Поява подруги

Ранок Мері почався з адреналіну. Вона саме збиралася на роботу, як раптом вхідні двері її квартири почали повільно відчинятися. Діючи на автоматах, дівчина миттєво схопила бейсбольну біту, яку колись купила на фестивалі й до цього дня жодного разу не використовувала. Вона замахнулася, готова відбити напад, але в прорізі дверей з'явилося до болю знайоме обличчя.

— Ти що, хотіла вбити свою найкращу подругу?! — злякано скрикнула гостя, виставляючи вперед руки.

— Ніко?! Коли ти прилетіла? — Мері полегшено видихнула, але біту з рук не випустила. — І взагалі, те, що в тебе є запасні ключі, не дає тобі права вдиратися без попередження! А якби я не розгледіла тебе й одразу вдарила? У мене взагалі-то рука важка!

— Учора ввечері прилетіла. І я просто хотіла зробити сюрприз! Сю-ю-юрприз!

Подруга кумедно закрутила кистями рук, повторюючи рух, який у дитячому садку вихователі називали «ліхтариками».

— Мені вже час на роботу, — пробурчала Мері, ховаючи біту.

— Не переживай, я зараз поїду до батьків. Але врахуй: тільки-но я повернуся, на нас чекає ду-у-уже довга й відверта розмова!

Вони розійшлися по справах. На щастя, необхідність провідати батьків стала єдиним вагомим фактором, який зупинив Ніку від того, щоб змусити Мері прогуляти роботу.

Ніка Твон була давньою і найближчою подругою Мері. Останні чотири роки вона жила в США, де працювала топмоделлю у великій агенції й представляла світові бренди. Щоразу, коли в когось із них випадала відпустка, вони купували квиток на літак і летіли одна до одної на інший кінець світу.

Але що ж насправді привело Ніку додому? Повернемося до вчорашнього ранку.

— Томе, якого біса ти телефонуєш? У мене глибока ніч! — сонно бурчала в трубку Ніка.

— Ніко, якщо ти зараз же не встанеш, настане кінець усій Туреччині, а то й світу! — панікував на іншому кінці дроту Том Клайн.

— Я що, така важлива для світової безпеки?

— Ти — ні, АЛЕ нам терміново треба звести Алекса і Мері!

Ніка миттєво прокинулася:

— Що?! Вони що, заговорили одне з одним? Я не спілкувалася з нею всього три дні, й тут таке?!

— Я все розповім при зустрічі.

— Домовилися, я вже купую квиток на найближчий рейс.

— А як же твоя робота? Я ж так раптово подзвонив…

— Яка, в біса, робота, коли тут треба влаштовувати особисте життя моєї улюбленої подруги?! Все, я там уже напрацювалася, лечу додому.

— Ну, тоді я допоможу тобі з новою роботою тут.

Увечері Том забрав Ніку з аеропорту, і вони одразу взялися до справи. План був геніальним: Ніка стає офіційним помічником Тома в компанії Фокса, і так ця парочка зможе цілодобово стежити за Алексом та Мері. Ніка знала все про таємниці своєї подруги, Том — про кожен крок свого боса. Коли друзі вирішують когось засватати, їх і танком не зупиниш, а цю невгамовну двійку — й поготів.

Для початку вони вирішили скласти детальну психологічну анкету Алекса й Мері, щоб знайти точки дотику. Банально, але це завжди працює. 

• Улюблений напій: Мері — Латте з льодом / Алекс — Латте з льодом.

• Улюблене заняття: Мері — Гонки / Алекс — Робота.

• Улюблений десерт: Мері — Морозиво з манго / Алекс — Морозиво з манго.

• Улюблена страва: Мері — Піца / Алекс — Піца.

• Улюблена музика: Мері — Поп і драйвова музика для гонок / Алекс — Поп і класика.

• Неулюблене заняття: Мері — Читання / Алекс — Марна трата часу.

• Які тварини подобаються: Мері — Собаки / Алекс — Собаки.

• Скільки років: Мері — 23 роки / Алекс — 25 років.

• Домашні тварини: Мері — Німецька вівчарка «Барон» / Алекс — Немає.

• Який спорт любите: Мері — Біг / Алекс — Біг.

— Ого, у них збіглося цілих шість пунктів! — вигукнула Ніка, вивчаючи результати. — Слухай, ворожка баба Нюра зможе прийняти нас уже за годину. Зробимо на них любовний приворот! Ну, або хоча б карти розкинемо.

Том скептично покрутив пальцем біля скроні:

— Ворожки — це минуле століття. У мене є краща ідея. Нам потрібно заселити їх в один будинок.

— Томе, ти впевнений, що вони не повбивають одне одного в першу ж ніч?

— Ну, вони вже третій день працюють разом і досі живі, тож я впевнений. До речі, Барон зараз живе у містера Гарда, бо Мері занадто зайнята на роботі, тож пес не заважатиме.

— І як ми змусимо їх з'їхатися?

— Завтра щось вигадаємо.

Наш час.

Мері, як і обіцяла, забрала Алекса. Вони їхали в машині. Алекс, повністю занурений у справи, одночасно перевіряв якісь важливі документи й порівнював графіки на планшеті з паперовими звітами.

— Слухай, Мері, тут така справа… — не відриваючись від екрана, почав він. — Ти щодня забираєш мене дуже рано, а додому ми повертаємося за північ.

— Невже вирішив нарешті їздити сам? — підколола його дівчина.

— Ні, під час дороги мені потрібно розбирати документи, я не можу відволікатися на кермо. Я хочу запропонувати… переїжджай до мене.

Мері від несподіванки ледь не натиснула на гальма:

— До тебе?!

— Так. У моєму будинку повно вільного місця. Я вже навіть підготував кімнату навпроти своєї. Там є вбудована ванна й велика гардеробна. Перетинатися будемо рідко, обіцяю.

— Як скажеш, — зітхнула Мері. — У мене сьогодні навіть сил немає сперечатися. Але я ще подумаю.

Коли вони приїхали в офіс, з'ясувалося, що поточних справ сьогодні набагато менше, ніж зазвичай, і вони зможуть звільнитися вже о 14:00. Назустріч їм по холу, ледь не підстрибуючи від щастя, біг Том.

— Мері, Алексе! Знайомтеся з моїм новим особистим помічником! Я ж не можу відставати від тебе, бос, — гордо заявив Том, за його спиною стояла Ніка.