Барон настав твій зоряний час

Вона приїхала до офісу одразу після того, як прочитала повідомлення. Швидко переодяглася в робочий костюм і зухвало підкотила до центрального входу на своєму чорному мотоциклі. Працівники компанії, які палили на ганку, навіть не здивувалися. Відколи у їхнього суворого боса з’явився новий асистент, в офісі щодня відбувалося стільки дивного, що ліміт подив у людей просто вичерпався.

Мері впевнено піднялася на останній поверх і без стуку зайшла до кабінету Фокса. 

— Чому ти не почекав мене? Навіщо приїхав таку рань? Алекс навіть не підняв голови від паперів, його обличчя було максимально зосередженим:

 — У мене були невідкладні справи. Мері, спустися, будь ласка, в архів, візьми фінансовий звіт за попередній місяць. І по дорозі поклич до мене Тома, — дуже серйозно попросив він. 

— Як скажеш, бос, — спокійно відповіла дівчина.

Вона по-хазяйськи штовхнула двері кабінету заступника директора: 

— Том, іди до Алекса. Він тебе викликає. 

— Чого це раптом? — здивовано вигнув брову Клайн, відриваючись від телефону. 

— А я звідки знаю? Руки в ноги й вперед. Ще й перепитує мені тут! — відрізала Мері й пішла в бік ліфтів, що прямували до архіву.

Том приречено зітхнув, підвівся й поплентався до кабінету президента. Зайшовши всередину, він одразу театрально притис руку до серця:

 — Алексе, ти що, вирішив мене остаточно добити роботою, тому покликав так рано? Міг би Гард попросити, вона б із цим завалом за хвилину впоралася!

 — Над цим я ще подумаю, — відказав Фокс, нарешті відкладаючи ручку. 

— Але зараз я шукав тебе, щоб дещо запитати. 

— Ну, і що саме тебе цікавить у таку рань?

 — Мері… Чому вона взагалі почала займатися бойовими мистецтвами?

Том на хвилину задумався, а потім серйозно відповів: 

— Спочатку — щоб просто відволіктися від усього, вибити внутрішній біль після однієї особистої втрати. А потім її це затягнуло. Вона пройшла серйозні спеціальні курси й отримала офіційне посвідчення позаштатного співробітника поліції. Тож якщо вона бачить реальну загрозу суспільству — має повне законне право її нейтралізувати. Вважай, таке собі маленьке, миле хобі. 

— Я тебе зрозумів, можеш іти, — кивнув Алекс, переварюючи почуте. 

— А чому ти взагалі цим цікавишся? — примружився Том. 

— Вона вчора в провулку так професійно й жорстко того найманця розкидала під дощем… От і питаю. Том тихо засміявся, прямуючи до виходу: — Ех, Алексе… Тобі тільки здається, що вона така залізна й строга. Насправді всередині вона дуже м'яка й пухнаста. 

— Не для всіх, мабуть, — тихо буркнув Фокс собі під ніс. 

— Все, я пішов, мене чекає моя любов! 

— Коли ти вже нарешті закохаєшся у свою роботу, Клайн? 

— Коли рак на горі свисне, друже! — весело кинув Том і зачинив двері.

Тим часом в архіві Мері нарешті знайшла потрібні документи. 

— Так, це саме ця папка… — пробурмотіла вона.

Раптом у кишені наполегливо завібрував телефон. Дівчина здивовано подивилася на екран: 

— Хто це може бути в таку рань? Алло, тату?

 — Так, Мері, привіт, — пролунав бадьорий голос Джона Гарда. 

— Я тут терміново їду на два дні у важливу бізнес-поїздку. Тому Барона ввечері привезу до вас. Залишиш його в Алекса. 

— Добре, тату, без проблем. Щасливої дороги.

Виклик завершився. Мері опустила телефон і хитро посміхнулася:

 — Цікаво, як Алекс на це відреагує? Барон у нас хлопець тихий, вихований, думаю, вони подружаться. Все одно це лише на два дні. До того ж він зможе захищати Лиса разом зі мною. Так і зроблю. Я ж сама дресирувала його як справжнього поліцейського пса K-9, він ідеальний напарник.

Гард упевнено зайшла до кабінету Лиса й поклала папку на стіл: 

— Алексе, тут таке діло… Увечері батько приїде до нас. 

— Я містеру Гарду завжди радий, ти ж знаєш, — спокійно відповів Алекс, гортаючи звіт. 

— Це ще не все. 

— І що тоді ще?

 — Барон побуде в нас ці два дні. Алекс аж повітрям поперхнувся й різко підняв на неї очі: 

— Що?! Величезний ротвейлер у моєму домі? А як робота? Він мені весь особняк разом із меблями не рознесе? 

— По-перше, він житиме в капітальній будці на вулиці на території двору. По-друге, він виконуватиме функції охорони, захищатиме тебе разом зі мною. 

— А якщо він випадково когось із гостей чи сусідів вкусить? 

— Не вкусить. Він навчений професійно й реагує лише на реальну небезпеку та чіткі команди. Алекс підозріло подивився на неї: 

— Добре, Гард. Але врахуй: ти особисто нестимеш за нього повну відповідальність. 

— Знаю. 

— І от де ти взагалі взялася на мою бідну голову? — зітхнув Фокс. 

— Там же, де й ти на мою, — парирувала Мері. — ТОМ! — одночасно в один голос вигукнули вони й переглянулися. 

— Від цього хлопця одні неприємності останнім часом, — засміявся Алекс. 

— Може, його офіційно вигнати у відпустку? 

— Не варто, я з цим сама розберуся. Не дарма ж Барон ці два дні буде зі мною. 

— Що ти вже задумала, заєць-забіяка? 

— Сюрприз. 

— Мені він сподобається? І головне — наш офіс після цього взагалі вціліє? 

— Ще й як! Тільки не забудь завтра вранці взяти попкорн у кабінеті Клайна. 

— Охо-хо, намічається грандіозне шоу… — похитав головою Лис. 

— А де ж мої тихі, спокійні робочі будні?

Друга половина дня в компанії пройшла відносно тихо. Ну, майже тихо. За цей час сталося лише кілька «незначних» подій:

Ніка й Том абсолютно не соромилися й демонстративно ходили по всьому офісу, міцно тримаючись за руки й ігноруючи документи.

Алекс періодично вискакував із кабінету й гучно кричав на Тома на весь коридор, бо той взагалі закинув роботу.

Поки чоловіки емоційно лаялися й з'ясовували стосунки, дівчата спокійно сиділи осторонь і жваво розмовляли про своє, жіноче.

Потім Алекс помітив, що Мері теж не дуже-то й поспішає працювати, і переключив свій гнів на неї, починаючи голосно лаятися вже з асистентом.