14. Я не вийду за тебе!

       Меделін нехотя почимчикувала до виходу. Вона хотіла трішки перечекати, адже відчула, що внизу живота враз стало приємно і щось тепле вивільнилося з її лона. 
      Вона добре знала давно забуті відчуття і тому їй було не по-собі, адже ходити у вологій білизні їй не хотілось. 
      Зрівнявшись з чоловіком, вони ще раз зустрілися поглядами. Дівчина помітила, що його очі підозріло світилися, а язик облизував нижню губу. Така поведінка була для неї дивною, адже на неї ніхто так ще не дивився. 
       Покидаючи офісне приміщення, чоловік без краплі сорому, взяв Меделін за талію. 
      Цей дотик був теплим та приємним і дівчині хотілося розтягнути відчуття, але реальність стукала у всі можливі двері. 
      Меделін побожно закотила очі під лоба та відсахнулася від чоловіка, кинувши йому недоброзичливий погляд.    
      Вона йшла попереду, він же слідував за нею ззаду. 
      Чоловік насолоджувався грою її сідниць і був ніби привороженим привабливістю дівчини. Її збудження було чутно дуже яскраво і він ледь тримав себе в руках, намагаючись чимось себе відволікти. 
       Він згадував директорку дівчини. В голові робив характеристику жінки, що прагнула використати його істинну пару і замість збудження, він відчував потребу її захистити. 
      Після цих роздумів, нестримну хіть чоловіка, як рукою знімало. Тепер він міг спокійно бути біля дівчини і не боятися некерованих дій.
      - Знаю затишне місце, але туди потрібно трішки під'їхати. - з цими словами чоловік проводжав дівчину у ліфт. 
      Меделін мовчки виконувала всі його вказівки, бо боялася видати своє збудження. 
      В думках вона сварила себе за неконтрольованість і ладна була крізь землю провалитися від сорому.
      Дівчина не промовила жодного слова, завернувши свою голову куди завгодно, лиш би не дивитись на незрозуміло-жаданого чоловіка. Вона намагалася відволіктися всім, що попадалось їй на очі, крізь вікно автомобіля. 
       Потайки, вона проходилася по салону машини. Окидала поглядом жилисті руки, що правно маневрували кермом. 
      Вперше в житті, вона зізналася собі, що чоловічі руки можуть бути сексуальними, коли керують автомобілем... чи просто вона була сильно захоплена ним і тому їй в ньому все здавалося сексуальним.
      - Ти виглядаєш втомленою. Ти повинна себе берегти... - чоловік думав допомогти дівчині сісти, але та його випередила, не давши йому жодних шансів за нею повпадати.
 - Давай опустимо непотрібні правила з джентельменського набору. Ти не той, що звик до цього... тим більше, прислужувати простій людині. Думаю, твої думки в голові в один голос кричать "Ганьба! Ганьба!"... - мимовільний сміх дівчини закінчився і її обличчя налилося серйозністю. - Облиш це! Вдавати з себе зразкового чоловіка немає потреби. Я на це не куплюсь.
        - Я мав надію, що твої налаштування зміняться. 
       Чоловік продовжував використовувати ввічливість, маючи надію, що її вистачить на всю їхню розмову.
        Дівчина ж мріяла поскоріше зникнути з-під його погляду і тому, вела себе упереджено, використовуючи для розмови вчорашню інформацію.
        - Що тобі знову потрібно?
        - Ми вчора не закінчили...
       - Справді? Як на мене, в нас була цілком укомплектована розмова. 
       - Давай відкинемо всю неприязнь один до одного і нормально поговоримо. 
        - В нас не може бути спільних розмов. Ти чітко окреслив своє відношення до простих людей і в тому числі, до мене... Ти - вовк, а я - проста людина. І на додачу, ти ще й невихований нарцис. Моя неприязнь до тебе в рази сильніша. 
       - Ти стільки сказала лайливих слів незнайомій людині, що я маю повне право сумніватися в твоєму вихованні. Ми на рівних.
       - В мене виправдана злість. 
       Меделін зложила руки на грудях, відкинувшись на спинку стула. 
       Чоловік же намагався прочитати її емоції. Йому не хотілось конфліктувати, адже прийшов він сюди не за цим.
       Почекавши, коли офіціантка поставить на стіл каву з тістечком, чоловік продовжив промацувати ґрунт. Робив він це обережно, спираючись на фільтр заборонених слів, що могли розгнівати його опонентку. 
       - Наскільки добре ти знаєте про вовків?
       - Достатньо!.. для того, щоб сидіти навпроти тебе і не боятися. 
       - Послухай, я вчора дещо зайвого випив... і вів себе не дуже добре. Прошу вибачення... Я дійсно, каюся. Не знаю, що на мене найшло.
       - Добре, вибачення прийняті. Після цього нас більше нічого не пов'язує. Не шукай зі мною зустрічей. Давай не будемо псувати один одному життя. 
      Дівчина піднялася з-за столу, але слова чоловіка змусили повернутись на місце.
       - Стій! Сядь ... будь ласка. 
       Вперше в житті на Меделін кричав чоловічий голос і в цьому вона відчула загрозу. 
      Довго не думаючи, налякана дівчина зробила так, як хотів той чоловік. 
