14. Я не вийду за тебе!

Меделін нехотя йшла до виходу, в якому стовбичив той чоловік.
      Все навкруги припинило існувати і здавалося, вона чула стукіт власної ходи.
      Обважнілі ноги ледь тримали її збентежений стан.
     Перед її очима промайнуло все, що їй довелося прожити до зустрічі з цим чоловіком. І їй здавалося, що це був початок кінця її безтурботного життя. 
    Цей чоловік нізащо від неї не відчепиться.
      Його прискіпливий погляд та вишуканий зовнішній вигляд змушував Меделін нервувати і її тіло дало збій. 
     Вона йшла на зустріч невідомому і це невідоме її страшило до бісиків.
        Зрівнявшись з чоловіком, вони ще раз зустрілися поглядами. 
      Дівчина добре бачила задоволене обличчя свого ката. Він пишався собою. 
      Чоловік поводив себе так, ніби іншого результату й не могло бути. Ніби це був його сценарій.
     Така поведінка для Меделін була в новинку. За все своє життя, ще ніхто на неї так не дивився і їй це сподобалось.
      Покидаючи офісне приміщення, чоловік без краплі сорому, взяв Меделін за талію і всі хто за цим споглядав, вмить повідкривали свої роти.
       Цей дотик був теплим та приємним і дівчині хотілося розтягнути відчуття, але реальність стукала у всі можливі двері. 
      Меделін побожно закотила очі під лоб та відсахнулася від чоловіка, кинувши йому недоброзичливий погляд.    
    Випередивши незваного гостя, вона йшла попереду. Він же мовчки втішений, як кіт, слідував за нею, насолоджуючись грою її сідниць і був ніби привороженим її привабливістю. 
        Він добре відчував, що дівчина збудилася. І це збудження було чутно так яскраво, що він ледь тримав себе в руках, намагаючись чимось себе відволікти. 
       Він згадував директорку дівчини. В голові робив характеристику жінки, що прагнула використати його істинну пару і замість збудження, він відчував потребу її захистити. 
      Після цих роздумів, нестримну хіть чоловіка, як рукою зняло.
     Тепер він міг спокійно бути біля дівчини і не боятися некерованих дій. 

      - Я знаю затишне місце, де ми можемо спокійно поговорити. Але туди потрібно трішки під'їхати. - з цими словами чоловік проводжав дівчину у ліфт.  

      Меделін мовчки виконувала всі його вказівки, бо боялася показати свою симпатію до персони цього чоловіка. 
      В думках вона картала себе за некерованість та ладна була крізь землю провалитися від сорому.
       Дівчина не промовила жодного слова, завернувши свою голову куди завгодно, лиш би не дивитись на незрозуміло-жаданого чоловіка. 
       Вона намагалася відволіктися від власних думок, вдивляючись на химерні будинки, що попадалися їй по дорозі. 
       Потайки, вона проходилася по салону машини. Окидала поглядом жилясті чоловічі руки, що вправно маневрували кермом. 
    Вперше в житті вона собі зізналася, що чоловічі руки можуть бути сексуальними, навіть коли керують автомобілем. 

      - Ти маєш втомлений вигляд. Ти повинна себе берегти... - чоловік думав допомогти дівчині сісти за столик, проте вона його випередила, не давши йому жодних шансів справити на неї незабутнє враження. 

     - Давай опустимо непотрібні правила з джентельменського набору. Ти не той, хто звик до цього... тим більше, прислужувати простій людині. Думаю, твої думки в голові в один голос кричать "Ганьба! Ганьба!"... - мимовільний сміх дівчини закінчився і її обличчя налилося серйозністю. - Облиш це! Вдавати з себе зразкового чоловіка немає потреби. Я на це не куплюсь. 

        - Я мав надію, що твої налаштування зміняться.  

