41. Допит добродія

       - Білі, ти не знаєш чому Ділан не надто говіркий про свою сестру? - дівчина не могла мовчки їхати. Та й, для неї подобалась компанія Білі. Він був розумними чоловіком. І їй хотілося з ним говорити про все на світі. 
        - Чому це так тебе цікавить? - чоловік не відволікався від водіння. На його обличчі було важко щось прочитати, тому дівчина сприйняла це як згоду на подальший допит. 
         - Просто... просто, коли я намагаюсь розпитати в нього, бодай-що небудь про неї, він одразу починає закипати як той самовар. 
         - Певно є причини. 
         - Але ж ти їх знаєш? - дівчина не вщухала. Немов та дитина "чомучка", вона з нетерпінням чекала відповідей на всі питання, що її цікавили. 
          - Навіщо тобі це?
           - Цікаво. Чому він так злиться на свою молодшу сестричку?
           - Думаю,  він сам тобі розповість... - чоловік був невблаганний. -  І якщо він гнівається,  то точно не на неї. 
           - В нього ж нічого не можна витягнути. Мовчить як партизан і при цьому ще й парує... Білі, я ж нікому-нікому. І тим паче, ми обоє зацікавлені в тому, щоб він не часто гнівався. - Меделін зложила долоні так, ніби була готовою до молитви. Її очі були схожими на очі муцика, що невблаганно очікує на смаколик. 
         - Його сестра з племінницею для нього найдорожчі люди...
        - В нього є ще й племінниця?
        - Так... Він і про це тобі не сказав?
        - Я ж говорю  - партизан. Нічого не говорить. Притому, що про мене він знає, ледве, як не з сьомого коліна. І де справедливість? Я теж хочу щось знати... Давай, ніби я тебе найняла, як приватного детектива і зараз, ти розповідаєш те, що зміг нарити про Ділана Мелтона. За роботу я заплачу. 
          - Ти смішна дівчина. Добре, я тобі скажу, але не підтрунюй над ним і не використовуюй те що я скажу - проти нього. - настрій дівчини поліпшив оборону старого вовка. 
         - Чесне скаутське!
         - Ти була пластуном? - чоловік був здивований почутим. Він, навіть, на хвилину відволікся від дороги. 
         - Так, ще в дитячі роки. Батьки часто відправляли мене в дитячі табори. Тому знаю, чого варте слово скаута. - дівчина відчула, що розповідь про дитинство зможе налаштувати Білі на відверту розмову і тому підтримала його цікавість.
         - Ділан дуже сильно любить Руту. Ще з дитинства звик до того,  що він старший і завжди повинен її оберігати. Вони були як нерозлий-вода. Та й доньку її дуже сильно любить. Дівчинка до нього дуже сильно прикипіла, ніби до рідного батька... Загалом,  дві дівчинки для нього найцінніші на світі люди. Звісно, якщо не рахувати батьків... - Білі зробив паузу і дівчина відчула сумний кінець цієї розповіді. - Вийшло так, що дівчина вийшла заміж і після цього, вони рідко бачаться,  та й не так вже ладять, як було в дитинстві. Ти ж знаєш, як він ставиться до простих людей?
        - Звісно. Кожен раз намагається мені довести, що ми падші організми, а ви боги. 
         - Так ось... Чоловік його сестри - простолюдин. Ділан,  досі, не може з цим змиритися і тому, часто свариться з сестрою. Зійшлися на тому, щоб, взагалі,  не зачіпати цю тему, щоб можна хоча б нормально спілкуватися. І якби не Тіара, Рута порвала б з Діланом всі відносини... Їх братсько-сестринські відносини тримаються на любові малечі. 
        - Тіара - це племінниця?
        - Так.
        - Дивак! Що за манія все тримати під своїм контролем? Як можна лізти в чуже життя? Це тому він не любить простих людей?
        - Ні. Ти ж знаєш, він бізнесмен. Любить, щоб все було під його контролем. Не любить зайвий раз витрачати енергію на невпорядкованість. Людей важко передбачити... Тааа... Я сам толком не зрозумів, з якого моменту він почав ненавидіти простих людей. Мабуть, після того, як альфа прайду чорних вовків одружився на простій дівчині. 
       - Вона теж істинна пара?
       - Авжеж... Вийшло так, що вона йому дуже добре підпсувала життя. Адель втекла від Брайана. Її не було майже цілий рік. Він пішов проти зграї, знехтував звичаями, відмовився від статусу... І все це задля того, щоб її знайти. Коли вона повернулася, вовки не дуже привітно її зустріли, навіть, вигнали Брайана зі зграї. Але, Адель знала, що для нього є його зграя і тому, щоб повернути його в містечко вовків,  таємно від нього, погодилася на умови, які їй висунули вовки. Вона непогана жінка і зовсім не дурна... Носивши під серцем двох дитинчат, Адель погодилася на покарання у вигляді десяти ударів прутом. Але... покарання так і не відбулося. Дівчина знепритомніла. І як потім вияснилося, вона вагітною погодилася на покарання. Зграя прийняла це як найвищу повагу до них і пробачила їй.
        - Якось дивно зневажати людей, через історію однієї жінки... Та, всерівно,  вона зрозуміла свою помилку і її вибачили!
