Тікай Том , тікай

Ранок зустрів героїв яскравим липневим сонцем. Вони прокинулися в піднесеному настрої й одразу почали збиратися. Спільно приготувавши сніданок, Алекс і Мері щільно поїли, після чого дівчина насипала в миску Барона поживну порцію сухого корму. Пес хрумтів із явним задоволенням, махаючи хвостом. Настав час переодягатися.

Стиль Мері був доволі одноманітним, але неймовірно стильним: чорна шкіряна куртка-косуха, біла базова футболка, білі кросівки та чорні облягаючі джинси. Алекс же, як справжній президент компанії, обрав елегантність — витончений класичний костюм у коричневу клітинку, який ідеально сидів на його фігурі. Проте найбільше уваги дісталося чотирилапому напарнику: Барону на шию вдягнули спеціальний собачий комірець із яскраво-червоною краваткою та пристебнули міцний повідок.

Коли вони вийшли на подвір'я, одне болюче питання нарешті вирвалося в Лиса:

— Слухай, Мері… А як ми взагалі поїдемо в машині з цим величезним псом?

— Не переживай, Алексе. Все продумано: ти сідаєш ззаду, а Барон — спереду, на пасажирське крісло. — Що?! — жахнувся Фокс.

— Він же своїми кігтями пошкодить чисту шкіряну оббивку мого авто!

— За це точно не турбуйся.

Мері дістала з багажника й спритно одягнула на переднє сидіння спеціальний захисний чохол із надміцної, водонепроникної тканини, створений саме для того, щоб великі собаки не псували салон. Барон із гордим виглядом заліз усередину, сів і завмер, поки Мері надійно пристібала його спеціальним ременем безпеки для тварин.

— У тебе завжди знайдеться готове рішення, так? — здивовано похитав головою Алекс.

— А ти як думав, Лис? Сідайте, містере Фокс, не затримуйте рейс.

Алекс слухняно сів на заднє сидіння, Гард упевнено завела двигун, і вони рушили. Протягом усієї дороги Барон поводився так, ніби їхав на важливу ділову зустріч директорів: сидів рівно, дивився вперед і лише інколи з поважним виглядом висував голову у прочинене вікно, ловлячи зустрічний вітер. Алекс ззаду лише мовчки дивувався такій залізній дисципліні пса.

Ось вони нарешті зупинилися біля хмарочоса «Gold Fox». Уся трійця синхронно вийшла з машини. До холу компанії вони зайшли ефектно: Алекс тримався по центру, Мері йшла праворуч від нього, впевнено тримаючи на повідку великого ротвейлера.

Працівники офісу, які стояли в холі, спочатку буквально заціпеніли від страху, побачивши величезного пса. Проте, придивившись, багато хто почав посміхатися — Барон у червоній краватці виглядав неймовірно мило й поважно. Собака йшов чітко поруч, хоча офісний персонал все одно побоювався підходити надто близько: всі знали крутий норов Мері й не були на сто відсотків упевнені, що вона раптом не спустить пса на когось із кривдників.

Вони зайшли в ліфт і піднялися на потрібний поверх. Том і Ніка вже були на місці — вони буквально чатували біля приймальні, зустрічаючи друзів. Схоже, термінової роботи в них на сьогодні більше не передбачалося.

— Ой, а хто це в нас такий красивий?! — радісно сплеснула долонями Ніка, підбігаючи до пса. — Барончик! Я так давно тебе не бачила, хороший мій!

Том скептично оглянув тварину, схрестивши руки на грудях:

— Мері, ти що, серйозно прийшла в офіс солідної компанії з гігантським собакою? Хоча… після всього, що тут відбувається, я вже нічому не дивуюся. Мері хитро примружилася, підходячи ближче до Клайна:

— Хочу тобі нагадати, Томе, що саме з твоєї вини й через твій дурний спір я тепер змушена працювати асистентом із цим Лисом. І тебе, між іншим, теж досі запускають в офіс. Тож чим Барон гірший за тебе? — А ще, за твоїм сценарієм, ми повинні переконливо грати закохану пару перед усім світом!

— підтримав помічницю Алекс, ледь стримуючи посмішку.

— То не грайте, в чому проблема? Будьте нарешті справжньою парою! — весело кинув Том.

Ніка миттєво зробила крок назад, відходячи ближче до стіни. На відміну від свого коханого, вона чудово знала Мері й за її поглядом здогадалася, що дівчина зараз просто вибухне від люті. Алекс тим часом за секунду злітав до кабінету Клайна, прихопив звідти велику пачку попкорну й став поруч із Нікою. Мері ще вчора попередила його, що намічається грандіозне шоу, і Лис не збирався пропускати перші ряди. Діалог тепер вівся виключно між Мері та Томом.

— Клайн, ти взагалі розумієш, що зараз сильно перегинаєш палицю?

— тихо й небезпечно запитала вона.

— Та гаразд тобі, я просто висловлюю свої думки вголос, — знизав плечима Том, не відчуваючи небезпеки.

— А ну нагадай мені, хто зі мною поспорив на цю посаду, чітко знаючи, що я ніколи в житті не відмовляюся від викликів?

— Ну, я, — усміхнувся Том.

— Але ж подивися: ти ідеально підходиш! Ти вже так звикла до роботи, справжній профі.

— Добре. А хто заклався, що ми з Алексом не зможемо стати фіктивною парою?

— Теж я, — спокійно відповів заступник.

— Але це ж усе виключно заради рятівного міжнародного контракту!

Мері замість відповіді зробила крок назад. Вона акуратно відстебнула повідок, звільняючи Барона, а потім дістала з кишені невеликий інженерний пульт і одним натисканням кнопки заблокувала всі електронні виходи з поверху. Том здивовано кліпнув очима.

— Може, ти хочеш сказати щось наостанок, Томе? — лагідно запитала Мері.

— Так, хочу! Споримо на що завгодно, що ви з Алексом усе одно ніколи не одружитеся? Моя головна мрія майже здійснилася!

Мері різко випрямилася й голосно скомандувала:

— БАРОН, ФАС!

Великий ротвейлер із грізним риком миттєво кинувся вперед. Пес почав енергійно стрибати на Тома, намагаючись звалити його з ніг. Клайн від несподіванки відсахнувся, спочатку намагався втримати рівновагу й відбитися:

— Гей! Мері, зупини його! Бароне, фу!

— БАРОН, БАФ! — вигукнула нову секретну команду Мері.

Цього разу пес діяв остаточно: він потужним поштовхом повалив Тома прямо на килимове покриття, сів зверху на його живіт переможною вагою й почав гучно, грізно гавкати, наближаючи свою пащу в червоній краватці майже впритул до переляканого обличчя заступника директора.