородами. А рівно у дванадцять ночі – салют, довгий, помпезний, такий, що аж дух перехоплює від захоплення, місто на салюти грошей ніколи не шкодувало.

І ось сиджу я на своєму підвіконні, п’ю шампанське, гризу шоколад, дивлюся на людей під салютом та розумію, що нічого мене не гріє, сумно мені та самотньо. Мій телефон іноді світиться черговим привітанням від друзів та рідні, але мені зараз хочеться якогось дуже особливого привітання, ну якщо не від Санти Клауса, то хоча б від романтичного незнайомця.

Не знаю, чи то шампанське мені в голову вдарило, чи спалахи салютів якусь мікросхему в мозку замкнули, але раптово осяяла мене одна трохи шалена ідея. А я така людинка, що якщо вже вдарив мене якийсь чимбер по голові – то все, не заспокоюся, поки не зроблю, що надумала. Отже, беру я свій телефон, відкриваю популярний месенджер, набираю свій власний номер телефону, змінюючи в ньому лише останню цифру, та відправляю на цей номер повідомлення:

                                                             Я:

                                                           - Привіт!

 

Ну, все, я свою частину дива виконала, тепер залишається лише чекати!

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше