Розділ 32. Близькість

Вхідні двері розчиняються переді мною і я повільно заходжу у вже знайому вітальню квартири Макара. Тепле освітлення і ввімкнений штучний камін одразу надають затишку кімнаті. Від цієї атмосфери в моїй пам'яті виринають спогади про нашу першу ніч. І від них мурахи пробігають шкірою.
Раніше мене завжди лякала думка про мій перший досвід з чоловіком. В той час як всі мої однолітки сміливо будували стосунки, я уникала чоловіків. Робота, турбота про брата, який завжди потрапляв в негаразди, пошуки себе — все це забирало в мене стільки часу й сил, що думати про хлопців було абсолютно ніколи. А можливо поруч не було того, кому вдалось би торкнутись мого серця?! Ось тому Макар і став моїм першим чоловіком. Проте близькість з ним тепер мене не лякає. Спробувавши один раз, мені хочеться постійно бути з ним, наче він приєднав до мене якийсь невидимий магніт, що постійно притягує мене. І навіть в моменти, коли я його ненавиджу, я все одно, тільки й думаю про нього.
Гаряче тіло обпікає спину, притуляючи мене до себе й змушуючи виринути зі своїх думок. Міцні руки огортають талію, не даючи мені змоги поворухнутись. Намагаюсь повернути голову, але палкі вуста торкаються ніжної шкіри шиї і я завмираю на місці. Тілом пробігають імпульси. Мені здається, що від жару його тіла я нагріваюсь. Температура між нами невпинно зростає. Він вимальовує невидимі малюнки своїми вологими губами, пробираючись вздовж лінії шиї і опускаючись до плеча. Заплющую очі. Відчуваю як серце починає пришвидшено калатати. Залишивши останній поцілунок на шиї, він розвертає мене до себе обличчям.
Вдивляюсь в його гострі вилиці, коротку щетину, манливі вуста, в ці блакитні, сповнені бажанням очі, і намилуватись не можу. Я бачу палке бажання в його темних зіницях і просто божеволію, коли розумію що він хоче саме мене.
- Що ти зі мною робиш... - майже пошепки промовляє.
Він не питає, його слова більш схожі на докір. 
- Те ж саме хотіла спитати і тебе... - не знаю де в мені береться сміливість зізнаватись в своїх почуттях, але зараз це здається доречним.
Кутик його вуст підіймається, оголяючи відвертий натяк на посмішку. І він відповідає грайливим голосом:
- Схоже, ми обоє в халепі.
- Чому? - питаю насторожено.
- Бо стаємо вразливими, - він серйозно дивиться на мене.
- Ти вважаєш, що почуття роблять тебе вразливим? - перепитую, здивована його словами.
- Почуття... - задумливо повторює, наче смакує це слово на вустах, - Соню, я не можу дозволити собі бути слабким.
Я відчуваю напруженість в його голосі, але не розумію сенсу його слів. Про яку слабкість він говорить? 
- Але й не можу стримуватись поруч з тобою... - продовжує своїм бархатним голосом.
Він притягує мене до себе ще ближче і цілує мої вуста. Не рвучко і пристрасно як завжди. Цей поцілунок повільний, чуттєвий, ніжний... він ніколи так мене не цілував. Можливо мій поцілунок в машині так вплинув на нього і йому сподобалось? 
Він торкається моєї нижньої губи. Обпікає своїм внутрішнім вогнем. Очі заплющуються і я просто хочу насолодитись його смаком. Вологими вустами підіймається до моєї верхньої губи. Притискає моє піддатливе тіло ближче до своїх грудей. Я відчуваю його серцебиття, що прискорюється, коли його поцілунок стає більш чуттєвим і глибоким. 
Не сила стримуватись. Я здаюсь. Занурюю пальці в його волосся і втискаюсь в нього так міцно, ніби хочу розчинитись. Хочу знов відчути, що ми єдине ціле. Сама дивуюсь своїм бажанням, своїй сміливості, але мною ніби керує якась рушійна сила, що постійно підштовхує мене в багаття пристрасті і хтивості. 
Поцілунки стають відвертішими. Я відчуваю як бретельки сповзають по моїм плечам коли поцілунки Макара ковзають з моїх вуст, прокладають доріжку вздовж шиї, опускаються на декольте. Внизу живота розгорається пожежа. Я не здатна думати. Тану в його обіймах. Тремтячими пальцями тягнусь до ґудзиків на його сорочці. Та вони не піддаються. Макар випрямляється наді мною і сам зриває з себе сорочку. Тільки зараз я маю можливість заглянути в його очі. Але як тільки я занурююсь в його погляд, все навколо зникає. Блакить його очей затягує мене, наче вир, з якого мені точно не вдасться вибратись. Його зіниці розширюються коли він дивиться на мене, і в наступну мить хапає на руки і накриває гарячим поцілунком. Більш пристрасним, більш гарячим. 
