9. Перша зустріч з істинною парою

         Святкова атмосфера та надмірний шум повністю виснажили розбірливий мозок Ділана. 
      Безглузді розмови з партнерами робили повітря в приміщенні густішим. А гучна музика та крики дітей – збили чоловіка з пантелику і його рівновага ледве трималася на волосині. 
        Перевертень ясно розумів, що вся його затія ані на крок не приблизила іноземних партнерів до прийняття рішення на його користь. 
        Єдиними, хто був задоволеним – були його підлеглі.     
     Щоб якось заглушити власну безпорадність, перевертень вливав у себе янтарну рідину, що обпікала його зсередини та допомагала йому забутися. Але чим більше він пив, тим більше ставав тверезішим.  
          Вечір тільки набирав обертів, а Ділану вже нетерпілося покинути цих людей і все, що було пов’язане з цим вечором. 
       Усвідомивши власну безглуздість, він направився до виходу, пробиваючись через сп’янілий люд. І десь на середині зали з’явилося те, що змусило його застигнути на місці. 
      В цей момент ніби все уповільнилося і навкруги стало марким.       
      Ніс Ділана вловив сильний жіночий аромат. 
       Бузковий присмак повільно поглинав мозок, змішувався маленькими краплями з кров’ю і бентежив волосянні фолікули.  
     В тілі чоловіка відбулося перелаштування і його друга сутність від приливу щастя вже була готова летіти на крилах до джерела п’янкого весняного аромату.    
        Подібне відбувалося лише тоді, коли вовк зустрічав свою пару і  Ділан був збентежений таким розвитком подій. Він й гадки не мав, що зустріне свою пару на такій вечірці.     
        Ділан губився в здогадках. Його істинна не могла бути його підлеглою, адже він би давно її відчув. Серед партнерів її теж не могло бути. 
       Він знав певне - вона була чужою на цьому святі. 
       Всі рецептори чоловіка вмить загострилися і серед гаміру, він відчув серцебиття. 
       Воно було десь неподалік, бо звучало воно надто голосно.     
       Його вовк виконував подвійне сальто від передчуття чогось грандіозного. 
       Ділану теж було цікаво, кого їм назначив Всесвіт.  
       Щоб якось розгледіти істинну, чоловік вирішив поспостерігати за нею, але спочатку її потрібно було виокремити з натовпу. 
        Він очима провів приміщення і знайшов місце,  де він міг спокійно втілити свій задум.      

       – Значить, є Бог на цьому світі. Угода буде в моїй кишені.  

        Він проживав переможні відчуття і навіть, на мить уявив бурхливі овації, але цей тріумф тривав недовго. 
      Вигадані овації чоловіка хтось зіпсував, врізавшись в його спину.       
       Ділан швидко зметикував та інстиктивно почав ловити постраждалого. 
        Його руки вправно зловили тендітне тіло.    
        І поки він вдивлявся в чорні, як смола, очі, - його вовк щасливо облизувався, адже він зустрів свою пару.      
       Ділана ця подія не зовсім втішила. Він не відчув в дівчині вовчицю. Його парою була – проста дівчина.   
         Підвівши свої очі до гори, ніби промовляючи молитву, чоловік в думках висловив подяку долі.    

   « Ти вирішив з мене познущатися? Проста дівчина? Ти серйозно?!»       

       Реальність швидко привела до тями і Ділан незграбно відштовхнувся від тієї, яку мав носити на руках. 
        Дівчина ледь втрималася на ногах. 
        На її обличчі була помітна  незрозумілість.    

     – Вибачте, голова запаморочилась і я втратила рівновагу.  

