8. Вередливий партнер

      Вечірка справляла на присутніх вражаючий ефект. 
  Власники білих комірців та власниці вишуканих вечірніх суконь випромінювали радість задоволеними обличчями та дзвінким сміхом. 
       Все було на найвищому рівні – від самих закусок до музичних супроводів. 
       Все було так як запевняли організатори і Ділан встиг пошкодувати за різкий коментар, який на днях кинув директорці компанії, що організувала цей захід. Містка папка ввела його в оману.    

         -        Мої вітання, Ділане. Вдячний, що запросили нас з дружиною на цю вечірку. Хоча, це корпоративний захід. – тепла усмішка партнера була щирою. 

        -        Ну що ви. Ми майже стали партнерами. Це для мене велика шана. 

     Ділан стояв біля одного із столиків, тримаючи в руках ігристий напій. 
      Він пильно слідкував за працівниками. Вслуховувався в їхні розмови. 
      Бізнес-партнер застав його зненацька.     

                 - Бачу, ви дуже хороший керівник. Щоб влаштувати таке свято підлеглим – потрібно мати щедру душу. 

                      - Ну що ви. Звичні справи. В нас з ними тісні зв’язки. – чорношерстий вовк безбожно брехав. Він хотів задобрити іноземця. Завоювати його прихильність. 

                    - Все продумано до дрібниць. Справжнє родинне свято. Я ніби потрапив у дитинство. 

                        - Повірте, це не межа моїх умінь.  

                  - Вірю... – чоловік положив свою руку на плече вовка та відвів його в сторону. - Слухай, Ділане... Я знаю, ти стараєшся зробити все, щоб ми підписали контракт і я вірю, що ти будеш гідним партнером, але цього недостатньо. Ти знаєш наші принципи.  

              - Ви відмовляєтесь від співпраці лише тому, що я не маю власної сім'ї? – тілом перевертня прокотилося невдоволення. 

             -  Такі умови. – з жалем відповів чоловік. 

      - Але це ж абсурдно! Зі мною ви можете заробляти великі гроші. В цьому сенс бізнесу. 

       Ділан намагався різними словами дотиснути перебірливого партнера. Він звик завжди брати своє. Програвати він не вмів. А тут якась непохитна стіна. До такого він був не готовим. 
       Чим більше він старався, тим більшим було його розчарування. 

       - Гроші... Я їх можу заробити з іншими компаніями. Ти знаєш, в світі бізнесу безліч фірм, яким наші умови підходять. Ти ще молодий, щоб це зрозуміти. 

                 - Якщо відверто між нами, моя компанія входить в п’ятірку прогресивних компаній у всьому світі. В неї є потенціал. Мої аналітики кожен день прослідковують ринок. І моя компанія йде нога в ногу з гігантами... Це великі гроші і якісні будівлі, що вражають своєю унікальністю. Ви справді хочете втратити цю можливість? Лише тому, що я ще не маю дружини та дітей? 

         -  Ти маєш рацію. І я можу зрозуміти твій гнів... Я теж не можу відкинути тебе просто так. Це буде помилкою. 

        - Тоді, навіщо ускладнювати життя? – Ділан був розгубленим, адже відчував черговий програш. 

       - Правила є правила. Це скелет нашої успішності. 

      - Ми втрачаємо час. А час - це гроші.       

    - Розумію твою запальність. Сам таким був.   

   - Не боїтеся, що я сам відмовлюся від цього контракту?   

     - Значить, так тому бути. – чоловік підняв келих до гори. Подарував Ділану посмішку та розчинився в галасливому натовпі.