29. Неочікувана зустріч з добродієм, що виявився особистим водієм противника дівчини

     Дівчина робила вигляд,  що зайнята роботою,  аби не наводити підозрілі погляди своїх колег. Їй було нудно і вона вирішила знайти втіху в складані списку власних потреб, який повинна сьогодні представити Ділану. 
       Меделін часто дивилася на годинник і не могла дочекатися,  коли той дасть їй дозвіл зникнути з цього офісу. Її переповнювали очікування від зустрічі. 

     " Старий?  Мене ще так ніхто не називав. Але... дуже тішить, що ти так піклуєшся про моє здоров'я. Сподіваюсь, ти зробиш все, щоб мене не прийшлося відкачувати. "

     " Мій водій вже на місці.  Ти ж не забула про сьогоднішню вечерю?"

     Вдавану роботу Меделін перебив звук повідомлення і вона згадала,  що мала діалог з Діланом до того, як увійти в кабінет Глорії. 
     Попри важку розмову з директоркою, дівчина забула про пригнічення, як тільки прочитала переписку з чоловіком. Її настрій знову покращився. 

    М. " Я не можу пропустити таке дійство."


    Д. " Тоді не гай жодної хвилини."

     Меделін залишила робоче місце першою і всі проводили її здивованими поглядами, адже це було вперше, коли вона йшла додому, а всі інші сиділи на своїх місцях. 
    На парковці на неї вже чекали і спочатку,  дівчина не повірила власним очам. Біля чорного позашляховика стояв Білі і дивився на дівчину очима добродія. 
        - Білі? Ти ж не мене чекаєш? Це ж просто збіг? Ти ж не водій Ділана? - її думки і слова змішалися. 
        - Це не збіг. Ділан сказав мені тебе забрати. 
        - То ти працюєш на нього? І та зустріч в парку це не збіг? Це він тебе тоді відіслав до мене?
        - Ні, Меделін. Ділан не знає, що я з тобою знайомий очно. 
        - Тоді, чому ти пішов за мною?
        - Ти була розгублена і мені хотілося тебе підтримати. 
        - Ти один із них? 
        - Так. 
        - Але, чому ти мені не сказав?
        - Незнаю. Не було нагоди. Та й що це змінило б? 
        - Можливо,  я б не була з тобою такою відвертою... І ти. Ти зробив вигляд, ніби не знав, чому я така спантеличена. Чому?
        - Якби я сказав, що я помічник Ділана, ти б слухати мене не захотіла...
        - Так. Бо ти працюєш на нього. Як я могла  розкрити людині душу, якщо вона працює на мого противника? Ти ж йому все розповідаєш.
        - Меделін, він не твій противник... Так, іноді,  він робить вчинки далекі від моралі, але не через те, що в нього погана душа. 
        - Він посприяв тому, щоб я втратила роботу. Обвинуватив мене в непрофесійності. Шантажем змусив вийти за нього заміж. І ти хочеш сказати, що в нього душа добродія?
         - Він так вчинив, бо вперше зустрів жінку,  яка змогла дати йому відсіч. 
         - Боюсь уявити, наскільки далі він зміг би піти, якби я не була його істинною парою. 
         - Ти розумна дівчина, Меделін. Думаю,  ти зможеш переконати його в тому, що істинна пара в лиці простої жінки може бути гідною його.
         - Я не збираюсь його в чомусь переконувати. І чому це я його не гідна? Це він не гідний мене! 
      Меделін ображено сіла в машину і вони поїхали. Вона не хотіла приймати той факт, що людина, яку вона вважала мудрою, зараз захищала чоловіка, що змінив її життя.