16. Норовлива пара, що послана псувати плани замислуватого вовка

      Обговорючи всі умови контракту, Ділан наполовину був присутнім з партнерами, наполовину жив у мріях.
       Він згадував Меделін та уявляв її в тій нижній білизні, яку він вчора для неї купив. І хоча, вона неохоче взяла подарунок,  в її очах він побачив блиск, від чого йому стало приємно. В цей момент, чоловік хотів завалити її кучею таких подарунків, лиш би завжди бачити її усміхнене лице. Це була її перша щира усмішка подарована йому.
       - Так, де цей сучий потрох?! - в залу перемовин з гуркотом відкрилися навстіж двері. 
      Ділан від шоку попирхнувся, побачивши в дверях Меделін. Ця жінка вже була кісткою в горлі і зараз, вона знову руйнувала його плани.
      Її обличчя було сірішою за грозові хмари і якби вона була наділена надприродніми силами, то давно знищила б вщент приміщення і всіх людей, що були тут.
      Партнери Ділана були збентежені такою постановою і мовчки влаштовували дивоглядки між собою, час від часу, перешіптуючись.
       - Хто з вас Ділан Мелтон? - вона грізно кинула свій погляд на партнерів, але їх зовнішній вигляд змусив дівчину шукати ще. - Ооу,  зрозуміло. З вас, хто Ділан Мелтон?
      - Меделін.  - Ділан встав з-за столу і поспішив до дівчини, щоб недопустити катастрофи, яка починала розростатися до великих масштабів. Тим більше,  чоловік не мав можливості познайомитись з руйнівними талантами новоспеченої пари.
      - Мовчите? Ну нічого... Ти чудово мене чуєш?  Значить так, ти наймерзенніший тип із всіх кого я коли-небудь зустрічала... От, щоб тебе припідняло, а потім як прихлопнуло! - Меделін закріпляла кожне своє слово жестами руки.
      - Меделін! - голос Ділана, на хвилину змусив дівчину змовчати. 
      - Ти теж тут? Воно не дивно. Тут зібралася вся еліта багатих мішків, що з жиру бісяться? Один змушує вийти заміж, другий - уявив себе вершителем долі.
      - Меделін, давай вийдемо.
      - Чекай-чекай... Я зараз всім розкажу, хто такий Ділан Мелтон. Цей чоловік, користуючись своїм... - гарячий потік слів Меделін перебили дії Ділана. Чоловік перекинув дівчину через плече і попрямував до виходу, закривши за собою двері. - Куди ти мене тягнеш? Постав мене на місце! - Меделін пручалась щосили, але Ділану було байдуже, адже він вже погряз в лайні і йому кортіло вказати на місце цій невгамовній жінці. 
      - Хочеш змусити мене мовчати? Прикриваєш свого дружка? - дівчина не вщухала. 
       Поставивши Меделін на ноги, Ділан поспішив закрити двері в своєму кабінеті на замок.
       - Якого дружка? 
       - Що так яро хоче позбавити мене роботи!
       - Ти про що? 
       - Цей тип, написав моїй директорці, що його не влаштувало свято, яке я організувала... Ну вибачте,  не змогла замовити хвойд, щоб точно йому догодити! 
       - Прийди до тями! Немає ніякого дружка... Ділан Мелтон - це я. 
       - Що?! Ти?! - трясучі руки дівчини налили в стакан води.
       Зробивши один ковток, Меделін залишок води вприснула в лице Ділана. 
       - Давай ти всю воду виллєш на мене... якщо тебе це заспокоїть, а потім ми нормально поговоримо.  
       Довго не роздумуючи, дівчина виконала прохання вовка, але їй цього було замало і вона пройшлася рукою по його щоці. 
        Чоловік знав, що дівчина прийде до нього з розбираннями, але ніяк не очікував такого феєричного триндеця. Це було частиною плану. Він хапався за будь-які нитки, аби дівчина погодилась на його пропозицію. Але ж хто знав, що вона прийде саме в той момент, коли він буде підписувати довгостраждалий контракт і виставить його недоумком. 
       - Добре, я це заслужив... можеш вдарити ще по цій щоці, щоб напевно... - чоловік нагнувся і вказав пальцем на щоку, що це не ласувала смачним ляпасом Меделін. Він мав надію, що вона оговтається і удару не буде, але яким було його здивування, коли його очікування розбилися вщент.
       Дівчина не була гордою, тому другий ляпас не змусив себе чекати.
       - Я бачу, ти вмієш слухатись. - чоловік приложив свою руку до щоки, щоб втихомирити почервоніння. 