Макар несе мене до спальні і вкладає на ліжко. Холодна шовкова постіль торкається спини, ніби намагаючись привести мене до тями. Але коли гаряче тіло чоловіка накриває мене, всі спроби прийти до тями розбиваються вщент. Його чутливі вуста пестять мою шкіру, підкорюють собі і я розчиняюсь в цьому чоловікові. 
Між нами вогонь. Нестримний. Шалений. Напружене дихання наповнює кімнату. Деревний аромат його парфумів в'їдається в мої легені. Я повністю віддаюсь йому і насолоджуюсь кожною секундою, коли наші тіла сплітаються під нестримною силою пристрасті.
Спалах в очах і моє тіло наповнює якесь особливе сяйво. Це щось абсолютно нове. Такі відчуття мені були незнайомі раніше. Задоволення від нашої близькості поєдналось з якимось новим почуттям... 
- Я кохаю тебе... - зірвалось з моїх губ.
Потужний поштовх і задоволення підкорило Макара, вирвавши з його розчервонілих вуст глибоке гарчання. Він випрямляється наді мною спираючись на свою потужні руки. Дивиться на мене. Цей погляд сканує мене, наче намагається розгледіти щось нове в мені. Мабуть даремно ці слова вирвались з мене... але я й сама не зрозуміла навіщо сказала їх. Почуття так захопили мене, що думати не було можливості. Це було щире зізнання, яке, схоже, не дуже сподобалось Макару. Мене починає напружувати як серйозно і напружено його погляд врізається в мене. Я вже морально готую себе коли він скаже, що це не кохання, що ці слова недоречні... Але в наступну мить його вуста накривають мої в палкому поцілунку. Такому шаленому і гарячому, що мені важно дихати. Цей поцілунок говорить більше ніж тисячі слів, і мені здається, що він і є його зізнанням в почуттях.
Лежу в нього на грудях, і насолоджуюсь його теплом, загорнута в міцні обійми. Ми переплітаємо пальці, перебираючи їх між собою. Мовчимо. Здається, Макар занурився в якісь свої думки. А я просто боюсь сказати щось, аби не порушити нашу ідилію.
- Може замовимо вечерю? - лунає його голос.
Я всміхаюсь і підіймаю голову з його грудей. Заглядаю в його блакитні очі, що наповнені якимось неймовірним блиском.
- У тебе сьогодні шалений апетит, - грайливо промовляю.
Милуюсь, як він всміхається від моїх слів.
- Це твоя провина! - зухвало заявляє.
- Моя? - награно дивуюсь.
- Звісно! - його руки починають блукати по моєму тілу, здіймаючи метеликів в животі, - лежиш тут вся така манлива...
Його рухи лоскочать мене і я не можу втримати сміх. Але йому це до вподоби. Бо він продовжує лоскотати чутливі місця мого тіла, і підхоплює мій заразний сміх.
- Макар, годі... - намагаюсь вирватись з його рук.
- Я тільки почав, - задоволено відповідає.
Ми бавимось, наче діти. Кімната наповнюється сміхом, і я вперше бачу таку щиру посмішку на обличчі Макара.
- Ольховський, припини! - вимагаю, заливаючись сміхом.
Він різко забирає від мене руки і вдає награну насупленість:
- Ось значить як ми заговорили! - примружує очі й хтива посмішка з'являється на його обличчі, - ніяких прізвищ в моєму ліжку!
Він кидається на мене і починає лоскотати ще потужніше, наче намагається провчити мене за мою зухвалість. Я знов заливаюсь сміхом. Та за кілька секунд він перестає лоскотати. Я повертаю на нього своє обличчя і помічаю уважний погляд на собі:
- Залишайся у мене, - пропонує серйозним голосом.
Вся моя грайливість розвіялась за мить. Я і не задумувалась про продовження сьогоднішньої ночі. Але своєю пропозицією Макар вже дав мені відповідь на питання, яке я ще й не поставила. 
Можливо після того, що сталось після нашої першої ночі, він хотів переконатись, що я більше не втечу. Ця думка зігріває моє серце. Обіймаю його вилиці долонями:
- Добре, - усміхнено промовляю.
Напруга зникає з його обличчя і він цілує мене жадібно, але ніжно. Вкарбовує в мене свій смак. Притискає до себе, наче намагається пересвідчитись, що я точно нікуди не зникну. В цей момент я відчуваю себе особливою... Відчуваю себе необхідною, щасливою і коханою.