Розділ 39. Вище неба

Софія

Цей вечір запам'ятається мені надовго. Я навіть не пригадую коли останній раз так веселилась. Можливо навіть ніколи. Ноги нили від підборів, проте ця втома не могла зіпсувати мого враження від свята. Я навіть не очікувала, що у Макара можуть бути такі друзі - відверті, щирі, зі справжніми емоціями. Цей чоловік живе ніби в двох паралельних світах. В одному - він вельмишановний адвокат, якого оточує місцева богема, що славиться своєю вишуканістю і штучними посмішками. До такого оточення страшно повертатись спиною, адже ніколи не впевнений якої думки вони про тебе насправді. Але сьогодні, коли я побачила його в компанії друзів, я була приємно вражена. Вони кепкували один над одним, жартували, іноді мені навіть здавалось, досить грубо. Але ніхто ні на кого не ображався. Навпаки, кидаючи один в одного в'їдливі фразочки, хлопці обмінювались теплими поглядами і щирими посмішками. А дівчата взагалі, підкорили мене своєю відкритістю.

Молодята відпустили нас лише тоді, коли Макар пообіцяв, що неодмінно візьме мене з собою на наступну зустріч з ними, коли вони повернуться з весільної подорожі. І мені було шалено приємно, що мені раді в цій компанії.

Попрощавшись з його друзями, ми сідаємо в авто і виїжджаємо з заміського комплексу, красу якого приховує темна ніч, що опустилась на місто. Гаряча чоловіча долоня хазяйновито лежить на моїй нозі. Розріз сукні дозволяє Макару спокійно ковзати чуттєвими пальцями від коліна і трохи вище. Він впевнено керує машиною, і легенько торкається моєї шкіри. Але від його дотику мене охоплює розпусне бажання, що миттєво кидає в жар.

Лише коли ми виходимо з машини біля його будинку, прохолодний нічний вітер може охолодити мене. Проте тягуча жага внизу живота нікуди не відпускає. Все, що я бажаю - це опинитись ближче до цього чоловіка.

Він бере мене за руку і веде в будівлю. Викликаємо ліфт. Коли він спускається ми заходимо всередину і Макар натискає потрібний поверх. Але коли двері зачиняються, відбувається те, чого я ніяк не очікувала.

Різко й наполегливо він кидається до мене і я опиняюсь в його обіймах. Від неочікуваності роблю крок назад, але він насуває. Вкарбовує мене в стіну ліфта і накриває вуста палким поцілунком. Я настільки збентежена, що кілька секунд не можу рухатись й просто стою, ніби не знаю що робити. Але тіло, що нило від бажаної близькості реагує швидше, ніж мозок. Я обіймаю його широкі плечі і піднявши обличчя вгору, дозволяю поглибити поцілунок. Серце вистукує так швидко, що я не чую нічого, окрім цього шаленого ритму. Чоловік накриває мене своїм тілом, затискає в своїх обіймах. Добре, що він міцно тримає мене, бо я відчуваю, що плавлюсь в його обіймах.

Лише зупинка ліфта і звук дверцят, що відчиняються змушують нас відірватись один від одного. Він хапає мою руку і виводить з ліфту. Але як тільки ми опиняємось в фойє, він хапає мене і знов міцно стискає в своїх обіймах. Навіть попри те, що я бажаю бути ближче до нього, я розумію, що тут, на відміну від ліфта, нас можуть поміти. До того ж, не хочеться стати розвагою для охоронців, які скоріш за все, наглядають за нами крізь камери, що розвішані в кутках коридору.

- Може трохи почекаєш... - промовляю збитим диханням, коли губи Макара опускаються на мою шию.

- Я чекав цього весь вечір, більше не можу... - промовляє між своїми гарячими поцілунками.

Я всміхаюсь його нестримності, але все ж не можу розслабитись, бо нас дійсно може хтось побачити.

- До квартири залишилось зовсім трохи, - продовжую наполягати, вмовляючи його.

Він відривається від мене і випрямляється, заглядаючи мені в очі. Його погляд... шалений, темний, наповнений бажанням... Такого Макара досить незвично бачити. Завжди холодний і стриманий, він дозволяє собі бути гарячим і наполегливим тільки коли ми разом. Лише зі мною він такий... і мене тішить думка, що такого Макара знаю лише я.

- Ти права, - промовляє напруженим голосом.

Видно, що йому важко стримуватись, але якісь залишки раціональності в його голові погоджуються зі мною. Він бере мене за руку, розвертається і прямує в сторону своєї квартири. Його кроки різкі й широкі. Він хоче якомога швидше опинитись вдома, в той час як я ледь встигаю за ним.

Майже біжу за височенним чоловіком, що наполегливо тягне мене за собою. І не одразу помічаю як довгий шлейф сукні чіпляється за підбор. Я перечіпляюсь і лечу вперед. Здається, ще трохи і я рухну, але міцні руки хапають мене і ставлять на підлогу.

Широко розкритими очима дивлюсь на Макара, досі шокована як мені вдалось не зустрітись з підлогою обличчям, а він невдоволено кривиться:

- От бачиш, сукня вже точно зайва.

Кутик його вуст здіймається вгору в зухвалій посмішці, а я червонію від його слів. Не встигаю оговтатись, як він хапає мене на руки, пригортаючи ближче до себе. Тіло миттєво реагує на цю близькість. Дивлюсь на нього зачарованими очима.

- Тепер вже не втечеш, - грайливо додає.

- А я навіть і не намагалась, - всміхаюсь у відповідь.

Мої слова роблять його посмішку ще ширшою. Але він відводить від мене свій погляд, окинувши вхідні двері своєї квартири, коли ми наближаємось до них. Він ставить мене на ноги і дістає з кишені ключ.

Але в той момент, коли ми опиняємось в квартирі, нова хвиля пристрасті накриває нас з головою. Більше нам не може ніхто завадити. Стримуватись немає сил, але ніхто з нас навіть і не намагається. Бо бажання настільки шалене, що ми обоє згораємо в ньому.

Взуття, а за ним й одяг розлітаються в різні сторони, поки ми не припиняємо палко цілуватись. Розірвати наші вуста просто неможливо. Мені здається, що без його обіймів, без його гарячих поцілунків я пропаду. Роздягаючи мене швидко й наполегливо, він веде мене до спальні. В цій кімнаті ми вже без одягу.

Шкіру обпікає його гаряче тіло. Я безвольна. Віддаюсь цьому наполегливому чоловікові. Моє тіло ніби інструмент, на якому він майстерно грає. В мені вибухає салют хтивості й задоволення. За кілька різких рухів він теж досягає піку. Серце вискакує з грудей, повітря катастрофічно не вистачає, ніби ми обидва пробігли марафон. Але це відчуття не порівняти ні з чим. Він притискає мене до себе своїми потужними руками. Пристрасть між нами поступово змінюється на ніжність. Я відчуваю як його серце б'ється в такому ж шаленому ритмі, як і моє.