       Дівчина хоч і була тендітною, але ляпаси роздавала сильні. Він не міг це не підкреслити. 
     Потім, йому згадалося, що дівчина виросла серед шістьох братів і все стало на свої місця. 
        - Тобі смішно? 
        - Ні.
        - Ким ти себе уявив, що можеш ось так просто погрожувати незнайомим людям?
       - Ти не залишила мені вибору... Виходь за мене і твоя проблема зникне як дим. 
       - Щооо?
       - Я ще не написав відгук. Репутація компанії в твоїх руках. - переможним виразом обличчя, Ділан всівся у своє крісло. 
       - Але ж, те що ти напишеш - чиста неправда!
       - Так... але, як я сказав, - в мене немає вибору. І після твоєї постанови, я, взагалі по-вуха в лайні... Невже, ти думаєш, що я тобі це так спущу? 
        - Що буде, якщо я відмовлюся?
        - Незнаю... твоя компанія зникне, а ти залишишся без роботи. 
        - І після цього, ти думаєш, я погоджуся на твою пропозицію? Як я можу носити фамілію чоловіка, що шантажем змусив вийти за нього заміж?
        - Якби ти відразу погодилася, цього всього не було б.
        - Який ти, все таки, жалюгідний... А я на мить подумала, що в тебе є серце.
        - Я такий,  якого ти заслуговуєш. Моє відношення до тебе пропорційне твоїй поведінці. 
        - Що? Ти геть з глузду з'їхав? Мені незнайомий чоловік робить пропозицію і думає, що я буду на сьомому небі від щастя... Ні-ні... Ти справді, так думав?
        - Ну, десь, приблизно, так я собі уявляв. 
        - Може, в своїй голові ти ідеальний варіант, щоб вийти заміж... але не в моїй. І якщо ти звик, що дівчата тобі не відмовляють... я буду тією, хто дасть тобі копняка під зад. 
         - Ти дійсно цього хочеш? Чи ти це зробиш лише для того, щоб не показати справжні свої наміри?
        - Я тебе ненавиджу!
        - Розумію.
        - Тоді роби те, що задумав... Дивись сюди. - Меделін нагнулася ближче до лиця Ділана і руками тицьнула на свої вуста. - Читай по моїм губам - Я.НЕ.ВИЙДУ.ЗА.ТЕБЕ! Навіть, якщо прийдеться залишитись без роботи.- сказавши це, дівчина направилася до виходу. Ділан поспішив за нею і притиснув її до стіни, заблокувавши її так, щоб вона не могла опиратися.
          - Ну-ну-ну, Меделін. Навіщо випробовувати мої сили. Ти, справді, можеш лишитися без роботи і наврядчи, тебе візьмуть інші компанії. 
          - Ну і що?! Це краще, аніж бути з тобою.
          - Невже, ти готова пожертвувати стількома роками відданої роботи? 
         - Готова! Це все ще краще, ані ж бути твоєю іграшкою. 
         - Ти впевнена, що не хочеш бути моєю іграшкою? Я бережно ставлюся до ляльок. Обіцяю, ти будеш жити й не тужити. 
           - Покидьок!
           - Якщо з цих малинових губ знову прозвучить образливе слово в мою сторону, я буду змушений їх поцілувати. Такі спокусливі губи повинні займатися чимось іншим. 
           - Збоченець!
           - Я ж говорив... 
           - Тільки спробуй мене поцілувати! - чоловік вже тягнувся до її губ, але Меделін швидко відвернула свою голову і заплющила свої очі, в очікувані неприємного. 
      Ділан відразу відчув відчуття дівчини. Їй було огидно і чоловік відразу від неї відійшов. 
        - Пам'ятай, Меделін... Я завжди беру те, що хочу. - він відкрив замок і відійшов, давши дівчині піти. 
     Ділан довго дивився їй в слід. Він не хотів її відпускати в такому стані, але силою тримати ще більше не хотілось. 
       Чоловік й гадки не мав, що його пропозиція може набрати такого забарвлення. Він не звик до відмов. А бути комусь огидним - тим паче. 
      Дівчина, що була з ним на вечірці, сьогодні перетворилася на цунамі, який знову зруйнував всі плани. Тільки на цей раз, збитків не дорахуєшся. 
       - Друже, в тебе є рік. - Ділана хтось постукав по плечу і той обернувся. Біля нього стояла ще одна людина, що змушувала його мозок бушувати без перестанку. 
       - Послухайте, я все поясню. 
       - Навіщо? Нічого не потрібно пояснювати, Ділане. Зустрінемось через рік. Мої юристи залишились,  а я піду. Підпиши папери.