5. Примхи чорного вовка

       - Ділане, доброго ранку! 
      - Привіт Білі.
      На подвір'ї, на Ділана чекав його особистий водій, помічник, права рука та близький радник. Білі був універсальним солдатом у світі бізнесу. І хоча, він був вже пристаркуватим чоловіком, але з його здібностями йому не було рівних. Він перейшов до Ділана у спадок від батька. 
     Коли старий вовк відходив від справ, основним його проханням було збереження робочого місця своєму давньому товаришу. Ділан не дуже пручався, адже цей чоловік теж був йому дуже близькою людиною. 
      Ділан провів з Білі все своє дитинство. Відданий помічник навчав малого вовка всім тонкощам, аби той зміг призвичаїтися до середовища людей. 
     Рідний батько чоловіка, рідко бавив його увагою, більше надаючи перевагу власному бізнесу. Білі став для Ділана другим батьком і чудово з цим впорався. Навіть, через стільки років молодий чоловік не припиняв прислухатися до нього. Він допомагав Ділану вести справи, втихомирював його запальний характер і просто ділився дієвими порадами, аби той не наробив дурниць. 
      Сам чоловік не мав власної родини, тому знаходив втіху в дітях близького товариша. 
        - Їдемо в офіс. 
        - Як скажеш. 
       Ділан дивився крізь вікно машини і вже не щурився від сонячних променів, що відбивалися від снігової ковдри, яка покривала його подвір'я. 
        - Що там наші партнери?
        - Принюхуються, але... жодних зрушень.
      - Я три місяці був зразковим... Жодної сенсації в жовтій пресі. Чого їм ще бракує? Чому не можна підписати контракт просто так! Я ж не прошу їх зробити це без вигоди. З цієї угоди вони отримають великий прибуток... 
        Погляд амбіційного вовка роздивлявся монітор телефону. Його пальці невтомно гортали стрічку новин, в надії на те, що там він не знайде на себе підлого компромату. Такі безглузді дії стали невід'ємною частиною його життя, адже він волів заполучити цей контракт всіма способами.
        - Ти ж знаєш, що вони відносяться до корпорацій, де вшановуються великі родинні зв'язки... В них, на першому місці сімейні цінності. Вони не підпишуть жодних паперів, якщо їх партнер не успішний в особистому житті. Вдалий шлюб - ознака стабільності.
         - Білі, ти сам знаєш наше становище. Вовкові не так просто знайти дружину.
       Сама концепція партнерів подобалась Ділану і він сам не проти одружитись, ось тільки цими речами він не міг керувати. Чоловік чекав на свою пару. І, досягнувши, тридцяти п'ятирічного віку, він не втрачав віру в те, що він заслуговував на щастя. Тільки, він гадки не мав, що ця проблема торкнеться його бізнесу.
         - Думаю, якщо ми скажемо їм, що ми напівлюди, то вони взагалі не захочуть з нами мати жодних зв'язків. Тішить те, що за такий тривалий термін вони все ще хочуть підписати цей контракт. 
       - Ми повинні їх дотиснути. 
       - Тобі потрібна дружина. 
       - Ні-ні... це не вихід. Мої партнери не будуть диктувати мені умови. Потрібно знайти інший вихід.
       - Тебе ніхто не змушує одружуватися по-справжньому. Ясна річ, у нас інша природа... Просто, потрібно зробити картинку щасливої подружньої пари. 
        - Цей контракт на роки. А якщо я зустріну свою істинну пару, будучи одруженим за підставною жінкою?
        - Ти сам собі протирічиш. Якщо це не можливо, тоді не розумію, чому ти так вхопився за цей проект?
        - Це велика можливість вийти на міжнародний ринок. І ці люди, як ніхто, можуть допомогти відкрити цю завісу.  
        - Твій батько завжди кидав те, що суперечило нашим звичаям. 
        - І тому, ми досі стоїмо на місці... Просто, потрібно добре помізкувати. 
        - Рекомендую поспішити, адже є багато охочих вхопити цей ласий кусок. Не ти один такий розумний.  
        - Невже є такі, що здатні перейти нам дорогу? 
     Обличчя Ділана видавало легке роздратування, яке він намагався прикрити незграбним смішком. 
     Чоловік не міг терпіти конкурентів, адже вважав, що в його компанії не було рівних. 
        - Твоя віра у власну незрівнянність вражає... Твій вічний суперник через дорогу, вчора подав запит.  І в нього шансів більше. Молода дружина при надії...
      Білі завжди приземляв Ділана, адже розумів, що запальний характер хлопця може йому нашкодити. 
        - Ну, може він і зразковий сім'янин, але репутація його компанії далеко не зразкова. 
        - Як не як, але він завжди був сильним суперником. Не мені ж тобі про це говорити.
        - Знаю, Білі... але й це не змусить мене одружитися... навіть, фіктивно. Потрібно діяти іншим способом... Що там батьки?
      - Вкрай занепокоєні тим, що ви досі не знайшли своєї пари. 
      - І вони туди ж... І що на цей раз вони вигадали?
      - Вони хочуть, щоб ти сходив на побачення. Тобі вже тридцять п'ять. Вони вже не сподіваються, що тобі випала доля зустріти істинну. 
      - Я вовк. Як я можу ходити на побачення з будь-ким?
      - Вони підготували декілька побачень..
       - Декілька побачень? 
