42. Феєричне звільнення

         - Це що? - в очі дівчини відразу кинувся її робочий стіл. Він був пустим і посередині нього стояла бумажна коробка. Вона знала для чого використовують такі коробки, але хотіла дізнатися причину зі слів очевидців. 
        - А, Меделін, привіт. Глорія сказала, що тебе звільнено і наполягла,  щоб я зайняла твоє місце. - надмірна колега з насмішкою промовляла кожне слово, адже давно вичікувала момент падіння Меделін. 
        - Ну, нічого собі... А ти зможеш бути на моєму місці? - дівчина нахилилася і обома руками зупинила стілець на якому її колега кружляла, показуючи їй свою довершеність. 
     Зустрівшись з очима Меделін,  вона швидко змінилася в голосі, адже та дивилася на неї так, ніби шуляк на ципля. 
        - Меделін,  мені шкода...
        - Де Глорія? В своєму кабінеті?
        - В неї нарада...
        Меделін лише посміхнулася, адже знала, що її директорка ніколи не проводила нарад. Вона йшла по офісу як фурія. Її очі випромінювали войовничий настрій і ті, хто йшов в її сторону, намагалися їй не заважати, бо боялися попастися їй під руку. 
     Дівчина ніколи не проявляла гнів до власних колег, але зараз було очевидно, що до неї не варто, навіть, говорити. 
       -  Якщо вирішила мене звільнити,  то май сміливість сказати про це самостійно. А не викинути мене як непотріб... - дівчина без запрошення увійшла в кабінет Глорії і без правил етикету почала виливати все, що накипіло за всі роки роботи. - І що на цей раз? Хто знову поскаржився? Хоча, яка вже різниця... Знаєш що,  Глоріє? Ти справжнісіньке стерво! Ось так... Боже, аж легше стало. Завжди мріяла про це сказати. - дівчина проживала тріумфальний  момент.
      -  Я пропрацювала на тебе вісім років і ти жодного разу не сказала дякую. А зараз, ти мене звільнила і, навіть, не сказала причину. Я що? Навіть на таке не заслуговую?.. 
Хоча, я мала це передбачити.
       - Меделін,  вийди! 
       - Я повинна знати причину!
        - Ти новини читаєш?  Чи ти просто знущаєшся з мене? Ти вийшла заміж!..  І таким як ти тут не місце!
        - І це все? Тобто, ти мене звільнила бо я вийшла заміж? Тобто, ти змахнула рукою на мій досвід та професіоналізм і звільнила? 
         - Такі правила! І ти про них знала, але чомусь вирішила ними знехтувала!
         - Чудово! А знаєш що, Глоріє? Ти і твоя компанія вже ось тут сидить. - дівчина піднесла до горла свої руки і показала жест, який використовують, щоб показати повні вінця. -  Побачимо, що ти вартуєш без цих людей, що заробляють тобі величезні гроші!
       - Що думаєш? Вийшла заміж за Мелтона то впевненість з'явилася? Тепер ти мені погрожуєш? 
        - До чого тут він! Я завжди такою була,  просто змушена була терпіти тебе, аби ти мене підвищила... Не думай, що ти одна  можеш когось використовувати. 
        - Добре ж він тебе обкрутив. Так ти сильно не радій,  він тебе використає і кине. Потім прибіжиш до мене і будеш благати, щоб я тебе взяла назад. 
         - А знаєш що? Прокручуй це в своїй голові хоч мільйони разів... Але, я не повернусь. Занадто довго я чекала того дня "завтра", що тепер мені байдуже... дякую, що зібрала коробку. Ти зробила мені послугу. 
       Меделін зовсім не шкодувала за свої слова і йшла по офісу, як переможець. За стільки років, вона відчула повну свободу і її не пробирала образа. Здається,  вона все вилаяла в кабінеті директорки і їй стало легше.