       Чоловік продовжував вести себе ввічливо, маючи надію, що її запасів вистачить на всю їхню розмову.
        Дівчина ж мріяла якнайшвидше  зникнути з-під його погляду і тому, поводила себе упереджено, використовуючи для розмови вчорашню інформацію. 

        - Що тобі знову потрібно? 

        - Ми вчора не закінчили... 

       - Справді? Як на мене, в нас була цілком укомплектована розмова.

       - Давай відкинемо всю неприязнь один до одного і нормально поговоримо. Як дорослі люди. 

        - В нас не може бути спільних розмов. Ти чітко окреслив своє відношення до простих людей і в тому числі, до мене... Ти - вовк, а я - проста людина. І на додачу, ти ще й невихований нарцис. Моя неприязнь до тебе в рази сильніша.  

       - Ти стільки сказала образливих слів незнайомій людині, що я маю повне право сумніватися в твоєму вихованні. Ми на рівних. 

       - В мене виправдана злість.  

       Меделін зложила руки на грудях, відкинувшись на спинку стільця.
       Перевертень намагався прочитати її емоції. 
     Йому не хотілось конфліктувати, Він прийшов сюди не за цим.
      Почекавши, коли офіціантка поставить на стіл каву з тістечком, чоловік продовжив промацувати ґрунт.
       Робив він це обережно, спираючись на фільтр заборонених слів, що могли розгнівати його опонентку. 

       - Наскільки добре ти знаєте про вовків? 

       - Достатньо!.. для того, щоб сидіти навпроти тебе і не боятися.  

       - Послухай. Я вчора випив зайвого... і поводив себе не дуже добре. Прошу вибачення... Я дійсно, каюся. Не знаю, що на мене найшло. 

       - Добре. Вибачення прийняті. Після цього нас більше нічого не пов'язує. Не шукай зі мною зустрічей. Давай не будемо псувати один одному життя.  

      Дівчина піднялася з-за столу, але слова чоловіка змусили повернутись на місце. 

       - Стій! Сядь ... будь ласка.  

       Вперше в житті на Меделін кричав чоловічий голос і в цьому вона відчула загрозу. 
      Довго не думаючи, налякана дівчина зробила так, як хотів той чоловік. 
     В цей момент, вона мовчки ненавиділа себе за те, що дозволила до себе таке відношення.  

       - Якби це почули мої брати - від тебе живого місця б не лишилося... Мій тато, спочатку б тебе вислухав... але й тут без варіантів... до чого я це веду - ніколи більше не піднімай на мене свій поганий голос. Зрозумів? 

      Меделін витиснула з себе капельку дружелюбності, щоб хоч якось зберегти образ порядності. 
       Їй стало гірко на душі, але страх за своє життя був сильнішим.  

       - Просто вислухай мене... спокійно. Намагайся мене зрозуміти.  - чоловік відчув страх дівчини і це його не втішило. Він щосили намагався себе заспокоїти, щоб не залякати свою пару ще більше. Це не було його метою.

        - Добре. 

         - Якщо ти добре знаєш про перевертнів... то мабуть знаєш, що в нас є істинні пари, які є для нас єдиними на все життя. 

       - Я не хочу в цьому варитися... Яке це має відношення до мене? - дівчина знову почала гнути свою лінію і чоловік зрозумів, що його надовго не вистачить.  

       Він знав, що таке жіноча капризність, але ніколи не був так біля неї близько.  

       - Так склалося, що ти моя пара. 

       - Не зміг мене звабити дешевими підкатами, так ти вирішив використати свою природу? 

       - Повір, я б все віддав, якби це було так. Ти моя істинна пара - це чиста правда.

       - І що ти хочеш? Хочеш, щоб я нікому про це не говорила? Добре... це для мене зробити простіше-простого. 

        Дівчина знову думала піти, але злісний погляд чоловіка, знову прикував її до свого стільця. 

       - Просто... давай одружимося. Це буде фіктивний шлюб, лише на паперах.  