       Дівчина окинула чоловіка пустим поглядом, намагаючись натягнути посмішку, щоб виразити свою вдячність. А потім злилася в натовпі людей.
      Його пара була чимось стривожена і Ділан пошкодував, що був з нею надто різким. 
       Він розумів, що вона не винна в тому, що була його істиною. Тим більше, дівчина про це навіть не здогадувалася. Вона певне не знала, що існують такі як він.
      Проте перевертню не хотілося викликати галантне враження в її очах. Адже досі його переповнювали емоції невдоволення за подарунок долі.
       Він не хотів приймати того, що його істинна – простолюдина.  
     Відійшовши в сторону та зайнявши зручне місце, Ділан потайки, час від часу, проводив дівчину поглядом. 
    Коли він вчергове обмацував очима жіночий стан, його очі загорялися жовтобагряними вогниками. 
      І це було помилковим рішенням, адже чим більше він вдивлявся в неї, тим більше нею зачаровувався.    
       Ця дівчина зуміла прикувати увагу такого вовка як він і він посміхався сам собі, зважаючи це за марення і вміст алкоголю в крові. Але він не міг відірвати від неї своїх очей.   
       Її рухи передавались на його сітківку ока ніби в уповільненій зйомці. 
          А в голові ніби як по старому телевізору, переривчасто з’являлися уривки сюжету, де вона своїми витонченими руками водить по його спині, грудях, сідницях... Як ці руки в пориві пристрасті впиваються своїми пальцями в його шкіру, лишаючи сліди бувалої насолоди.  

         – Маячня... не дивись, не дивись... Аааа,  це ж не може бути правдою. Як мені може сподобатись проста дівчина? – чоловік приводив себе до тями, час від часу, гамселивши себе руками по лиці, але його очі були як магніти.  

        Білосніжне плаття дівчини, чітко підкреслювало надзвичайну красу досконалого тіла, на що Ділан в першу чергу звернув увагу. 
       Вона була ніби грецькою богинею в біломому одіяні, що випадково потрапила в світ розкоші та чорних фраків, розбавлених яскравими блискітками.  
         Тіло молодої дівчини змушувало фантазувати та уявляти її в ліжку. Ділану хотілося, щоб в цих мріях вона отримувала абсолютну  насолоду та жадала його до останнього подиху.      
   Коли її каштанове волосся розсипалося по витонченим жіночим плечам, привідкривши йому клаптик того місця, де повинна стояти його позначка, він завмирав. 
         Її засмагла шия дихала почуттями і ніби, зазивала його до дійства, яке робить кожен перевертень, знайшовши ту саму.   
       В Ділана було своє кіно, яке він споглядав безпереривно, час від часу, ковтаючи гірку рідину, щоб якось триматися на плаву здорового глузду.  
      Вони часто зустрічалися поглядами і коли це було занадто нав’язливо, дівчина своїми високо піднятими бровами, посилала його в гості до чорта.   
        Перевертень став її тінню і нічого не міг з собою зробити, адже дивним чином, він хотів цю жінку. 
      Ділану стало цікаво, якою вона стає, коли пристрасть між обома людьми, в закритих чотирьох стінах, переходить межу дозволеного. 
     Що вона випромінює, знаходячись на піку блаженства. Наскільки вона буває розкутою, коли знаходиться сам на сам.     
       Коли вона довго не дивилася в його сторону або робила вигляд, що не помічає його – він не просто ревнував її, він в цілому, перетворився в слово «ревнощі», хоча не мав на це жодного права.       
      В цей момент, він був зітканий з божевільних протиріч, великої кількості алкоголю в крові та диких почуттів владного характеру.    
        В ті моменти, коли вона своїм поглядом чи зітханням, гнала його геть, він все більше тягнувся до неї та потайки вручав своє серце.  
       У всьому цьому безумстві, Ділан розумів, що доля зіграла з ним в злий жарт. І якщо Бог створив жінку, то тільки для того, щоб чоловіки самі себе мучили.    
         В нього не було іншого вибору, як  змиритися з тим, що його істинна пара – проста жінка. Або... він просто повинен зробити вигляд, що йому в цьому житті не пощастило і прожити все життя самотнім.    

      - Зробіть мені, будь ласка, безалкогольний коктейль.      

          Ділан на мить повернувся лицем до барної стійки, щоб поновити вміст стакану, як тут його вуха вловили мелодійний голос. 
       Він приторним щемом ліг на серце чоловіка, від чого той на мить завмер, боячись подивитися ще раз в очі цієї дівчини зблизька.  
      Вона сіла поруч і зараз була на відстані витягнутої руки. 
        Поки вона втамовувала спрагу, він дивився на неї не відводячи своїх очей.    

       - Якщо не відведете свого погляду – вам доведеться платити за перегляд...      

          - Можна у вас запитати?