У когось знову є компромат

О 3:40 ранку Мері снився кошмар: вона знову на службі, на повній швидкості біжить за небезпечним злочинцем, як раптом ззаду лунає глухий постріл — і вона падає на асфальт.

Дівчина різко підхопилася на ліжку, важко дихаючи, а серце скажено калатало в грудях.

— …Що це було? — прошепотіла вона, намацуючи телефон.

— Котра година? 3:42. Лис ще спить, треба тихо.

Щоб прогнати залишки сну й заспокоїти адреналін, Мері вирішила діяти перевіреним способом. Вона швидко одягнулася: білі вузькі джинси з художніми дірками, сіра футболка з великим чорним написом «GARD», зверху — улюблена чорна шкіряна куртка, а на ноги — білі кросівки на високій платформі. Навшпиньках спустившись у гараж, Гард акуратно вивела свій салатовий байк за ворота й лише тоді завела мотор.

Вона поїхала на стадіон. Ганяючи порожнім нічним треком, Мері нарешті розслабилася, вітер видув із голови нічні жахи, і вона зовсім загубилася в часі.

Тим часом Алекс Фокс прокинувся о 7:00 ранку. Не побачивши Мері на кухні, що було дивно, він піднявся й постукав у її кімнату. Там теж було порожньо й застелено.

— І де вона з самого ранку лазить? — буркнув Фокс.

— Хоча, здається, я здогадуюся.

Зайшовши в гараж, Алекс одразу помітив відсутність салатового мотоцикла.  Вона ж казала, що більше не ганяє і не тренується так рано. Може, щось сталося? — занервував він і, не вигадавши нічого кращого, набрав Ніку.

На іншому кінці дроту після тривалих гудків сонний Том незадоволено пробурчав:

— Кохана, ну хто тобі в таку рань телефонує?

— Не знаю… — прохрипіла сонна Ніка, підносячи слухавку до вуха.

— Алло?

— Мері в тебе? — без привітань запитав Алекс.

— Ти хто взагалі?.. — не зрозуміла Ніка.

Том на задньому плані зухвало крикнув:

— Знайомий голос! Це Фокс!

— Що, Алекс?.. А-а-а… що говорити? — остаточно заплуталася дівчина.

— Ти ще тут? — квапив її Лис.

— Алло, Алекс, її в мене немає! — відрізала Ніка.

— Зрозумів. Передай Томові, щоб тихіше кричав, бо сусідів розбудить, — кинув Фокс.

— Ти перший їх розбудиш! — обурилася Ніка й відключила виклик, кинувши телефон на ліжко.

— Вічно його принесе ні світ ні зоря…

Том задоволено повернувся на інший бік:

— Ще можна поспати, не бубони.

Ніка раптом сіла на ліжку, аналізуючи розмову:

— А чого це він за Гард питав?

— А мені звідки знати, чому він за неї питав? Вони живуть разом, він її не побачив зранку, що тут такого…

— ВІН ЇЇ НЕ ПОБАЧИВ?! — очі Ніки округлилися від паніки. — ТОМ, МИ ЇДЕМ ДО НИХ БІГОМ!

— Ти ж тільки-но хотіла поспати! — заскиглив Клайн.

— ЯКЕ СПАТИ, ЗАВОДЬ МАШИНУ! — закричала вона, вискакуючи з ліжка.

Том, лаючись, кинувся за нею.

Тим часом Фокс нарешті зміг дозвонитися до самої Мері. Дівчина в цей момент спокійно лежала прямо на покритті стадіону, підклавши під голову шолом, і заворожено дивилася на красивий схід сонця. Задзвонив телефон.

— А я то думаю, чого це він не дзвонить, може, щось сталося, — замість «алло» іронічно привітала вона шефа.

— Не смішно, Гард. Могла б і попередити, що поїхала! — сердито відповів Алекс.

— Коротше, я їду на роботу, доберешся на таксі.

— Ми ще поговоримо, — спокійно відповіла Мері. — В офісі.

Мері піднялася, сіла на байк і поїхала в компанію, по дорозі заскочивши в затишне кафе, щоб перехопити кави. Алекс удома поснідав і теж рушив на роботу. На парковці біля головного входу вони опинилися майже одночасно: Мері ефектно затормозила перед самими дверима, а через п'ять хвилин поруч припаркувався Фокс.

— Ходімо, — сказав Алекс, оглядаючи її з ніг до голови. — Сьогодні ми в геть різних стилях.

— Ти як зазвичай — при краватці, а я в тому, в чому хочу, — знизала плечима Мері.

— Ну, ти майже кожен день так одягаєшся поза офіційними зустрічами.

— Раніше я носила лише строгі костюми, дай мені трохи розслабитися!

Вони зайшли в будівлю й піднялися в кабінет Алекса.

Якраз у цей момент до їхнього порожнього будинку примчали перелякані Ніка та Том. Вони вискочили з машини й підбігли до дверей.

— Не відкривають… АЛЕКС!!!!! — щосили закричала Ніка, гатячи кулаками в двері.

Том обійшов будинок і заглянув крізь скло:

— Я дивився у вікна, нікого немає вдома.

— Так, зараз він точно має бути на роботі. Бігом в офіс, ми повинні дізнатися, як там моя дівчинка! — скомандувала Ніка.

Вони знову сіли в машину й помчали до хмарочоса компанії Фокса. Забігши в хол, вони кулею кинулися до ліфтів, а потім — прямо в кабінет президента, абсолютно не помічаючи того, як шоковано на них дивляться всі зустрічні працівники.

Двері кабінету з гуркотом відчинилися.

— Алекс! — важко дихаючи, вигукнула Ніка.

Алекс і Мері відірвалися від паперів і просто заклякли. Фокс перший оговтався від шоку:

— Ніка… що на тобі?! Том, ти не краще!

Ніка, ігноруючи його, підскочила до Мері й міцно її обійняла:

— Мері, моя люба! Хіба ж можна так лякати людей зранку?!

— А що ти взагалі маєш на увазі? — здивувалася Гард, обіймаючи подругу у відповідь. — Глянь краще на себе і на нього.

Ніка з переляком опустила очі й нарешті оглянула свій зовнішній вигляд. Виявилося, що в паніці вона вискочила з дому в кумедній рожевій піжамі, а на голові в неї було справжнє кудлате гніздо. Том виглядав ще епічніше: в одних лише фланелевих піжамних штанях, без футболки і в пухнастих домашніх капцях із довгими кролячими вухами.

Алекс не витримав і голосно засміявся, Мері теж пирхнула, а за секунду всі четверо вже просто голосно реготали на весь кабінет.

— Ладно, панікери, я принесу вам якийсь одяг, у мене в шафі аналітичного відділу є запасний, — крізь сміх сказала Мері й вийшла.

Через десять хвилин вона повернулася, тримаючи в руках симпатичну фіолетову сукню для Ніки, а також спортивні шорти й велику футболку. —