Похід у ліс

Рано-вранці, коли сонце ще навіть не думало підніматися над горизонтом, Мері Гард уже була на ногах. Повністю одягнена й готова до будь-яких несподіванок, вона діяла чітко й безшумно. На всякий випадок — а раптом у лісі ведмідь чи щось гірше? — Мері одягнула під куртку спеціальний непомітний пояс для прихованого носіння зброї.

Лис у сусідній кімнаті спав як убитий, навіть не чуючи легких кроків своєї дівчини. Мері зазирнула до нього, провівши швидку перевірку — мало що буває, професійна звичка. Переконавшись, що коханий міцно спить, вона швиденько приготувала перекуску в дорогу й зібрала його речі. Поїздка планувалася на два, а то й на три дні.

На горизонті з'явився перший тонкий промінь сонця. Оскільки час іще дозволяв, Мері вирішила швидко зганяти до свого будинку. Сівши на байк, вона за лічені хвилини долетіла до рідного гаража. Загнавши мотоцикл на місце, вона сіла за кермо іншого свого улюбленця й попрямувала назад до Фокса.

По приїзду Мері почала професійно укомплектовувати багажник. До списку необхідного увійшли:

• Рюкзаки зі змінним одягом;

• Міцна туристична палатка та теплі спальні мішки;

• Свіжі продукти та запаси води;

• Пара потужних акумуляторів (PowerBank) для зарядки телефонів;

• Запасні кросівки та розширена тактична аптечка;

• Патрони, які вона надійно заховала у свій робочий портфель.

Алекс прокинувся, коли сонце вже щосили заливало кімнату світлом. На кухні на нього чекав свіжий сніданок і коротка записка:

«Я вже на вулиці, давай швидше!»

Фокс поспіхом одягнувся й вийшов на подвір'я. Проте варто було йому ступити на ґанок, як він буквально впав у шок. Перед будинком стояв величезний, агресивний, матово-чорний позашляховик.

— Це що за бронежилет на колесах? — здивовано округлив очі Алекс.

— Мій автомобіль, — спокійно відповіла Мері, спираючись на капот.

— Чекай… Скільки їх взагалі у тебе?

— Багато.

— Я ж бував у тебе вдома, але чомусь ні разу не зайшов у гараж. Тепер я дуже про це жалію, — похитав головою Фокс.

— Сьогодні я за кермом, — підмігнула вона.

— Що це за модель? Я просто ще не до кінця прокинувся і погано орієнтуюся.

— Brabus GV12 800, — з гордістю вимовила Мері.

— Чув про нього. Неймовірна машина.

— Тоді сідай. Краще один раз перевірити в ділі, ніж сто разів слухати чужі відгуки.

Розмови в дорозі та «палаючі» новини

Вони рушили. Машина йшла м'яко, але під капотом відчувалася дика потужність.

— Машина шалено дорога, — зауважив Алекс, розглядаючи преміальний салон. — Мені здається, серед інших авто наших партнерів ми будемо надто сильно виділятися.

— Звісно будемо. Вона єдина така в Стамбулі, я перевіряла інформацію.

— І тобі не здається, що це занадто круто для звичайного кемпінгу?

— А для чого я її тоді купувала? Можна було, звісно, поїхати й на звичайному Мерседесі, але ця мені подобається значно більше.

— Тобто, якщо рахувати з байками, у тебе чотири транспортні засоби?

— Більше. У мене є власна закрита парковка, де зберігається решта колекції. Ті, якими користуюся найчастіше, тримаю вдома. З мотоциклами та ж історія — більшість там.

Алекс усміхнувся: — Навіть у мене такого немає. Ти мене офіційно переплюнула.

— Ну, я ж була твоїм головним секретарем і чудово знаю твої фінанси. За рік ти можеш купити собі п’ятдесят таких парковок.

— Мені достатньо й однієї машини, — знизав плечима Лис. — Невже я настільки багатий?

— Уяви собі, так. А щодо мене — я маю стабільний дохід від роботи в поліції, гонок, бізнесу та батькової компанії. Але всі свої машини й мотоцикли я купила виключно за гроші, які заробила сама на гонках та в органах. Батькова компанія — то його справа, я туди не лізу.

— Зрозуміло. Ну, ми вже скоро будемо на місці, — Алекс глянув на навігатор. — Ти, до речі, попередила Тома, що вся компанія на ці дні залишається на ньому?

— Так, попередила. Але від цього мені не легше.

В цей самий час у головному офісі корпорації все йшло просто «ідеально». Директор Клайн, замість нудних і затяжних нарад, влаштував для співробітників мега-вечірку. Усі ділові зустрічі він перевів у максимально вільний і розслаблений формат. На превелике щастя для Тома, замовники підпали під його харизму й підписали договір без зайвих вагань. В іншому випадку Алекс, повернувшись, закопав би його прямо під будівлею офісу.

— Кожного разу, коли Том залишається один при владі, мені стає моторошно, — зізнався Алекс, крутячи радіо. — Мені здається, що він або спалить компанію, або затопить, або просто пустить за вітром. Це ж Том, від нього можна чекати чого завгодно.

Раптом із динаміків пролунав голос ведучого новин:

«Надзвичайні новини! Одна з найбільших будівель нашого міста просто зараз палає у вогні...»

— Повертай назад!!! — панічно крикнув Алекс, хапаючись за торпеду. — Це точно наш офіс!

— Та зачекай ти, дай дослухати до кінця! — осадила його Мері.

«...Палає так, ніби справжня пожежа. Проте мешканцям не варто хвилюватися: прямо зараз проводяться масштабні навчання молодих пожежників. На території спеціального полігону влаштували імітацію вогню».

Алекс важко видихнув і відкинувся на сидіння: — Слава Богу...

— Ну от, а ти вже панікував. Дивись, ми на місці.

Кемпінг, маскування та шоколадний азарт

Вони в'їхали на територію затишного лісового табору. Наші герої везли з собою палатку, але вона не знадобилася — організатори підготували для партнерів комфортні дерев'яні будиночки. Усі гості вже зібралися на галявині й чекали лише на приїзд Фокса та Гард.

Коли вони вийшли з Брабуса, всі погляди миттєво прикувало до них. Обоє виглядали шикарно: їхні брендові спортивні костюми сиділи так, наче були пошиті на замовлення в найкращих кравців.