32. Правила, довжиною в роман

   - Ділане, я волелюбна людина і для мене самодостатність - це вміння самостійно себе утримувати, годувати, одягатися за сезоном і... і це не означає,  що мені ніхто не потрібен. Я точно не буду тягарем. І я не хочу бути в тіні чоловіка. 
     - Наскільки багато тобі потрібно волі? 
     - Ти це відчуєш... Я погоджуся на твої умови, але хочу, щоб й ти мої правила сприйняв серйозно. 
      - На початку, мені потрібно їх почути. Раптом, там на кшталт "я люблю все розове чи ти сидітимеш на дієті,  так само як я "... Я невпевнений, що такі правила я зможу сприйняти серйозно. Я готовий слухати твій величезний список.
        - Я думаю, він втратив свою цінність. - Меделін розірвала папери навпіл і сміття відсунула в сторону. Їй стало ніяково від свого списку, який вона писала два дні. 
      Через страх бути поневоленою,  дівчина розписала все до дрібниць. Але змінила рішення, почувши побажання Ділана. 
        - О, ні! Я вже був готовим їх слухати...  
        - Це зовсім не смішно, Ділане. 
        - Я ж не сміюсь... Мені сподобались твої довжелезні "романи", під скромною назвою "звіт" .
        - Ти сам винний в тому, що мені довелося писати той звіт на папері. Ти не хотів зустрічатися.
        - Якби я знав, що там будеш ти, я неодмінно погодився б на цю зустріч.  - слова чоловіка були переконливими і Меделін стало приємно від цього. - Ти дуже талановитий організатор. І я говорю це не для того,  щоб задобрити тебе. В цьому світі,  я зустрічав декілька жінок, що змогли переконати мене в тому, що вони щось можуть і вартують уваги. І ти є в цьому списку. 
         - Це так значимо для мене. - Меделін стало приємно від слів Ділана. Він нею захоплювався. Його голос звучав натхненно, гордо і дівчина чомусь сприйняла це за найвищу оцінку, хоча ніколи не думала зацікавити його своєю обізнанністю в своїй сфері. 
     Відчувши свою значимість,  дівчина зробила серйозний вираз обличчя і продовжила розмову. 
        -  А говорив, що прибрехав для моєї директорки. 
         - Вона неприємна людина... Її перші слова були про твій непрофесіоналізм і що їй соромно за такого працівника.  Вона тебе топила як могла... Мені ж лишалося сказати зворотнє. Не люблю, коли хтось балаболить. Ця жінка дуже користлива. Заради своєї вигоди, вона готова йти по головах своїх працівників... І не така вже вона успішна, якщо труситься як заєць, при кожній проблемі. - чоловік згадав інтерв'ю, яке прочитав на днях. В ньому дуже добре описувалося надбання  директорки Меделін і йому захотілося з нею зустрітися.
      Йому були цікаві жінки, що крутилися в сфері бізнесової діяльності. Він захоплювався їхньою стійкістю і дивувався,  як такі тендітні створіння можуть керувати великими справами. 
      Але, його настигло розчарування. Натхненною була, лише, зовнішність жінки. І він пошкодував,  що погодився на зустріч з нею, адже з перших хвилин їх розмови,  він відчув до неї неприязнь. Вона безсоромно звинувачувала Меделін у всіх гріхах і, навіть,  не намагалася розібратися у всьому. 
        - Ти ж теж йдеш по головах, якщо бачиш вигоду. І не потрібно звинувачувати когось в тому, в чому сам неідеальний.  - дівчина закотила очі під лоб і виразом байдужості пройшлася по чоловічій постаті. 
        - Ти не знаєш мене... Як там мене називають? Монстр? Пожирач компаній? Це всього лише плітки моїх  заздрісників. Те, що відбувається на таких зустрічах - залишається між мною і директором компанії,  яку я хочу купити. 
        - Якщо це не правда, то чому ти не намагаєшся все оскаржити? - дівчина реагувала на все з недовірою. Їй важко було повірити, що чоловік навпроти неї здатен прощати речі, що псують його репутацією, адже з нею він швидко поспішив вияснити справи і, навіть, спуску не дав. 
        - Навіщо? Це, лише, грає мені на руки. Мене бояться, як тільки чують моє ім'я. Їхня фантазія настільки яскрава, що вони не бажають мати зі мною жодних справ. Ті, хто наважуються - лише одиниці. Це свого роду - природній відбір. І я до цього не причетний. 
         - То виходить ти добродій, якого світ не знає.
         - Ну, це не зовсім так... але, я точно не такий, яким є на сторінках журналів чи газет.