       - Ні! Цього не буде. Я не хочу ані хвилини витрачати на людину, яка в моєму житті нічого не варта. 

      - Назви суму. Я заплачу стільки, скільки потрібно.  

      - Моє життя не продається! Твої гроші мені не потрібні.  

      - Ти можеш стати відомою.  

      - Навіщо це мені? Мені до вподоби тихе життя, де я можу не хвилюватись через те, що на наступний день десь в журналах напишуть про мене, що я не була одягнена по останньому писку моди, чи не так посміхнулася...  чи щось не те сказала. Я ніколи не шукала такого життя. Шукай іншу для цього... Тим більше, ти терпіти не можеш простих людей. Ти що - самогубець? 

      - Я теж загнаний в глухий кут.

      - Якщо ти знаєш, що твоя пара - проста людина, то чому б тобі не взяти вовчицю. Не хвилюйся,  я ні на що не зазіхаю. Як жила без тебе, так і проживу далі. Я не твого поля ягода - ти це чудово знаєш. Та й ти не мій типаж. Навіщо псувати один одному життя? Навіть тимчасово? 

    - Ти засвітилася в пресі... Мені потрібно якось це пояснити.
  
      - З яких це пір, простий танець - ознака романтичних відносин між чоловіком та жінкою? 

     - Просто... прошу лише рік. Я підпишу контракт, а потім - гуляй на всі чотири сторони. 

     - Просто? Ось так просто, подарувати рік незнайомій людині? Це може у вас... все просто. Ми, простий люд - цінимо кожну хвилину власного життя. 

     - Це говорить та, що не вилазить з свого офісу? Ти ж все своє життя положила на роботу. Працюєш без вихідних, відпусток... Яка різниця, з ким ти живеш під одним дахом? 

     - Ти... звідки ти це знаєш? - детальна інформація з вуст ненависного чоловіка збила дівчину з пантелику. Вона й гадки не мала, що була під чиїмось оптичним прицілом. 

     - Я повинен знати все про свою дружину... навіть якщо вона буде фіктивною.  

     - Це нічого не міняє... 

     - Меделін, облиш... Цей рік промайне так, що ти не встигнеш оком моргнути.  

     - Ні! Я не хочу бути поруч з тобою! Навіть рік... Про новини в газеті - можеш сказати правду. Ми один одному ніхто! Це просто збіг обставин... Не шукай зі мною зустрічей. Моя відповідь буде незмінною... - увагу дівчини привернув кур'єр, що поставив на стіл красиво обгорнутий пакунок. 

      - Це що? 

       - Візьми... це мій подарунок. Якщо тобі досі некомфортно,  можеш піти у вбиральню і приміряти. Тим більше, сьогодні морозно на дворі.  

        - Ти геть не маєш кордонів. Невихований.

      Меделін було соромно. І вона аж ніяк не очікувала таких слів від незнайомого чоловіка.
      Вона була перед ним як на долоні. 

        - Я відчув твоє збудження і відчув, як тобі було некомфортно.  

        - Це не збудження. Це природній процес кожної жінки.

      -  Я знаю.

      -  Це ніяк тебе не стосується. 

       - Я не впевнений. Це нормально збуджуватись від чоловіка, який сексуально привабливий.

        - Ти мене не приваблюєш!

       -  Ти ж програєш в цій битві. – чоловік був спокійний. Його усміхнений погляд ще більше розсердив Меделін і всередині неї все бушувало від незгоди.

       -  Мене так дратує твоя самовпевненість.

         - Я на інше й не розраховував.

        - То може ти й знав, що я нізащо не погоджуся на твою пропозицію?

      - Мав припущення. Але я впевнений, що ти погодишся... Тому не змушуй мене вдаватися до глибших дій. Ми спокійно одружимось і через рік – все скінчиться.

       - Я тобі не під силу. Здайся і відчепися від мене.

      - Помиляєшся. Ми тільки почали.