Розділ 20. Нестримно

Решту вечора ми продовжували пізнавати один одного, час від часу зустрічаючись з іншими гостями. Та урочистий захід добігав кінця. І ми були одними з перших, хто його залишив.

Макар розслаблено керує автомобілем поміж інших машин нічними вулицями міста. Поряд з ним на пасажирському сидінні сиджу я, але на відміну від його спокою, я сиджу як на голках. Збираюсь з думками і не можу наважитись, аби спитати куди ми їдемо. Адже не дивлячись на всі неприємні моменти вечора, поряд з цим чоловіком мені так добре, як ні з ким іншим. І я зовсім не хочу щоб цей вечір закінчився.

- Куди ми їдемо? - нарешті наважуюсь спитати.

- А куди б ти хотіла? - кидає на мене зацікавлений погляд.

- Навіть не знаю, - тану під зацікавленим поглядом його темних очей.

- Як щодо того, щоб відсвяткувати нашу невеличку аферу? - грайливий голос здіймає мурахи на моїй шкірі.

- Ти думаєш всі повірили, що я твоя наречена з великими статками?

- Ще б пак! Ти навіть уявити не можеш скільки людей перешіптувались про тебе.

- Звідки ти знаєш?

Він повертає своє обличчя на мене і дарує зухвалу посмішку, цитуючи відому казку:

- Хочеш знати навіщо мені такі великі вуха? Це щоб краще чути тебе!

- Боюсь навіть питати тебе про зуби! - підіграю йому.

- Але ти знаєш, що вони мені потрібні для того, щоб з'їсти тебе!

Він ледь не облизується коли промовляє це і кидає короткий погляд на мої губи, після чого знову повертає погляд на дорогу.

Мені здається, що в машині стає надзвичайно спекотно. Гра між нами стає гарячішою, і я впевнена, якби він не керував машиною в цю секунду, ми б не втримались і кинулись в обійми один одного.

За кілька хвилин машина в'їжджає на закриту парковку елітного житлового комплексу. Я оглядаюсь навколо — японські сади, неймовірні кам'яні скульптури, штучні водойми і невеличкі водоспади. Все це виглядає чарівно навіть в слабкому світлі вуличних ліхтарів.

- Де ми? - питаю, коли він зупиняє машину.

- Це мій дім, - спокійно промовляє і дивиться на мене, очікуючи на мою реакцію.

Я не наївна дівчинка і добре розумію до чого це може привести. Та мене зовсім не лякає вірогідність, що сьогодні Макар може стати моїм першим чоловіком. Дивно, але я навіть хочу цього. Хоча, раніше мене ця тема дуже лякала.

- Не проти піднятись нагору? - питає мене, наче відчувши моє хвилювання.

- Ні, - намагаюсь відповісти спокійним поглядом.

Він виходить з машини і допомагає мені вийти з авто, пропонуючи опиратись на його руку, щоб я не заплуталась в шлейфі своєї довгої сукні. Його хижий погляд вкотре підказує мені, що простими поцілунками вечір не обмежиться, та я погоджуюсь на будь-який розвиток подій, тільки б якнайдовше відчувати його близькість.

Переплітаємо пальці і прямуємо в розкішну будівлю. Піднявшись ліфтом, ми опиняємось в невеличкому фойє і прямуємо до однієї з дверей. Макар дістає ключ з кишені і прикладає до замка. Взявшись за ручку, він розчиняє переді мною двері, пропускаючи вперед.

Як тільки в вітальні вмикається світло, я можу оглянути лаконічну сучасну кімнату в темних тонах. Раптом штучний вогонь з'являється в каміні, а в кімнаті ледь вловимо починає лунати повільна мелодія. Я обертаюсь і помічаю Макара, що відходить від невеличкої панелі управління на стіні і вдоволено всміхається мені.

- Як тобі? - зацікавлено питає, коли опиняється впритул до мене.

- Дуже гарно, - серце пришвидшує темп, коли на повні груди вдихаю його аромат.

- Згоден, - милується мною в той час як його рука лине до мого обличчя і ніжним дотиком заправляє пасмо волосся за вухо.

Його очі темніють і виграють наче вогонь в каміні. І я вловлюю, що в той момент коли я говорила про інтер'єр квартири, він мав на увазі зовсім інше.

Між нашими тілами лічені міліметри. Але він не торкається мене. От тільки тіло моє одержимо лине до нього. Мене огортають безсоромні думки. Палке бажання розкручується всередині, наче маятник. Нові, невідомі досі відчуття. Але мені це подобається. Мені подобається бажати його.

- Сьогодні я вже не втримаюсь, - його гаряче дихання торкається моїх губ.

Нахиляється до мене, але не цілує. Змушує мене згорати в очікуванні. Серце колотиться ще сильніше, віддаючи наростаючим гулом в вухах. Я ковтаю слину, якої виникло так багато в роті і відповідаю стихлим голосом:

- І не треба.

Спалах в його очах. Мої слова руйнують його стриманість. Він хапає мене, втискає в свої груди і палко цілує. Жадібно. Наполегливо. Моя голова починає паморочитись. Ноги стають ватяними. І якби він не тримав мене в своїх обіймах, я б точно рухнула на підлогу. Відповідаю на його поцілунок. П'янію від нього. Відчуваю, що втрачаю контроль над ситуацією, над своїм тілом.

- Обійми, - хапає мої руки і кладе собі на плечі.

Навіть крізь сорочку температура його тіла обпікає кінчики моїх пальців. Його долоні огортають моє обличчя, поглиблюючи поцілунок. Пару келихів шампанського не змогли сп'янити мене, а цей гарячий поцілунок з легкістю зміг. Відчуваю як бажання розповзається тілом. Думки пусті, я віддаюсь лише почуттям. Занурюю долоні в його волосся на потилиці, просочую пасма між пальців. Я схиблена на ньому. Просто не здатна відмовити собі в цій насолоді.

Його тіло підштовхує мене вглиб кімнати. Ми опиняємось зовсім поруч біля каміну. Теплі язики штучного полум'я виграють тінями на стінах. Все навколо перетворюється в одну єдину композицію, в центрі якої лише наші, наповнені нестримним бажанням, тіла.

Він нахиляється, змушуючи мене прогнутись під його масивним тілом. Вкладає мене на широкий диван і накриває собою. Не розриває поцілунок ні на мить, не даючи мені змоги промовити й слова. Його рука підіймається вздовж розрізу на спідниці, пірнає під неї. Його рухи впевнені і наполегливі. Я ніяковію, з'являється бажання спинити його пестощі, але він лише поглиблює наш поцілунок, вкарбовуючи мене в м'яку поверхню дивана.