         - Мені важко повірити в те, що ти чесно ведеш боротьбу. Я ж точно знаю, на що ти здатний. Ти жорстокий маніпулятор. - дівчина зіпсувала піднесену промову чоловіка своєю упередженістю. Її мозок, навідріз, не хотів сприймати Ділана іншим. В її голові він був безжальним бізнесменом, якому не підходять гуманні риси.
          - Зазвичай,  мені вдається переконати своїх партнерів з першого разу. З тобою не вийшло... Мушу визнати,  ти сильний конкурент. 
          - Зізнайся,  ти точно думав,  що мене можна підкупити. 
          - Звісно. Хто б не хотів стільки грошей за просто так. 
          - Чому ти думаєш, що бути несправжньою дружиною для незнайомого чоловіка  - це мрія кожної дівчини?
         - Я ж не безхатько. Я привабливий чоловік, з певним статусом в соціумі... і не старий. Про таке життя мріє кожна третя дівчина.
         - Ось як... Скажу відверто - не кожна дівчина бігає за грошима. Для деяких потрібен спокій і справжнє кохання... Таке кохання,  що подібне молитві. Де чоловік, як скеля, а його руки - свята обитель... І очі, як найтепліше море. І ти його кохаєш таким як є, - зі всіма його рубцями, зморшками навколо очей... І хай він буде не найкрасивішим на світі, але найкрасивішим для мене. І коли я братиму  його за руки, то в голові завжди виникатиме слово "дім"... Моє кохання повинне бути найсвітлішим у всьому Всесвіті. Воно, обов'язково, повинне випромінюватися з глибини серця і туди ж повертатися чистим, щирим та вірним. Щоб бути світлом у суцільній темряві, бути надією на важкому шляху, бути сонечком в холодний зимній день... Хочеться йти за його спиною з закритими очима, не ставлячи зайвих запитань, не боячись оступитись, відчуваючи безмежну нідійність в кожному  подиху, в кожному дотику. Хочу, щоб він знав, що жодні негаразди не підкрадуться із-за спини, адже моя любов буде його оберегом, що берегтиме його серце, його спокій. Хочу віддавати йому все те тепло, на яке здатна людина і хочу бути гаваню для його душі, зігріваючи його своїми руками...
         - Вишукана промова... А ти впевнена,  що зможеш так покохати? - дівчину повернули з її уяви чоловічий низький голос,  що супроводжувався приторним тембром.
      Прокинувшись від сну, Меделін зловила на собі два жовтобагряних вогника, що дивились на неї, ніби як на щось незвичайне. 
      Погляд Ділана був чаруючим і їй не хотілося відводити своїх очей. Вона знову повністю віддалася вивченню його обличчя. Він дивився на неї з надією. 
         - Принаймні,  я хочу так покохати і думаю, я готова до цього.
         - То ти вагаєшся? Чи твердо знаєш, що зможеш бути віданою все життя? - питання чоловіка збентежили дівчину і змусили засумніватися в своїх словах.
         - А що?
         - Знаєш, що таке вовче кохання? - дівчина пожала плечима і той продовжив.  - Вовча любов віддана. Звісно,  з своїми нюансами... але, щоб не трапилося - вовк кохає сильно. Істинна пара для нього - це єдине цінне диво, що може бути в його житті. І навіть, після смерті, він лишається вірним лише своїй вовчиці. Теж саме і вовчиця. Наше кохання може бути жорстким, але це для того, щоб вберегти свою пару і показати всім, що вона захищена. Без пари - вовк помирає всередині. Вона для нього є джерелом енергії і сенсом буття... Те кохання,  що ти описала,  вовк здатний прожити лише з істинною парою. 
        - То виходить, тобі судилося бути нещасним. Адже, я твоя істинна. 
       Ділан лише промовчав на зауваження Меделін. Він витав у хмарах. І десь глибоко в душі,  він плекав надію, що в них з нею може бути майбутнє. 
        - Давай повернемось до твого списку. 
        - Я не звільнюся з роботи. - дівчина не очікувала, що той так різко змінить тему. Їй хотілося більше почути його бачення. Вона прагнула почути знак, що вона йому небайдужа. Але, реальність була невблаганною.
        - Мені довподоби працюючі дівчата. Звісно, якщо це їх надихає, а не обтяжує. З цим проблем не буде. Працюй. Хоча,  не розумію, навіщо терпіти таку неповагу до себе. Ти талановита і хист до цього маєш. Чому б тобі не створити щось своє.
         - Маю певні сумніви... Поки не готова до таких величезних змін.
        - Чому? Тебе багато хто знає і вірю, вони такої ж думки як я.
