Розділ 17. Бездоганний вигляд

Кілька днів Макар не давав про себе знати. Час від часу я хотіла подзвонити або написати йому, але так і не наважилась. Я навіть почала сумніватись чи досі в силі його плани взяти мене з собою на урочистий захід.

Та неочікувано ранок неділі почався для мене з подарунків. Кур'єри на порозі моєї квартири змінювались один за одним. Спочатку букет квітів і коробка солодкої полуниці в шоколаді, разом з короткою запискою “Доброго ранку”. Потім доставка неймовірно розкішної сукні багряного кольору. Не встигла я оговтатись від сукні, як на порозі з'явився кур'єр з доставкою розкішного кольє з дрібними темно-червоними камінцями.

- Ти дізналась щось про свого нового друга, окрім його імені? - напружено питає брат, коли я закриваю двері, попрощавшись з черговим кур'єром.

- Дізналась, - задоволено відповідаю, сповнена нетерпінням приміряти коштовну прикрасу, - його звуть Ольховський Макар Дем'янович, він працює адвокатом. А до того бандита, на прізвисько Адвокат, він не має жодного відношення...

Милуюсь дорогоцінною прикрасою і навіть не помічаю як брат підходить ближче і визирає з-за спини:

- Навіть знати не хочу як ти будеш відпрацьовувати ці подарунки, - невдоволено гарчить.

- Сашко! - ображено викрикую.

Від зухвалих зауважень брата мій гарний настрій вмить розвіюється. Та його це не турбує, він продовжує спокійно докоряти мені:

- Ти, сістер, занадто наївна і мабуть не розумієш, що за все в цьому житті треба платити. Чувак не буде присилати тобі прикрасу за шалені гроші просто так. Якщо він присилає її, значить він щось від тебе хоче. І чим швидше ти це зрозумієш, тим менше розчарувань тебе очікує.

Я розумію, що він правий. От тільки він не знає про мою домовленість з Макаром. Не знає він і того, що всі ці подарунки відправлені мені в тимчасове користування, принаймні я в цьому впевнена. Я не настільки довірлива щоб повірити, що такі подарунки отримую просто так. Макар чітко дав мені зрозуміти, що для нього важливо справити гарне враження на всіх сьогодні ввечері. А наречена, навіть якщо вона несправжня, має гарно виглядати і додати якомога більше балів до репутації адвоката Ольховського.

- Припини говорити, ніби я нічого не розумію.

- Дивись, сістер, я тебе попередив, - розвертається і прямує до іншої кімнати, лише додавши мені через спину, - не знаю я того Макара, але він мені вже не подобається.

Не розумію чому брат так реагує на увагу Макара, але намагаюсь не псувати собі веселий настрій і продовжую розглядати пакунки. Відчуваю себе маленькою дівчинкою, що знайшла купу подарунків під ялинкою.

Цілий день я літаю по квартирі в піднесеному настрої, не зважаючи на невдоволеного брата, що перетворився сьогодні на старого буркуна. Мій настрій йому не зіпсувати. Збираюсь і намагаюсь подумки надати собі впевненості. Але чим ближче час, коли Макар має заїхати за мною, тим більше я нервую.

Та ось довгоочікуване повідомлення від нього і я вже мчу вниз, знаючи що він чекає мене біля під'їзду. Відчиняю двері на вулицю і одразу бачу перед собою Макара. Він стоїть біля свого білого спортивного авто, вбраний в суворий смокінг. Його зовнішній вигляд охайний і вишуканий. Розглядаючи щось осторонь, він повертає свій погляд на мене тільки коли двері за мною зачиняються, привернувши його увагу характерним звуком.

Його обличчя змінюється. Воно стає напруженим. Мені здається, що навіть його плечі широко розправились, візуально роблячи свого власника ще більшим і мужнім. Своїм поглядом він притягував мене до себе. Його очі різко потемніли і перетворились на синій бурхливий океан, що бажав забрати мене в свій полон. Я відчула як кров прилила до обличчя. Мене завжди змушував ніяковіти його пильний погляд, такий уважний, такий голодний... Подумки я перенеслась в нашу останню зустріч в машині. Він дивився на мене таким самим поглядом... В мене не було сумнівів що йому подобається те, що він бачить перед собою. Більше того, він хоче мене. І від цього усвідомлення в мене спалахнуло полум'я, що лише вказувало на те, що його бажання взаємне.

Підходжу до нього ближче. Його очі вже не блукають по моєму тілу, тепер він зосереджений лише на моєму обличчі.

- Привіт, - всміхаюсь, порушуючи тишу між нами.

- Привіт, гарно виглядаєш, - його низький голос здіймає мурахи на шкірі.

- Дякую, - продовжую ніяковіти.

Макар розчиняє переді мною дверцята своєї машини і ми рушаємо. Кілька хвилин в салоні сповнені тишею. Він на диво мовчазний і задумливий. Спокійно керує своїм авто, в той час як я не можу зрозуміти чому він зараз такий холодний зі мною. Тиша між нами напружує.

- Чого мені слід очікувати на цьому заході? - кидаю на нього зацікавлений погляд.

Він зводить брови, наче здивований почути подібне питання від мене. Кілька секунд його роздумів забирають надію отримати відповідь. Але потім він промовляє:

- Уваги. Всі будуть тебе роздивлятись і цікавитись тобою. Тож будь готовою. Нічого особливого тобі робити не треба, я все візьму на себе. Просто будь привітною і якщо хтось почне про мене розпитувати, краще розкажи який я відповідальний і зосереджений на роботі.

- Зрозуміла... А там буде твоя колишня?

Він переводить на мене погляд. Легкий натяк на усмішку з'являється на його обличчі:

- А тебе це хвилює? - питає грайливим голосом.

- Хотілось би бути готовою, - напружено відповідаю.

- До чого?

- До її провокацій. Вона не дуже стримана... - вже уявляю її нові нападки.

- Не хвилюйся, вона не буде влаштовувати скандал на людях. Але до дрібних капостей може вдатися.

- В тебе не дуже добре вдається заспокоювати, - видаю напружену посмішку.

Макар широко всміхається і огортає мене теплим підбадьорюючим поглядом:

- Я навіть і не намагався.

Його грайливий голос змушує мене забути про все, окрім нього самого. Дивлюсь, наче зачарована, на мужній профіль цього чоловіка і розумію, що не дивлячись на те, що мене очікує цього вечора, я все одно рада можливості просто бути з ним поруч. Та чи буду я потрібна йому після того, як зіграю свою роль? Ці сумніви не відпускають і просочуються в думки. І єдине чого я боюсь - що це буде останній вечір, коли ми будемо разом.