Розділ 37. Дівчата

Аліна впевнено крокувала залою і вела мене за собою. Дорогою вона, загадково посміхаючись, розпитувала чи не занудилась я стояти з хлопцями і чи готова до веселощів. Я не зовсім розуміла її натяки, але настрій в неї був войовничий. Пропустивши мене перед собою, вона закрила двері, як тільки ми ввійшли в кімнату.

Але опинившись на порозі, я втратила здатність рухатись. Переді мною була ідеальна кімната нареченої. Високі білі лілії в вазах, подарунки, кришталь. Але найголовніше — посеред кімнати стояла струнка брюнетка в облягаючій мереживній сукні з довгим шлейфом і з гарно зібраним волоссям. Вона була настільки привабливою і вишуканою, що нагадувала модель з обкладинки журналу.

- Це та сама Соня? - усміхнено питає наречена, коли наші погляди зустрічаються.

- Угу, - відповідає Аліна, коли кладе собі до рота виноград, - ти б бачила як мене Ольховський пропікав очима за те, що я її вкрала.

- Він тобі ще пригадає це, - усміхається дівчина і прямує до мене.

- Ой, налякала, - зухвало заявляє Аліна, відкорковуючи пляшку шампанського.

- Дякую, що завітала, - наречена ігнорує слова білявки коли опиняється переді мною і обіймає мене, - мене звати Ліля.

- Дуже приємно познайомитись, - збентежено відповідаю, - вітаю з днем весілля.

Я знов дивуюсь такому теплому знайомству. Дівчата поводять себе так, ніби давно чекали на нашу зустріч. І це не може не радувати мене.

- Дякую, - усміхнено відповідає дівчина, - сподіваюсь, ти не проти, що ми вирішили тебе забрати в нашу дівочу компанію.

- Зовсім ні, - ніяковію, - Аліна сказала, що вам необхідна моя допомога.

- Точно... нам потрібна твоя допомога аби розпити цю пляшку, - між нами з'являється усміхнена Аліна з трьома келихами, наповненими шампанським, - до церемонії ще пів години. Не сидіти ж нам в марному очікуванні?!

Її слова викликають лише здивування. Адже я щиро вірила, що їй потрібна була моя допомога. А виявилось, що це був лише привід, аби забрати мене. Винахідливість Аліни здіймає усмішку на обличчі.

- І то правда, - усміхнено заявляє наречена.

Аліна роздає келихи. Я забираю прохолодний напій і уважно слідкую за дівчиною, яка готується щось сказати.

- За знайомство, - Аліна вимовляє тост і гучний дзвін келихів лунає кімнатою.

Чи то бульбашки напою, чи то розслаблена і весела атмосфера між нами, заспокоюють, і я більше не нервую так сильно, як раніше.

- Нарешті ми познайомились з тобою, - промовляє наречена, огортаючи мене уважним, але теплим поглядом.

- І як воно бути в ролі нареченої Ольховського? - цікавиться Аліна, але я відчуваю підступність в її голосі.

Дівчата уважно роздивляються мене, наче намагаються вивчити. Я ніяковію від надмірної уваги до себе. Не знаю що їм відомо про наші стосунки з Макаром. Адже він казав, що мені не потрібно грати серед його друзів, проте я боюсь сказати щось зайве. Тому коротко відповідаю, намагаючись уникнути допитів:

- Незвично.

- Ще б пак! - всміхається Аліна, - я ледь не знепритомніла, коли дізналась, що Адвокат збирається одружуватись.

- Просто Макар славиться своїм радикальним відношенням до шлюбу, - нахилившись до мене ближче, пояснює наречена, - тому нам було дуже цікаво познайомитись з тією, кому вдасться натягнути обручку на палець Ольховського.

- Навіть якщо це весілля фіктивне, сам факт, що він зважився на нього - вже нонсенс! - усміхнено заявляє Аліна, кидаючи до рота чергову виноградину.

Мене настільки шокують її слова, що я перелякано питаю:

- Ви все знаєте?

Мабуть на моєму обличчі з'явився настільки великий переляк, що дівчата вмить стали серйозними. Вони переглянулись між собою, наче вирішуючи як далі діяти.

- Ну не все... - продовжує Аліна, - та не лякайся ти так, ми ж нікому не розповімо...

Дівчина збентежена моєю реакцією, а я тільки зараз помітила наскільки гостро відреагувала.

- Соню, ми просто переживаємо за Макара, адже він наш друг... - намагається мене заспокоїти наречена.

- Говори за себе, - насуплено заявляє Аліна.

- Ці двоє просто ніяк не знайдуть спільної мови, - пояснює Ліля, коротко всміхнувшись.

- Він грубий і холодний мужлан! - ображено додає білявка, - я його люблю, але іноді так і хочеться дати копняка!

Дівчата починають сміятись і напруга між нами розчиняється. Я помічаю, що в них дійсно тепле ставлення до Макара. І їх бажання познайомитись зі мною ближче це скоріше цікавість, ніж ворожість. Тому я видихаю, розуміючи що з цими дівчатами мені не потрібно вдавати когось і я можу бути собою.

- Будь обережною з ним, Соня, - посмішка зникає з обличчя Аліни, - він розбив не одне серце...

- Проте, - бадьоро перебиває її наречена, - він ще ніколи і нікого не приводив знайомитись з нами! А це вже щось та й значить!

- Але... - дивуюсь їх словам, - у нього ж були стосунки не так давно...

- Ну то й що?! - кривиться Аліна, - ми ніколи не бачили його подружок. Я навіть не впевнена, що в нього хтось був, окрім дівчат на одну ніч... - вона затинається, - ой вибач...

Дівчина ніяковіє і замовкає. В її погляді з'являється жаль. Мабуть вона тільки зараз зрозуміла, що бовкнула зайвого. Мені неприємно чути, що Макар надає перевагу короткотривалим стосункам, але це зовсім не новина для мене.

- Раніше принаймні було тільки так... - винувато додає дівчина.

- Все нормально, я в курсі, - коротко всміхаюсь, намагаючись приховати розчарування за посмішкою.

- То ти в курсі, що він на тебе запав? - грайливо всміхається наречена, зробивши ковток шампанського.

Її слова змушують мене червоніти. Адже ситуація з дівчатами абсолютно протилежна. З ними мені не потрібно грати закохану наречену. Вони знають, що я фіктивна дівчина, у якої не має бути почуттів до Макара. Однак слова дівчини мене дивують.

- Чому ти так вирішила? - цікавлюсь.

- Той факт, що він тебе привів на знайомство з усіма нами красномовно про це не те, що говорить, а кричить!