     В цей момент, вона мовчки ненавиділа себе за те, що дозволила до себе таке відношення. 
       - Якби це почули мої брати - від тебе живого місця б не лишилося... Мій тато, спочатку б тебе вислухав... але й тут без варіантів... до чого я це веду - ніколи більше не піднімай на мене свій поганий голос. Зрозумів?
      Меделін вижжала з себе капельку дружелюбності, щоб хоч якось зберегти образ порядності. Їй стало гірко на душі, але страх за своє життя був сильнішим. 
       - Просто вислухай мене... спокійно. Намагайся мене зрозуміти.  - чоловік відчув страх дівчини і це його не втішило. Він щосили намагався себе заспокоїти, щоб не залякати свою пару ще більше. Це не було його метою. 
        - Добре.
         - Якщо ти добре знаєш про перевертнів... то мабуть, знаєш, що в нас є істинні пари, які є для нас єдиними на все життя.
       - Я не хочу в цьому варитися... Яке це має відношення до мене? - дівчина знову почала гнути свою лінію і чоловік зрозумів, що його надовго не вистачить. 
       Він знав, що таке жіноча капризність, але не був так біля неї близько. 
       - Так склалося, що ти моя пара.
       - Не зміг мене заполучити дешевими підкатами, так ти вирішив використати свою природу?
       - Повір, я б все віддав, якби це було так. Ти моя істинна пара - це чиста правда. 
       - І що ти хочеш? Хочеш, щоб я нікому про це не говорила? Добре... це мені простіше простого зробити. 
        Дівчина знову думала піти, але злісний погляд чоловіка, знову прикував її до стула.
       - Просто... давай одружимося. Це буде фіктивний шлюб, лише на паперах. 
       - Ні! Цього не буде. Я не хочу ані хвилини, витрачати на людину, яка в моєму житті нічого не варта.
      - Я заплачу стільки, скільки потрібно. 
      - Моє життя не продається! Твої гроші мені не потрібні. 
      - Ти можеш стати відомою. 
      - Навіщо це мені? Мені довподоби тихе життя, де я можу не хвилюватись через те, що на наступний день десь в журналах напишуть про мене, що я не була одягнена по останньому писку моди, чи не так посміхнулася... сказала. Я ніколи не шукала такого життя. Шукай іншу для цього... Тим більше, ти терпіти не можеш простих людей. Ти що - самогубець?
      - Я теж загнаний в глухий кут. 
      - Якщо ти знаєш, що твоя пара - проста людина, то чому б тобі не взяти вовчицю. Не хвилюйся,  я ні на що не зазіхаю. Як жила без тебе, так і проживу далі. Я не твого поля ягода - ти це чудово знаєш. Та й ти не мій типаж. Навіщо псувати один одному життя, навіть, якщо це тимчасово?
      - Ти засвітилася в пресі... Мені потрібно якось це пояснити.  
      - З яких це пір, простий танець - ознака романтичних відносин між чоловіком та жінкою?
     - Просто... прошу лише рік. Я підпишу контракт, а потім - гуляй на всі чотири сторони.
     - Просто? Ось так просто, подарувати рік незнайомій людині? Це може у вас... все просто. Ми, простий люд - цінимо кожну хвилину власного життя.
     - Це говорить та, що не вилазить з свого офісу? Ти ж все своє життя положила на роботу. Працюєш без вихідних, відпусток... Яка різниця, з ким ти живеш під одним дахом?
     - Ти... звідки ти це знаєш? - детальна інформація з вуст ненависного збила дівчину з пантелику. Вона й гадки не мала, що була під чиєюсь луппою.
     - Я повинен знати все про свою дружину... навіть, якщо вона буде фіктивною. 
     - Це нічого не міняє...
     - Меделін, облиш... Цей рік промайне так, що ти не встигнеш оком моргнути. 
     - Ні! Я не хочу бути поруч з тобою, навіть рік... Про новини в газеті - можеш сказати правду. Ми один одному ніхто! Це просто збіг обставин... Не шукай зі мною зустрічей. Моя відповідь буде незмінною... - увагу дівчини привернув кур'єр, що поставив на стіл красиво обгорнутий пакунок.
      - Це що?
       - Візьми... це мій подарунок. Якщо тобі досі некомфортно,  можеш піти у вбиральню і приміряти. Тим більше, сьогодні морозно на дворі. 
        - Ти безсоромний... хто про таке говорить дівчині?
        - Я відчув твоє збудження і відчув, як тобі було некомфортно. 
        - Тебе це не повинно хвилювати. Про таке ніхто з чоловіків не думає. Ти ж міг це проігнорувати? 
        - Що в цьому такого? Я хочу, щоб ти почувала себе добре. Тим більше, ти через мене терпіла незручності. 
        - Я зараз почуваю себе в рази недобре! Ти хоча б знаєш, що я відчуваю?
        - Облиш, Меделін. Для мене такі речі нормальні... гмм, я маю на увазі, я щасливий від того, що твоє тіло так на мене реагує.
        - Ти найненормальніший чоловік із всіх, що були в моєму житті. 
        - Тим я й цінніший. 
        - Я візьму його, як компенсацію... але це нічого не означає. Я не вийду за тебе.