12. Доля, або злий жарт

      Ділан з нетерпінням чекав того обіду. І здавалося, що час зупинився чи тягнувся так довго, що очікування змило все терпіння. 
      Чоловік сидів в своєму кабінеті та дивився в сторону вхідних дверей. Йому не терпілося дізнатися все про дівчину, що була назначена йому долею.
      І хоча, він робив вигляд, що вона його не зацікавила, десь в глибині душі, перевертню хотілося знати про неї все. 
      Йшов час, а Білі все не було і Ділан вже не знав куди себе дівати і як пришвидшити час, щоб чекання не було таким нестерпним. 
       - Нарешті! 
       Чоловік аж підскочив, коли Білі зайшов в його кабінет, але поспішив переключитись, щоб не виглядати перед своїм помічником ненормальним, що схиблений на простій дівчині. 
      Білі ж був далеко не дурний, він відразу помітив зміни, але зробив вигляд, що його турбує зовсім  інше.
       - Вибач, одна дівчина пролила на мене каву. Був змушений змінити одяг. 
       - Давай ближче до діла. 
       - Дівчину звуть - Меделін Спроус. Їй двадцять вісім років. Вона працює в компанії, що спеціалізується на проведені різного типу свят. Займає посаду старшого менеджера святкових заходів... Доречі, твій корпоратив організовувала вона. Може, це дійсно доля...
       - Або злий жарт...
       - Ти не надто щасливий для перевертня, що знайшов свою істинну пару.
      - Про це ніхто не має знати. 
      - Але, чому?
      - Вона проста дівчина. Ти добре знаєш мої принципи. 
      - Але ж...
      - Вона потрібна мені лише для того, щоб підписати договір. На більше, я не розраховую. 
     - Ти мене знаєш Ділане... Я ніколи тобі не перечив, але зараз не та ситуація, в якій я промовчу. І зараз, я говорю як твій другий батько. Не варто гнівити Всесвіт. Втратиш свою пару - позбавишся щастя. Використати це дівча - не вихід. Не поспішай, раптом вона тебе зрозуміє. 
     - Їй ніколи не стати вовчицею. 
     - Наші вовки живуть з такими жінками і не плюються. Навпаки, вони їх на руках носять. 
     - Я вже говорив! Моєю парою повинна бути вовчиця! По іншому - не може бути!
    - І що ти будеш робити?
    - Побачу. Спочатку, потрібно одружитися. Потім, час покаже.
      - Сину, ти накличеш на себе біду.
      - Я вже її накликав, раз моєю істинною є проста дівчина. 
      - А якщо вона відмовиться?
      - Вона не відмовиться від розкоші, яку я готовий їй дати. 
      - Думаю, з цим виникнуть проблеми. В дівчини є гроші. Звісно, не такі... але її банківський рахунок має шість нулів. Живе вона у престижному районі, їздить на люксовому автомобілі. І все це, вона придбала на власні кошти. Ти не вразиш її заможністю. 
      - В такому віці такі статки? Не вірю... Вона крутиться серед заможних чоловіків, має привабливу зовнішність... їй легко обкрутити когось на гроші. 
      Почувши більше про дівчину, яку хотів купити - Ділан зрозумів, що міг не досягнути успіху навіть в цьому.
       - Думаю, і тут ти помилився. Квартиру вона взяла в кредит. Виплачує досі.  
       - Має такі статки, але квартира в кредит?
       - Теж не зрозумів цього. Можливо, вона має свою стратегію. 
       - Це всерівно, не змінює того, що вона не вовчиця. 
       - Ділане, ти шукаєш причину, щоб впевнетися в тому, що вона до тебе не дотягує. 
       - Навіть, якщо це так... я не відчуваю сорому. Я буду з нею відвертим. 
       - Наломаєш дров з цією відвертістю і втратиш ту, яка є частиною тебе. 
       - В нашій сім'ї вистачає однієї простолюдини. Ми вже пожертвували сестрою. Думаю, богів ми задобрили... Що з родиною цієї дівчини? Проблем не буде?
       - Мати - вихователька в дитячому садочку. Батько - власник кав'ярні. Дівчина наймолодша в сім'ї. Має шестеро старших братів. Відомо, що деякі з братів живуть тут. Вони рідко зустрічаються один з одним. 
       - Чому так? Натягнуті стосунки? 
       - Скоріше за все, загружений графік дівчини. Останні роки, вона працює без відпусток. Часто, працює понад норму... власне, зрозуміло чому. Ваше свято було на найвищому рівні. Вона старанно постаралася. Хоча, ти давав низьку оцінку. 
        - Ти хочеш, щоб я її пожалів?
        - Ні.
        - Вона сама обрала таке життя. Хоче їсти вишеньку на торті, повинна трудитися в поті чола.
        - Не розумію... ти злишся на неї, бо вона не вовчиця? Чи ти злишся, бо твої очікування не виправдала доля?
        - Незнаю... По твоїй логіці, вона ідеально мені підходить, але всередині мене бушують емоції. Це не те, що я хотів. І знаючи нашу природу, я зроблю її своєю дуже швидко... і мене дратує те, що я маю зрадити своїм прагненням. З одного боку - партнери, з другого - вона. 
        - Що говорить твоє серце?
        - Наче ти не знаєш. Мій вовк вже давно спить і марить цією дівчиною. Він ще вчора був готовим її позначити. Дякувати моїй другій сутності, що змогла його втихомирити. 
        - Навіщо себе мучити? Слідуй за природою.
        - Ні, Білі. Я не переступлю через себе.