33. Ніч в будинку з перевертнем

        - Ось твоя кімната. Вона буде в твоєму розпорядженні цілий рік. Якщо захочеш, можеш щось змінити. 
       Меделін з цікавістю роздивлялася інтер'єр приміщення. Ніжні нюдові тони та мінімальна кількість меблів робили кімнату просторною, але водночас, щось було в цьому вишукане. Вона була обставлена за останніми тенденціями. 
          - Це твоя кімната?
          - Ні. Це кімната моєї сестри. 
          - Сестри? В тебе є сестра? Молодша чи старша? - Меделін відразу вигукнула, мов та дитина, що охоча до всіляких таємниць, адже Ділан нічого не говорив про свою сестру, навіть не згадував. Та чи мав щось говорити. 
          - Молодша.
          - А вона не буде проти?
          - Вона давно вже тут не живе. 
          - А де вона? - чоловік був небагатослівним, тому дівчині довелося все дізнаватися самій. 
          - Вона давно вже заміжня. Живе в чоловіка. 
          - Ось як... десь тут неподалік?
          - Вона живе у місті. 
          - У місті? Але ж я думала, що вовки тримаються зграї. 
          - Буває по-різному. 
          - Зрозуміло.  - дівчина, попри свою цікавість не хотіла ще більше розпитувати про сестру чоловіка, адже було видно, що він не дуже хотів щось розповідати. - Мені потрібно у щось переодягнутись.  
            - Я, зараз, принесу свої речі.
            - Необов'язково!... - Ділана здивувала реакція Меделін. Від чого, на його обличчі з'явилася розгубленість та непорозуміння. На що дівчина, швидко,  підготувала виправдання. - Ти б міг дати щось з одягу сестри.
         - Дав би... як би було. 
         - Просто... А раптом, в тебе алергія на людей. 
          - Яка ще алергія?
          - Ну, а як ще пояснити твоє відсторонення від простих людей?
          - Не мели дурниць. І не давай привід підозрювати тебе в безграмотності. Якщо ти помітила, більша половина моїх працівників - прості люди і я їх не сторонюсь.
          - Ой, наслухалась я по самі вінця, як ти "обожнюєш" своїх працівників. Як часто пестиш їх подібними заходами. 
          - Що? Якась маячня. Хто це сказав?
          - Яка різниця? З пісні, слів не викинеш. 
          - От же ж, невдячні... В цьому ваша натура. Скільки б вам не роби приємностей - всерівно, буде не так.
          - Ніби, у вашій природі такого немає.
          - Уяви собі. 
          - Повна маячня. Ти або сліпий, або занадто романтизуєш власний вид.
          - Або, в нас дійсно такого немає. 
          - Боже, в тебе  є хоч капля сором'язливості? Я хоча б, не заперечую очевидних речей... от побачиш, я виведу вас на чисту воду. 
          - Спробуй... Обіцяю, якщо ти щось подібне побачиш, я буду влаштовувати своїм працівникам свята по кожній значимій для компанії події. Домовились?
        - Домовились. 
       Меделін та Ділан пожали один одному руки. На цьому їх суперечка закінчилася. 
      Чоловік приніс дівчині одяг, а сам пішов на кухню,  щоб прибрати після вечері. 
      Збираючи посуд зі столу, він натрапив на розірвані листки паперу, на яких виднілися уламки слів та речень. 
      В голову Ділана закралася чудернацька ідея і йому стало цікаво, що такого написала там Меделін, що була змушена сороміцько відмовитись від своїх побажань. 
     Її збентеження він відчув відразу, як тільки він почав висловлювати свою точку зору. Його розпирала цікавість. Що такого було на тих паперах, що змусило дівчину переоцінити свої прагнення. 
      І ось, годинник вже був за межами двох ночі, а Ділан, навіть не думав лягати. Він намагався склеїти розірвані листки. Чоловік з відповідальністю підійшов до цієї справи. На його обличчі виднілася певна зосередженість, ніби він був майстром, що возився з філігранною роботою. 
І в нього майже вийшло, аж раптом дивні звуки з сусідньої кімнати змінили його плани.
      В повітрі накопичувались феромони хтивих речей. І друга сутність чоловіка відразу прокинулася. В його ніс вбився запах виділення. Ніжний непримусовий аромат сексуального збудження змусив тіло чоловіка покритися сирітками, а волосяний покрив - стати дибки. Крізь нього пройшлася хвиля мимовільних спазмів. Його серце ледь не вистрибувало з грудей і він не знав, як з цим бути.
       Він вмить влетів у кімнату дівчини і картина побаченого його ще більше збентежила. 
       Тіло дівчини було наполовину оголеним. Вона спала в одній його футболці, що була зрадливо задерта до талії і чоловік чітко бачив смагляві ноги, що при пригніченому світлі настільної лампи були ще більш апетитними. 
      Чорний вовк не міг заспокоїтись і раз за разом підбирав слюну. Він бажав злитися в єдине ціле з його парою, що була готовою впустити його. 
      Два янтарні вогники, в повітрі обводили дівочий стан і вже втрачали терпіння від насолоди,  що жевріла глибоко в серці. Вони уявляли тіло дівчини в своїх руках. Як вона обволікає своїми руками їхнє тіло і час від часу втрачає здоровий глузд від сильного бажання покінчити з солодкими тортурами. 
       Подумки, Ділан висварився на дівчину за її відчуття безпечності. Вона повинна була себе контролювати, адже знаходилася в одному домі з перевертнем і до того ж, вона була його істинною парою. Йому важко себе тримати в руках, споглядаючи на її збуджене тіло.