       - Так... І всі вони з вовчицями. Всі жінки будуть тобі під стать. Все, як заведено в зграї.
       - Хоч одне радує... І коли цей марафон починається? 
     - Я сказав, що ти зайнятий до нового року... - вдивляючись в дзеркало, чоловік слідкував за реакцією Ділана. Він вичікував момент, поки той переосмислить сказане і після цього продовжив. -  Після різдвяних свят. І вони слізно прохали, щоб все пройшло вдало... не так як завжди.
       Батьки були єдиними людьми, яких перевертень не волів розчарувати. Він чудово розумів, що перечити батькові і матері - марно, тому робив все, про що вони прохали, але по-своєму.  
       На всіх побаченнях, що влаштовували батьки, Ділан показував себе у всій своїй красі. Вдавав вигляд, ніби жінка була його придатком, а сам він настільки відданий роботі, що крім неї не бачить нікого. 
      Перевертень вдавався до різних маніпуляцій, що в результаті доводило вовчиць до істерики і змушувало їх відмовитись від жаданого холостяка.
       - Що я можу зробити, якщо всі вони нудні!? Мені потрібна жінка з мізками. З якою я можу поговорити. З своєю жінкою, я хочу говорити на рівних. Хочу обговорювати свої божевільні задуми, ділитися світобаченням, обмінюватися мріями, говорити про життя. Я не зможу це зробити, якщо в жінки будуть лише груди... Аййй... і чому їм спокійно не живеться?!
       - Очевидно, вони переймаються... гммм, з приводу твоєї орієнтації. Мовляв, чи часом ти не...
        - Ні! Мені подобаються жінки! - Ділан й гадки не мав, що справляє враження представника меншин. Його різка реакція переконала Білі у власних здогадках. На що, він посміхнувся. 
     Оговтавшись від потрясіння, Ділан продовжив себе відбілювати.
        - Просто хочу знайти ту, яка буде відповідати моєму статусу... і переважно вовчицю. Ні, навіть без варіантів. Мені потрібна вовчиця і крапка! 
         - Ти знаєш,  що наші чоловіки можуть зустріти пару серед звичайних жінок. В нашого альфи теж дружина простолюдина. І він щасливий. 
        Розмова про альфу чорних вовків, змусила Ділана напружитись. Одна згадка про Адель, змушувала волосся вовка ставати дибки.    
         - Прості жінки не надійні. Ти ж знаєш, що Брайану не легко далося те життя, яке він зараз має. Він багато переніс дорікань, ганьби... він втратив статус. І чому? Бо в нього істинна - проста жінка. Ці жінки - вони не здатні відчути той зв'язок, що відчуває вовчиця. Вовчиці покірні, вони знають, що нам потрібно. 
        - Ну знаєш, іноді стається так, як того не хочеться... Що будете робити, коли за іронією долі твоєю парою буде простолюдина?
        - Я думаю, що біля такого як я, повинна бути вовчиця і Всесвіт це розуміє. Він мені не пошле просту жінку. Я заслуговую на гідного партнера... Добре, облиш це, давай пройдемося по різдвяному корпоративу.  
        - Як скажеш...
        - Ти ж наголосив організаторам, що ми помилок не пробачаємо і в разі чого, які проблеми чекають на них?
        - Думаю, проблем не буде... Це одна з найкращих компаній в місті. Їм немає рівних в організації свят. 
        - Всі вони найкращі... 
       Через відчуття власної незрівнянності чи то специфіка роботи, зробила Ділана скурпульозним до всіх компаній, з якими він мав хоч якісь зв'язки. Власну неприязність підсилювало те, що він був змушеним довіритися простим людям. 
        - Біля тебе лежить папка, там весь план вечірки. Меню, програма, музичний супровід. Я пройшовся очима і мене все влаштувало. 
      Папка була відносно місткою і автор цього роману, очевидно, не був знайомий з лаконічністю. 
        - Чому не можна вложити все у декілька слів? Мені що? Викроювати час на це чтиво? Що за маячня? І ти ще говориш, що вечірка пройде на найвищому рівні? Боже, це якийсь вінегрет!
        - Ділане,  ти занадто до всього прискіпливо відносишся... Дівчина старалася. Вона дуже талановитий організатор. Всі говорили про неї лише хороше. 
       - Не знаю, Білі... ти занадто довірливий до цих людей.
       - Ми живемо серед них. В нас немає вибору.
     - Ти говориш дурниці. Правила встановлюють сильніші.
       - Це їх земля, Ділане.  Ми лише один з їхніх видів. Те, що ми фізично сильні  - не дає нам право звеличатися над ними. 
        - Теж мені... 
         Чоловік пропустив той момент, коли його мозок на відріз відмовлявся сприймати простих людей на рівні вовків. Їх мислення, поведінка, статути - все провокувало огиду. Для Ділана всі люди були мінливими організмами, що здатні жити лише тим, що задовільняло їх первинні потреби. 
       За спостереженнями Ділана, прості люди не здатні бути віданними до кінця своєму роду, звичаям. Вони могли поміняти один рід на інший. Могли зректися своїх, щоб задовільнити власне его. 
        Від них тхнуло ненадійністю. Але, чоловік був змушеним стримувати свою відразу, адже багато простолюдин на нього працювали. Вони приносили його компанії чималий прибуток і тільки,  але якщо торкнутися глибини їх душ, то в них він міг віднайти  пустку, по самі вінця заповнену користливістю.