Вечірка мала вражаючий ефект. Все було на найвищому рівні. Все було так як запевняли організатори і Ділан встиг пошкодувати за слова, які на днях кинув директорці компанії, що організувала цей захід. Містка папка ввела його в оману.
- Мої вітання, Ділане. Вдячний, що запросили нас з дружиною. Видно, ви дуже хороший керівник. Все продумано до дрібниць. Справжнє родинне свято. Я, ніби, потрапив у дитинство.
До Ділана підійшов чоловік, якому було за п'ятдесят. Він випромінював щиру легку посмішку. В його очах була повага та схвалення.
Два зелені кружечка дивилися на Ділана з невимовною вдячністю.
- Повірте, це не межа моїх умінь.
- Вірю. Слухай, Ділане... Я знаю, що ти стараєшся зробити все, щоб ми підписали угоду і я вірю, що ти будеш гідним партнером, але цього недостатньо. Ти знаєш наші принципи.
- Ви відмовляєтесь від співпраці лише тому, що я не маю власної сім'ї? Так це ж абсурдно. Зі мною ви можете заробляти великі гроші. - чоловік намагався різними словами дотиснути перебірливого партнера, адже звик завжди брати своє. Програвати він не вмів.
- Я їх можу заробити з іншими компаніями. Ти знаєш, в світі бізнесу безліч фірм, яким наші умови підходять. Ти ще молодий, щоб це зрозуміти. Але я не можу просто так тебе відкинути. Ніби, я зроблю помилку, коли підпишу угоду з іншими.
- Тоді, навіщо ускладнювати життя?
- Правила - є правила.
- Ми втрачаємо час. А час - це гроші.
- Розумію твою запальничість. Сам таким був, але мені потрібно ще часу.
- Не боїтеся, що я сам цим перегорю?
- Значить, так тому бути.
Чоловік був певен в твердості характеру Ділана, тому на безглузде застереження лише посміхнувся.