Розділ 10. “Лише короткочасна пригода”

Макар

Прискіпливий погляд друга, що розглядає мене впритул привертає увагу. Коли Софія зникає з кімнати, я повертаю обличчя на Вала і питально вигинаю брів, не розуміючи його погляду.

- Сподобалась чи ви знайомі? - холодно питає друг.

- Обидва варіанти, - коротко всміхаюсь.

Помічаю розгублене обличчя Шторма, що до цього часу задоволено всміхався екрану свого телефону. Він переводить погляд то на мене то на Вала:

- Що я пропустив?

- Шторм, сидячи в своєму телефоні, ти можеш весь наш парубоцький вечір пропустити, - невдоволено промовляє Вал.

- Хм, - гонорово всміхається Шторм, відкладає телефон і тягнеться до пляшки, аби наповнити склянки, - якби твоя дружина відправляла тобі свої гаряченькі фото, ти б теж від телефону не відривався б.

- Ой, позбав нас від подробиць, - весело відмовляє Вал, і повертається до мене, - а це не та наречена, яку тобі приписують?

Я опускаю голову, всміхаючись. Вал як завжди проникливий. Від нього ніколи нічого не приховаєш. Не даремно він головний кримінальний авторитет міста. Шторм — його права рука. А я адвокат з темним кримінальним минулим, про яке краще нікому не знати. Якось так сталось, що життя звело нас трьох разом і з тих пір ці двоє — єдині друзі в моєму житті.

- Припустімо, це вона, - всміхаюсь.

- От я не второпаю, на чорта ти взагалі цю кашу заварив? - розпитує Шторм, - нащо тобі наречена?

- Ти не зрозумієш... - втомлено зітхаю і роблю ковток міцного алкоголю.

- То поясни, - наполягає друг.

Дві пари очей прискіпливо розглядають мене. Я не звик бути відвертим чи жалітись. Та мабуть те, що вже пару тижнів мені було ні з ким поділитись своїми життєвими негараздами, розв'язало мені язика:

- Моя репутація була розчавлена після того, як ми з Іриною розбіглись. Бо від такого тестя як Петро Миколайович не відмовляються. Проте гарну репутацію, мою колишню і впливового тестя тут же підхопив Руслан Клімцов. І тепер він, замість мене, головний претендент на роль голови адвокатської асоціації.

- А підставна наречена тобі для чого?

- Щоб не виглядати повним невдахою серед всіх адвокатів. В їх очах я тепер несерйозний та інфантильний салага, що втратив можливість поріднитись з крутим суддею. Їм незрозуміло як можна відмовлятись від корисних зв'язків. Але я покажу, що я не хлопчик від якого можна просто відвернутись.

- І ця дівчина тобі допоможе? - продовжує здивовано розпитувати Шторм.

- Аякже!

- Вибач, друже, але я не бачу зв'язку...

- Просто ти не знаєш цих старих дядьків з асоціації, що схиблені на досконалій репутації і оцінюються тебе не як адвоката, а просто як породистого пса.

- Так а чому ти з тією Іриною розбігся?

- Бо вона почала створювати багато проблем. Рідкісні зустрічі задля розваги її вже не влаштовували, вона почала говорити про весілля... а на біса воно мені?! Я взагалі не збираюсь запрягатись в це!

- Чому так категорично? - з цікавістю в голосі питає Вал.

- Щоб бути схожим на вас?! - хлопці напружуються, а я вже не стримуюсь в словах і емоціях, - от ти Вал, згадай як ми з тобою розважались, а тепер в тебе комендантська година і ти о десятій вже їдеш додому.

- Точно, - всміхається Шторм, а я продовжую.

- Ти нічим не краще! Ти ж навіть коли без Лілі приїжджаєш, все одно з нею весь час переписуєшся! Де дівся той гуляка Шторм, що змінював дівчат кожен вечір?

Дві пари очей уважно сканують мене. Можливо було трохи грубо по відношенню до друзів, але мені дійсно дошкуляло що з веселих пройдисвітів, вони перетворились на нудних старців, схиблених на своїх дружинах.

- Я подивлюсь на тебе, Адвокат, коли ти зустрінеш ту, від якої в тебе з'їде дах, - з роздратуванням в голосі промовляє Шторм.

- Не народилась ще така! - різко огризаюсь, - я не плутаю одну голову з іншою. Жодна жінка не в праві мені вказувати що робити!

- Може твої адвокатики праві, і ти дійсно поводиш себе наче дитина?! - з докором відповідає Шторм і робить ковток алкоголю, демонструючи, що не бажає більше продовжувати розмову.

Я розумію, що хлопцям не подобаються мої слова. Але мені дійсно накипіло. З тих пір як вони обзавелись сім'ями, мене не залишало відчуття, що я втратив своїх друзів.

- От подивись на мене, - лунає поруч голос Вала, - ти дійсно думаєш, що Аліна може мені щось заборонити? О десятій я мчу додому лише для того, щоб прочитати сину казку на ніч. І не тому, що мені хтось сказав так зробити, а тому, що я так хочу. Я хочу щоб мій син слухав мій голос перед сном, а дружина засипала не в холодному ліжку, а поруч зі мною.

Вдивляюсь в друга і бачу наскільки він серйозний. Це не просто слова, бачу що вони багато значать для нього та я все одно не розумію як можна проміняти свою свободу на монотонне сімейне життя.

- Добре, що мені таке не загрожує... - вдоволено зітхаю.

- Чули ми таких, - всміхається Шторм.

Я питально дивлюсь на нього, а той продовжує:

- Я теж не розумів як воно сохнути за однією жінкою. А зараз нікого не бачу крім неї! Хоча кидався такими ж барвистими фразами, як і ти! Не здивуюсь якщо в найближчому майбутньому ти приєднаєшся до нашої гільдії одружених чоловіків.

- Нізащо в світі! - відмовляю.

- Побачимо, - ширше всміхається друг, - може навіть ця офіціанточка і вдягне тобі обручку на пальця.

- Ця, як ти кажеш, офіціанточка лише має зіграти свою роль в моїй виставі. Від пари пристрасних ночей я звичайно теж не відмовлюсь, але на цьому все і закінчиться.

- Ти намагаєшся переконати нас чи себе? - зухвало мружить очі Шторм.

А мене лише підтравлює його тон:

- От побачиш, вона лише короткочасна пригода!

- Будемо вважати, що я тобі повірив. За це потрібно випити, - підіймає склянку з темною рідиною салютуючи, - за здійснення всіх планів.

Я підіймаю склянку назустріч руці друга. І чую вдоволений голос Вала поруч:

- Бійся своїх бажань, Адвокат.

Друг, як завжди, говорить загадками. Відчуваю підтекст в його словах. Трохи напружуюсь, але дзвін келихів розвіює серйозність і я змушую себе забути про все, що вони мені набалакали. Мені не треба всі ці стосунки, переживання і подібна дурість. Я хочу лише насолоджуватись життям. А для цього мені потрібні лише влада, гроші і жінки. І мабуть цим вечором я почну з останнього.