        - Ну, про це, лише, легко говорити... І взагалі, чому ти цим переймаєшся? Не хочеш, щоб твоя дружина була простим робочим?
        - Та, не в цьому ж річ. Просто бачу, що ти готова до чогось більшого... Я підтримаю. 
        - З чого б це? Ти ж, наврядчи,  зробиш це просто так. Раптом, попросиш взамін щось таке, що я не зможу дати. Ні, обійдуся без твоєї допомоги. 
         - Ти завжди була такою боягузкою? - дівчина бачила, що розмова розсмішила чоловіка і вона трішки розслабилася. Вона не відчувала скутості. Навпаки, вона була повна рішучості проголошувати власні правила. 
        - Я нічого не боюсь... давай повернемось до правил. 
        - Як знаєш. 
        - ... - дівчина розгубила всі побажання, які мала. І тепер,  незнала з чого продовжити. Ще вчора, вона була рішучою в тому, що писала. А сьогодні,  ніби всі її записані слова стали безглуздою комедією на листку паперу. 
         - Що? Це все? Стільки писала і немає чого доповнити? 
         - Мій список був складений на основі того, що ми житимемо окремо. Я ж не знала,  що ти вирішиш по-іншому. 
         - Хто ж знав, що в тебе інша модель подружнього життя. 
         - Я думала, що ми не будемо геть поглиблюватись в цю історію. Тобі потрібна гарна картинка на людях, а хто як живе - кому яка різниця. 
         - Ти повинна завжди бути поруч. Життя ділової людини занадто несподіване. Тут завжди можуть виникнути непередбачувані події. Якщо ти будеш жити окремо,  то буде видно, що між нами гра на публіку і не більше. Нам потрібна правдоподібна правда. 
         - Сподіваюся, ти говориш правду і це не черговий підступний план.
         - Обіцяю,  ти точно не постраждаєш. - дівчину задовільнили слова чоловіка і вона продовжила.
         - Що буде, якщо ми знайдемо когось... в когось закохаємось. 
         - Цього не буде! 
        Ділан не очікував почути таке запитання. Він був налаштований зробити все, щоб дівчина нікого не бачила окрім нього і тому, ці слова розбудили в ньому бунтуючого звіра, який не хотів чути про інших чоловіків, в яких могла б закохатися його пара.
         - Що? Може в тебе не буде. Я не обіцяю тримати обітницю для фіктивного чоловіка.
         - Чому раптом? Стільки років пробула одна, а тут раз  і хочеться закохатися?
          - Ну, знаєш як буває... коли в тебе зв'язуються стосунки, на горизонті з'являються колишні залицяльники. Це така народна традиція. Чоловіка легко знайти тоді, коли в тебе один вже є.
          - Ти вирішила під кінець мене вивести з себе? 
          - Ти сам гніваєшся, тільки незрозуміло нащо. - Меделін зробила непохитний вираз обличчя, але всередині себе посміхнулася. Цей вовк був кумедним, коли відчував конкуренцію і занадто, не любив конкурувати. 
         - Поки ти зі мною - щоб я не бачив  біля тебе жодного чоловіка. - Ділана, ніби підмінили. Він став сірішим грозової хмари. Задля більшої ефективності,  він піднявся з стільця і розтавив руки осторонь, обпершись ними об стіл.
      Меделін намагалася стримати сміх,  адже не думала, що її жарт так розізлить перевертня. Вона намагалася бути неупередженою. Її голос був серйозним, як і її обличчя. 
         - Ти б бачив себе - бог грому і блискавки! Втихомирся... Всерівно,  від тебе нічого не залежить. Вся справа в моєму серці...а йому не накажеш. - Меделін розслаблено відкинулася на спинку стільчика,  споглядаючи на Ділана. Його м'язи на плечах настільки набухли, що ось-ось розірвуть білосніжну сорочку. 
      Дівчина помітила, що могла розізлити його, сказавши про інших чоловіків. Вона зрозуміла, що таким чином може відкрити його справжні наміри.
       Подумки, вона уявляла межу його терпіння. Чи зможе він перейти її, недоторкнувшись до неї пальцем. Як він доводитиме свою незрівнянність над іншими. Його тіло говорило саме за себе,  але його слова та вчинки були десь на іншому полюсі. 
          - Що ти хочеш?
          - Що ти зробиш, коли скажу, що хочу твоє тіло?
          - Я не дозволю мною керувати. Я не лялька, а ти не ляльковод. Не кожен чоловік ганяється за сексом. 
          - Тоді... за чим гонишся ти?
          - За відданістю і відчуттям, що мене не кинуть.