         - Таким чином він уникає проблем та труднощів, знаючи досвід інших.  Він досі говорить з Адель через зуби і якби не Брайан, він волів би її не знати.
       - От же ж... Насправді, це так зворушливо. Видно, ваш альфа має сталеві принади. Піти проти зграї заради коханої  - не кожен так зможе... А що тепер? Ця історія кохання? Чим вона закінчилася?
         - Вона тільки почалася. Брайан і Адель дали життя трьом спадкоємцям,  ще двох, жінка  носить під серцем. 
         - Ого! П'ять дітей! Це ніби історія про мою сім'ю. В нас в сім'ї шестеро синів,  я сьома. Мій батько так хотів дівчинку, що не заспокоївся,  допоки на черговій ультрадіагностиці лікарка не сказала, що в них дівчинка... Мабуть,  ваш альфа теж чекає на дівчинку, раз стільки хлопців наробив. 
         - Ні, в нас все передбачувано. Стать дитини визначає сильніший вид. В їхньому випадку в них будуть лише хлопчики. В сестри Ділана будуть тільки дівчатка. А якщо пара з двох вовків - то там може бути або дівчинка, або хлопчик. 
        - Якось нудно і, дійсно, передбачувано. 
         - І  все ж таки, ми можемо поєднувати з вами своє життя.
         - Навіть, якщо один з пари не є істинним? 
          - Бувало і таке.
          - А як сталося, що ти залишився без пари? 
          - Значить, доля вирішила, що я не заслуговую на щастя. 
          - Я з цим не погоджуюсь. Ти чудовий співрозмовник. З тобою цікаво. Ти не дратуєш. Під час розмови з тобою, я не відчуваю себе меншовартісною за тебе. Ти не вказуєш мені як правильно жити, що говорити. Не контролюєш мене.
         - Все просто - я не твій чоловік. - чоловік зрозумів тонкий натяк Меделін та посміхнувся. 
         - Ділан теж. Він настільки опікується своїм іміджем, що буває таким нестерпним,  що хочеться провалитися крізь землю. Того не роби, цього не роби. Роби це, роби те...Так дратує. 
          - Ти його істинна. Певна річ, він хвилюється за тебе.
          - Якби не так... Ти ж знаєш наше становище. В мене є лише рік. 
           - А ти хочеш більше?
           - Куди мені... Він не хоче мати справу з простими дівчатами, бо вони тільки що й вміють,  як псувати буденні речі. 
            - Не забувай,  що ти його істинна. Скільки б він не пручався,  від долі йому не втекти. 
           - Мені то що! Хай як хоче! - дівчині сподобалися слова Білі, але вона зробила вигляд,  ніби вони її не торкнулися. 
           - Меделін, я відчуваю брехню. Нічого сороміцького в твоїх почуттях немає. 
            - ...
            - Чого ти боїшся?
            - Я нічого не боюсь. - Меделін сором'язливо опустила очі, серце її шалено затріпотіло від передчуття неймовірного щастя, яке вона ось-ось мала спізнати, але поведінка Ділана збивала її з пантелику. 
      Вона соромилася своїх бажань та почуттів і тому, не хотіла бути слабкою в очах Білі. 
             - Час від часу, втрачати рівновагу заради почуттів  - природньо і це є частиною нашого життя. За те, що є у вас - я б віддав все на світі, щоб хоча б  декілька років відчувати справжнє щастя.  Життя без кохання - не життя, а просте існування. Для цього і дана людині душа - щоб кохати і відчувати кохання. 
            - Скажи це Ділану. Якщо йому ці почуття не потрібні  - мені тимпаче! Я рік побуду йому за дружину, а далі - пиши пропало. 
           - Невже ти думаєш, що він тебе відпустить?
           - Куди ж він дінеться? Буде вдавати, що я йому байдужа і відпустить. Він же людина слова. Слів на вітер не кидає. І знаєш що, Білі? Він чекатиме цього моменту  лише для того, щоб впевнетися,  що я його не варта... Він хоче, щоб я була з ним, але, натомість, кожного разу обпікає своєю байдужістю. А я не вибірка для експерименту. Під його сопілку не гратиму. 
        - Ось так і погубите свої почуття. Двоє впертюхів! І як вас доля могла звести! 
         - Я не хочу випрошувати в Ділана ані його уваги, ані його кохання, ані його жалю... Навіщо? Щоб вкотре затоптати власну самооцінку через примхи людини, якій абсолютно байдуже на мої почуття? Секрет відносин полягає в постійній увазі до того, кого любиш. Цей процес взаємний,  але починати його повинен чоловік. Щоб щось отримувати, потрібно віддавати. 
        - Думаю,  до нього дійде...
        - Так, ми приїхали. Дякую тобі. Розмови з тобою полегшують мій стан душі. - дівчина побачила знайому будівлю і тому відчула полекшення, адже знала, що могла виложити всі свої переживання старому перевертню, якби не її робота.
        - Хоч в чомусь я згодився. - Білі подарував свою добродушну посмішку і Меделін зникла за стінами хмарочоса, що як стовп був перед очима пристаркуватого перевертня.